54.Міжнародні відносини першої половини хvііі ст. Становлення Вестфальської системи міжнародних відносин.

За підсумками воєн в Європі першої чверті XVIII ст. (війна за Іспанський спадок, Північна війна, Испано-австрійська війна 1715-1717 рр.) остаточно склалася система держав, у рамках якої в ролі провідних гравців виступали п'ять основних держав - Франція, Англія, Австрія, Пруссія і Росія. Основними сферами додатка їх військової і дипломатичної активності на континенті виявилися території Італії, Німеччини, Польщі і що все ще знаходилися під володарюванням імперії Османа Балкан.

Переважну більшість воєн і конфліктів в XVIII ст. носили коаліційний характер. У 1731 м. Англією був укладений договір з Австрійською імперією, одним з основних пунктів якого була згода Британії на порядок престолонаслідування австрійських володінь. Ще раніше (у 1726 р.) Прагматична санкція була визнана Росією. В результаті став вимальовуватися досить міцний блок Британії, Австрії, Росії і ряду німецьких князівств, спрямований на стримування Франції і імперії Османа. З іншого боку до 1733 р. був відновлений т.з. "Сімейний союз" Іспанії і Франції (у обох державах на троні знаходилися представники різних гілок династії Бурбонів). Обидва союзи пройшли перевірку в період т.з. війни за Польський спадок (1733-35 рр.) і війни з Туреччиною (1735-39 рр.).

55.Національно-визвольні рухи в багатонаціональній Австрійській монархії в першій половині хіх ст.

Україна(Руська трійця)

Хорватія (Йосип Елачич) Граф Йосип Елачич-Бужимский (хорв. Josip grof Jelačić Bužimski) (род. 16 октября 1801, Петроварадин, Славония, «Военная граница» Габсбургской империи, ныне Воеводина, Сербия — ум. 20 мая 1859, Загреб) — австрийский полководец хорватского происхождения, бан Хорватии с 23 марта 1848 по 19 мая 1859. Известен как активный участник подавления Венгерской революции 1848—1849 гг. (вожди революции отказались признать независимость или хотя бы автономию Хорватии, в результате чего Елачич стал их непримиримым врагом). Также известен тем, что упразднил в Хорватии крепостное право.

Чеські будителі( П. Шафарик) Будителі (чеськ. buditel — той, хто пробуджує) — діячі чеського та словацького національно-визвольного руху кінця XVIII — початку XIX ст. (Й. Добровський, Ю.Палацький, П.Шафарик, В.Ганка, Я.Коллар та ін.), засновники ряду культурних та наукових товариств ("Чеський музей", "Матиця чеська" та ін.). Мали свою періодику, поетизували героїчне минуле задля пробудження національної свідомості ("Краледвірський рукопис", "Зеленогорський рукопис"), оригінальні твори (П.Шафарик "Татранська муза з лірою слов'янською", Я.Коллар "Дочка Слави") тощо, організовували Слов'янський з'їзд і т.п. Цим терміном називають також діячів болгарського національного відродження (1762-1853) — П.Хилєндарського, С.Врачанського, Н.Герова та ін. Діячі українського національного відродження зазнали впливу власне чеських та словацьких Б., що спонукали до утворення "Руської трійці", товариств "Літературна спілка Пряшівська", "Товариство Василя Великого", до видання календарів, збірників, альманахів, газет та часописів, підручників (О.Духнович, А.Добрянський, О.Павлович, А. Кралицький, О.Митрак та ін.). Б. Пряшівщини та Закарпаття, виступаючи проти латинізації українства, збираючи та публікуючи фольклор, мало звертали увагу на духовні потреби свого народу, нав'язували йому штучне "язичіе", орієнтувалися на російських слов'янофілів, сприяли поширенню "москвофільства". У творчості закарпатських Б. не виробилось органічного стилю, натомість запанувала еклектика різноманітних літературних напрямів та. течій.