6.4. Політична культура юриста

Політична культура юриста— це знання та оцінка ним політичної історії України, сучасної політичної ситуації, та використання їх у професійній діяльності в межах позитивного права.

Компоненти:переконання та усвідомлення політичних цінностей, піднесення культури юридичної діяльності, забезпечення вдумливого, свідомого ставлення до виконання службових обов’язків, утвердження загальнолюдських ціннос­тей, передбачення перспективи подальшого розвитку українського суспіль­ства, передбачення політичних наслідків власної професійної діяльності.

Принципи:державотворча ідеологія, ідейність, духовність і моральність, культура діалогу, політичний імунітет, логічність, справедливість.

Функції:політична оцінка результатів юридичної діяльності, формування політичної культури юриста, вироблення політичної орієнтації у виконанні службового обов’язку, запобігання деформації громадянської свідомості юриста, розвиток української політико-правової думки впорядкування політико-юридичних культурних процесів, формування української політичної еліти.

Довідка:політика (від грецьк. — уміння управляти державою, державна діяльність) у найголовнішому значенні — це діяльність, що має своєю метою регулювання взаємин між людьми для забезпечення певного стану деякої суспільної одиниці (суспільного утворення). Це також сукупність соціальних практик і дискурсів, скерованих на формування, розвиток, практикування та дослідження правових і моральних норм; структури державно-адміністративних інститутів; форм державного управління; відносин та інститутів влади. Політика — це сфера відносин значних груп людей, різних історичних утворень спільностей, що спрямована на завоювання, утримання і використання державної влади; одна з форм суспільної свідомості; діяльність органів державної влади, державного управління, політичних партій, громадських об’єднань.

Звідси:політична культура є складовою духовної культури. Вона увібрала в себе ті структурні елементи усіх видів політичних субкультур, які необхідні у юридичній діяльності. Тому політична культура юриста тісно пов’язана з політичною культурою суспільства, окремих соціальних груп та осіб.

Примітка:політична культура — це система історично складених політичних традицій, переконань, цінностей, ідей та установок практичної політичної поведінки, яка забезпечує відтворення політичного життя суспільства на основі наступності. Це поняття застосовується для характеристики відмінностей між національно-державними політичними системами і для аналізу цих систем з точки зору психологічного підходу до поведінки людей.

Нюанс:найглибші джерела політики закорінені в природі людини, тобто ці джерела антропологічні. Політичні ситуації ніколи не повторюються, вони завжди специфічні. Кожна культура розробляє свою концепцію певної узгодженості між “правилами гри” і політичними діями, з одного боку, і тим, що очікує від них народ, що він визнає легітимним — з другого.

6.5. Філософська культура юриста

Філософська культура юриста— це ступінь осмислення законів буття і власної професійної діяльності, формування любові до істини, аналізу причинно-0наслідкових зв’язків у правових явищах та вироблення почуття природно-правової справедливості.

Компоненти:доцільність та потреба в юридичній діяльності, професійний інтерес, знання законів Всесвіту, усвідомлення цінностей позитивного права, використання духу (ідей) права, вироблення психологічної установки, любові, істини і справедливості, правовий світогляд.

Принципи:онтологічність, гармонійність, метафізичність, віра вторгнення у закони природи, екзистенційність, частковість пізнання, єдність об’єктивного і суб’єктивного, відсутність стабільної думки, герменевтичність, сходження від абстрактного до конкретного, стратегічність, відповідальність перед Природою, дистанційність.

Функції:виявлення істинних цінностей і світоглядних орієнтирів, пізнання природно-правових принципів світостворення, уникнення у сутність та закономірність природно-правових явищ, накопичення знань про людину і світ, осмислення фундаментальних проблем правової діяльності людини та здобутків природних наук, захист ірраціоналізму, усвідомлення процесу культурної діяльності людини та сутності права в ньому, формування нових принципів і методологій професійної діяльності.

Довідка:філософія (від грецьк. — любов до мудрості) особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності.

Звідси:наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом.

Примітка:необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрамовуючих ідей.

Нюанс:філософія націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини.