Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
10_Basidiomycota.doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
21.11.2019
Размер:
18.12 Mб
Скачать

Родина строфарієві Strophariaceae.

Плодові тіла геміангіокарпні, із загальним покривалом, що зазвичай швидко зникає. Часткове покривало переважно є, рідше відсутнє. Шапинка та ніжка гомогенні. Трама пластинок правильна. Спори темні, мають забарвлення з фіолетовими відтінками, гладенькі. Пластинки також темні з фіолетовими або брудно-зеленими тонами. Спорова маса фіолетова, до чорної. Більшість видів є неїстівними або отруйними. До найбільш небезпечних строфарієвих грибів належить несправжній опеньок сірчано-жовтий.

Несправжній опеньок сірчано-жовтий, або гіфолома групова - Hypholoma fasciculare (рис.). Карпофори геміангіокарпні. Шапинка тонком'ясиста, напівсферична, згодом опукло- або плоско-розпростерта, часто з горбочком, сірчано-жовта, в центрі темніша, гола, по краю зазвичай із залишками покривала. Пластинки вузькі, густі, сірчано-жовті, з віком зеленкувато-коричневі. Трама пластинок правильна. Ніжка циліндрична, сірчано-жовта, до основи коричнювата, темноволокниста, з порожниною. М'якуш сірчано-жовтий, гіркий, з неприємним запахом. Спори еліпсоїдні, гладенькі.

Росте опеньок несправжній у листяних та хвойних лісах, на старих пеньках, щільними групами. Гриб отруйний, містить плазмолітичні токсини з групи ама- та фалотоксинів і, таким чином, належить до дуже небезпечних грибів. Проте вміст токсинів нижчий, ніж у блідої поганки, білого та смердючого мухоморів, через що випадки смертельних отруєнь несправжнім опеньком відносно нечисленні.

Рис. Hypholoma fasclculare: зовнішній вигляд плодових тіл

Порядок Сироїжкові, або Русуляльні - Russulales

Плодові тіла гімнокарпні, однорічні, загниваючі; гіменофор пластинчастий, зі сфероцистами; щетинки в гіменофорі відсутні; базидія хіастична, проста (холобазидія); парентосоми з перфораціями; спори амілоїдні, із сітчастою орнаментацією. Мікоризні гриби.

Характерною особливістю грибів цього порядку є наявність у плодових тілах великих сферичних клітин - сфероцист. Завдяки сфероцистам карпофори сироїжкових ламкі та хрусткі. Специфічною є також сітчаста орнаментація базидіоспор, завдяки чому вони виглядають гребінчасто-бородавчастими.

Переважна більшість сироїжкових - облігатні мікоризні гриби, що утворюють ектотрофну або ендоектотрофну мікоризу із хвойними або листяними деревами. Серед русуляльних грибів є цінні їстівні, умовно їстівні та неїстівні види. Порядок включає лише два роди - сироїжка та хрящ-молочник, які, проте, багаті у видовому відношенні. Роди добре розрізняються, в першу чергу, за наявністю молочного соку та за характером приростання пластинок (прирослі чи спускаються на ніжку).

Рід сироїжкаRussula (рис.). Види роду Russula позбавлені молочного соку і мають пластинки, що приростають до ніжки. Трама неправильна, спори із сітчастою орнаментацією. Рід нараховує понад сто видів. До їстівних грибів належить сироїжка луската, до неїстівних, які у сирому вигляді здатні спричинювати шлункові розлади, - сироїжка блювотна.

Сироїжка луската, товстуха - Russula virescens - має великі хрусткі плодові тіла. Шапинка зелена, луската. Пластинки білі або кремові, приростають до ніжки. Спори мають сітчастий орнамент та короткі шипики. Ніжка товста, біла. М'якуш також білий, із приємним запахом та смаком, без молочного соку. Росте у листяних та мішаних лісах.

Сироїжка блювотна - Russula emetica. Карпофори середнього розміру. Шапинка рожева або червона, гладенька. Пластинки білі, з віком кремові, приростають до ніжки і в середній частині мають виїм­ку. Спори з тонким сітчастим орнаментом та невеликими шипиками. Ніжка біла, місцями червонувата, у дорослих плодових тіл з порожнинами. М'якуш дуже гіркий та пекучий на смак. Карпофори, крім гірких речовин, містять невелику кількість мускарин-подібних токсинів, через що у сирому вигляді є отруйними. Після відварювання токсини інактивуються, але пекучий гіркий смак зберігається. Росте у листяних та соснових лісах.

Рис. Russula: А - зовнішній вигляд плодового тіла; Б – спори

Рід хрящ-молочник - Lactarius (рис.). Відрізняється від сироїжки наявністю молочного соку, який виступає на зламі карпофорів. Молочний сік містять товстостінні молочні гіфи - латицифери. Білий молочний сік у багатьох видів забарвлюється на повітрі. Інша характерна відміна хрящ-молочників від сироїжок пов'язана з тим, що пластинки у перших спускаються на ніжку. Рід за видовим багатством наближується до сироїжки. Серед хрящ-молочників немає отруйних видів, хоча через пекуче-гіркий молочний сік більшість видів роду вважаються лише умовно їстівними. Кілька видів хрящ-молочників, у яких молочний сік солодкий або пряний, проте не гіркий (наприклад, рижик), вважаються делікатесними грибами, які вживають у їжу у сирому вигляді. Інші види (наприклад, чорний груздь, гірчак) потребують видалення гіркоти, наприклад, вимочуванням, відварюванням або солінням.

Рижик, або хрящ-молочник смачний - Lactarius deliciosusмає шапинки, забарвлені у рудувато-оранжевий колір, жовто-оранжеві пластинки, що при натисканні зеленіють, оранжеві ніжки та оранжевий солодкий молочний сік з пікантним гоструватим присмаком. Росте у хвойних лісах і утворює мікоризу із сосною та ялиною. Вважається одним з найцінніших їстівних грибів.

Чорний груздь, або хрящ-молочник оливково-чорний - Lactarius turpis. Карпофори цього гриба оливково-коричневі, з концентричними зонами. Молочний сік білий, пекучий. Утворює мікоризу з березою. їстівний і використовується переважно на засолювання.

Гірчак, або хрящ-молочник гіркий - Lactarius rufus -дуже ча­сто зустрічається у хвойних та мішаних лісах, де утворює мікоризу із сосною. Карпофори гриба червонувато-коричневі, із шапинкою, яка має горбочок у центрі. Молочний сік білий, пекуче-їдкий. Гриб є їстівним, проте стає придатним до вживання у їжу після тривалих процедур видалення молочного соку, при яких значно втрачає свою харчову цінність.

Рис. Lactarius: А-Б - зовнішній вигляд плодових тіл; В - спора

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]