74.Листопадова (1918 р.) націонал-демократична революція й утворення зунр

Оскільки поляки намагалися ввести владу польської адміністрації в краї, то укр. сторона мала якось протидіяти цьому, щоб в остаточному підсумку знову не опинитися під владою поляків. Укр. офіцери в ніч з 31 жовтня на 1 листопада оволоділи основними позиціями Львова, взяли під контроль ратушу та інші держ. установи і встановили свою владу у місті. Згодом укр. нац. рада поширила свій вплив на інші території. 11.11 1918р. створено Держ. Секретаріат, а 13.11.1918р. затверджено конституцію ЗУНР.

75.Акт Злуки унр і зунр 22 січня 1919р.

Оскільки після утворення ЗУНР поляки, оговтавшись, намагалися повернути собі владу, а світове товариство не поспішало визнавати ЗУНР незалежною держ., то ЗУНР та Директорія, намагаючись взаємно зміцнити свої позиції та реалізувати на практиці одвічну мету укр. нар., 1 грудня 1918р. у Фастові уклали попередню угоду про об’єднання ЗУНР та УНР. Урочисте проголошення акта з’єднання відбулося в 22 січня в Києві. Нажаль фактичне об’єднання цих територій не відбулося, бо УНР та ЗУНР в цей час втрачали свої позиції і, на жаль, не могли підкріпити цей акт і відстояти інтереси свого народу.

76. Польсько-укр. Війна 1918-1919 р. Бої за Львів, Чортківська офензива

Українсько-польська війна 1918-1919 р. – збройний конфлікт між Зх.укр. Народною Республікою та Польською державою у 1918-1919 р. Внаслідок Листопадового повстання1918 влада у Львові, а згодом і в усій Галичині перейшла до Української Нац.ї Ради ЗУНР 1918-1919 р. Українсько-польська війна пройшла 4 етапи: 1 етап - збройна боротьба за Львів 1-22 листопада 1918 р.; 2 етап - утворення і стабілізація фронту у грудні 1918 - січні 1919 рр.; 3 етап - боротьба за ініціативу у лютому - квітні 1919 р.; 4 етап - відступ УГА за Збруч у травні - липні 1919 р. Причиною війни було намагання польських політичних кіл розширити територіальні межі новоутвореної Другої Речі Посполитої за рахунок українських земель і тим самим заперечити право українців на державне самовизначення. Українсько-польська війна від самого початку розгорталася у несприятливих для ЗУНР зовнішньополітичних і внутрішніх обставинах. Країни Заходу, насамперед Франція, не підтримали державотворчих зусиль українців. Вони вбачали у Польщі надійного союзника у боротьбі проти більшовицької експансії та відновлення німецького реваншизму і тому підтримали територіальні домагання Польщі на сході. Зх.українські землі були окуповані Польщею, на них створена Польська адміністрація. Партизанський рух проти окупаційної адміністрації продовжувався ще тривалий час. Рішенням Найвищої Ради Паризької мирної конференції від 21.11.1919 затверджено статут для Сх.ї Галичини, за яким Польщі передано мандат Ліги Націй на управління нею протягом 25 років з обов'язковим забезпеченням галицьким землям автономного статусу. 14.3.1923 Рада послів держав Антанти прийняла остаточне рішення про приєднання Сх. Галичини і Зх. Волині до Польщі.

Чортківська офензива була проведена УГА під командуванням О.Грекова (7-28 червня 1919р.). Це широкомасштабна наступальна операція, що мала на меті стабілізувати ситуацію та знов перехопити стратегічну ініціативу із рук ворога. Спочатку для укр. ця операція розвивалась досить успішно: за 2 тижні було відвойовано значну частину Галичини, відкривався шлях до визволення Львова. Проте цей хід поглинув останні силу УГА, а хронічна нестача боєприпасів та зброї,посилення міжнародного тиску, та перегрупування польських, добре навчених, сил стали причинами поразок, що розпочалися з 27 червня, а 16-18 липня УГА перейшли р. Збруч і Східна Галичина опинилися під владою Польщі.