91.Характер окупаційного режиму фашистської Німеччини. Напрями руху опору в Україні

Фашистський окупаційний режим в Україні почався з розділення її території на 4 частини («дистрикт Галичина», Губернаторство «Трансністрія»,Закарпаття та рейхскомісаріат «Україна») та створення адміністративного апарату. Фашистський режим в Україні мав виконати 3 основні завдання: 1)забезпечити продовольством, матеріальними і технічними ресурсами потреби фашистської воєнної машини; 2)вивільнити від українського населення шляхом фізичного знищення, депортацій та вивезення на роботу до Німеччини життєвий простір для арійської нації; 3)сприяти колонізації значної частини окупованих земель, заселенню цілих районів німецькими поселенцями. Пограбування України здійснювалося з німецькою педантичністю і ґрунтовністю. Адже заснував «Центральне торгове товариство Сходу» Німеччина провела ґрунтовий облік і вилучення всієї створеної продукції на території Укр. Поразка під Москвою змусила Гітлера провести тотальну мобілізацію Німеччини,що зумовило гострий дефіцит робочої сили, який ліквідували примусовою працею населення окупованих країн. Характерним для фашистського порядку на Укр. було проведення кривавого терору (спалення міст і сіл, розстріл населення), а також масовий розстріл єврейського населення.

Що до рухів опору, то можна виділити 2 основних: 1 – під керівництвом компартії, 2 – що сформувався згодом, рух ОУН УПА.

92.Радянський партизанський рух на окупованій території

Слабкість партизанського руху в початковий період війни було викликано наступними причинами:1) вилучення та знищення в армії та штабах НКВС інструкцій по веденню такої війни; 2)згортання випробувань і виробництва засобів ведення партизанської війни; 3)ліквідація схованок і баз.

Підготовку до ведення партизанських дій було відновлено зі значним запізненням вже під час війни. Але відсутність кваліфікованих кадрів для ведення такої боротьби була відчутною, адже десь 20% тих, хто мав приймати участь в партизанському русі були до цього підготовлені на окупованій території. Партизанські загони і диверсійні групи були недостатньо організовані і через це з 3,5 тис. таких груп на 1942р. малися відомості про 22. Згодом Сталін зрозумів важливість ведення війни в тилу ворога і тому прийняв рішення про створення центрального штабу партизанського руху. Далі, спираючись на підтримку місцевого населення, координацію дій та матеріальну підтримку, партизанський рух набирає обертів. Наприкінці 1942р. німецький тил вже розхитували добре озброєні та навчені рейдові з’єднання під керівництвом О.Федорова, С.Ковпака, О.Сабурова, М.Наумова. Особливо активним партизанський рух став в 1943р.: партизани підривали мости та ешелони. «Рейкова війна» - один з найефективніших способів ведення війни, адже вона дозволяє завдати значних руйнувань малими силами

93.Збройна боротьба формувань оун-упа в 40-50-х р. Хх ст.

За умов коли 2 імперські структури поділили Західну Україну нац.-визвольний рух на ній пожвавішав. Вже в 1940 р. тут почали діяти члени ОУН, що згодом стали зародком формування руху Опору. Напередодні Вітчизняної війни нац. рух ставив єдину мету – проголошення Української Незалежної Соборної держави. З початком фашистської агресії на СРСР представники ОУН Бандери організовують повстання проти радянських військ і 1 липня 1941 р. на скликаних у Львові Національних зборах прийняли текст проголошення відновлення Української держави, а також декрет про формування українського уряду(спочатку в політиці була присутня орієнтація на Німеччину, але пізніше вона втрачалась, а ідея боротьби за соборність і незалежність набувала нового обґрунтування). Відомо, що в процесі свого історичного розвитку УПА розділилося на «мельниківців» і «бандерівців». Восени 1942 р. посилилась активність військових формувань. В січні 1943 ОУН-М провели напад на тюрму в Дубно, в лютому ОУН-Б на м. Володимерець. Восени 1943 р. вдалося об’єднати всі розгалуження, утворивши єдину УПА. Далі відносини з німцями загострюються. Після війни члени армії ОУН-УПА продовжували боротьбу, але згодом були визнані «ворогами» і ув’язнені, деяка їх кількість емігрувала за кордон.