39.Роль українського козацтва у збереженні етносу та відстоюванні його прав і свобод.

Українське козацтво – складне і багатогранне суспільне явище, яке відіграло надзвичайно важливу роль в історії України та її народу. Саме завдяки козацтву в середині XVII століття була створена на козацьких засадах укр. держава, яка продовжила державотворчу традицію укр. нар. У другій половині XVII – першій половині XVIII століть Українське козацтво не лише виступало як національні збройні сили, а й було головним чинником збереження української державності. Завдяки впливові козацтва на українську культуру, збереженню козацьких традицій українці і в подальшому, у часи бездержавності, зберегли прагнення до волі і незалежності, а образ козака став уособленням ідеалу чоловіка-воїна, захисника вітчизни. Це значною мірою сприяло відновленню української державності у XX столітті, під час Української революції 1917 - 1921 років.

Впродовж усього часу, до здобуття Україною незалежності у 1991 році, укр. народ зберігав козацькі традиції. Після проголошення незалежності України козацький рух охопив широкі кола громадян. Сьогодні козацькі організації та їх об’єднання роблять вагомий внесок у зміцнення державності, відродження та розвиток історичних, патріотичних, господарських і культурних традицій Українського народу.

Сміливі походи козацтва проти турків та татар, віртуозна військова майстерність сприяли зростанню його авторитету та популярності на міжнародній арені. В Італії, Німеччині, Франції та Англії у цей час виходить понад десяток творів, присвячених військовому мистецтву запорожців.

Отже, на зламі XVI—XVII ст. козацтво стало впливовим чинником міжнародного життя. Військо козаків не тільки захищало українські землі від турецько-татарської загрози, а й своїми походами суттєво ослаблювало Турецьку імперію та Кримське ханство. У критичні періоди внутр. стабільність у Речі Посполитій, а іноді навіть безпека держави значною мірою залежали від позиції козацтва. Запорожці брали активну участь у боротьбі за престол у Росії, Молдавії та інших країнах. Водночас через недостатній політичний досвід, слабкість економічної бази, відсутність єдності та інші причини козацтво, ставши впливовою силою, не перетворилося на самостійний чинник міжнародного життя: воно не розв’язувало, а лише допомагало розв’язувати певній державі її проблеми.

40.Визрівання кризових відносин між укр. Суспільством та польською адміністрацією наприкінці хvі – початку хvіі ст.

Люблінська унія призвела до значних соц.-економічних та політичних наслідків для України. В 1569 році було здійснено перепис вільних земель в 3 укр. воєводствах і король почав роздавати їх польській шляхті. Відбувалася інтенсивна полонізація південної Київщини і Полтавщини. Шляхта постійно запроваджувала тут панщину. За Литовським статутом 1588 р. селяни остаточно закріпачувались, встановлювався 20р. термін розшуку селянина-втікача. Серед української знаті після Люблін. унії посилюється полонізація. Примусово насаджується польська культура, мова, освіта, католицька релігія, яку особливо завзято запроваджував орден єзуїтів. Любл.унія значно загострила релігійні проблеми. Широкі верстви українського населення - селянство, міщанство, дрібні та середні шляхтичі - противились покатоличенню і відстоювали православну грецьку віру. В цій боротьбі дедалі значнішу роль відігравали братства. В II половині XVI ст. їх діяльність набуває як культурно-просвітницького та і політичного характеру. Вони перетворилися у могутню силу, що виступала за оновлення православної церкви. Таким чином, в результаті Брестської унії 1596 р. релігійні протиріччя ще більше загострилися. Православна церква перед небезпекою загибелі пішла на союз з протестантами Речі Посполитої. Але цей крок не приніс бажаного. Співвідношення сил продовжувало схилятися на користь уніатів. В II половині XVI ст. у зв`язку з посиленням соц.го та нац.-релігійного гніту укр. нар. збільшився потік втікачів на Запоріжжя, що докорінно змінило козацьке середовище, зокрема посилення антипольських настроїв козаків. Зміцнення козацтва, як стану, участь запорожців в війнах, які вела Польща, їхня участь в захисті кордонів від нападів татар, а також звернення урядів різних держав за військовою допомогою до козаків - все це мало наслідком самоусвідомлення козацтвом своєї окремішності від інших суспільних станів і його роль в військово-політичних справах. В кінці XVI ст. почали формуватися основні причини, що призвели до широкомасштабних народних повстань:1)Посилення феодального і нац.го гніту на українських землях після Люблінської унії. 2)Загострення міжконфесійних суперечностей після підписання Берестейської церковної унії. 3)Наростання суспільної конфронтації в українському суспільстві, що призвело до загострення класової боротьби. 4)Засилля польського права на українських землях наприкінці XVI ст.5)Козацтво стало формуватися, як окремий стан в Речі Посполитій і заявило про себе, як окрема військово-політична сила. 6)Прагнення козацтва поширити свій вплив на якомога більші території України.7) Загострення протиріч і суперечностей між рядовими козаками «голотою» і козацькою старшиною. У збройній боротьбі народу за своє визволення, яке почалося у кінці XVI ст. виявилося пробудження нац.ї свідомості українського народу. Вирішальною силою в цій боротьбі було українське козацтво.