37.Життя і побут запорозьких козаків

Більшість козаків проживали й хазяйнували «на волості»; на січі ж проживала більшість козаків лише влітку, займаючись риболовством, мисливством, соляним промислом, вели торгівлю з турками і татарами, в деяких приграничних містах; взимку розходилися по «волостям» і лише декілька сотень козаків залишались зимувати на Січі, щоб охороняти артилерію і воєнні припаси. Основа козацького самоврядування – можливість обирати собі старшого. Гетьманів обирали і знімали незалежно від чиєїсь волі, найважливіші питання обговорювалися на раді всіх старшин. На Січі жили козаки і на Січ аж ніяк не допускали жінок. Звичай запорозьких козаків може бути пояснений перш за все їх військовим станом. Постійно зайнятий війною, постійно в погоні за ворогом запорожець не міг і думати про мирне сімейне життя. Отже у Січі жили виключно неодружені козаки, що називали себе на відміну від одружених лицарями. Частина харчувалась за військовим столом, а частина за власним. Повсякденне життя козаків: Козаки піднімалися на ноги зі сходом сонця, одразу ж вмивалися холодною річковою водою, потім молилися Богові і через деякий час сідали за стіл до сніданку. Час від сніданку до обіду козаки проводили по-різному: хто об’їжджав коня, хто оглядав зброю, хто вправлявся в стрільбі, а хто просто лежав і курив люльку. Рівно о 12 годині курінний кухар ударяв у казан таким чином даючи знати, що прийшов обід. Обід готувався в кожному курені по особливому, з окремим поваром і помічником. Обов’язки помічника полягали в тому, щоб принести воду в курінь, тримати в чистоті весь посуд. Їжа готувалася у великих мідних казанах. До стола зазвичай подавалися пшоняна каша, вареники, галушки, дичина, мамалига. Із напоїв: горілка, мед, пиво, брага. Перш ніж сісти за їжу козаки хрестилися перед іконою і читали молитву і тільки потім розсідалися уздовж стола. Пообідавши козаки вставали з-за столу, хрестилися, дякували отаману а потім кухарю. Кидали кожен по монеті. На зібрані гроші кухар купував необхідну провізію на наступний день. Час від обіду до вечері козаки проводили в тих же заняттях. По заходу сонця козаки збиралися у куренях, вечеряли, молилися та лягали спати. Інші збиралися, веселилися: грали на кобзах, скрипках, лірах та танцювали. У свята, такі як Різдво Христове чи Великдень козаки на протязі цілого тижня ходили поздоровляти зі святом кошового, суддів, писаря й осавулу, приносили їм подарунки.

38.Організація реєстрового козацтва. Його роль у суспільно-політичному житті українського народу

Реєстрове козацтво – частина українського козацтва, яка перебувала на державній військовій службі. Козаки записувалися до спеціальних списків-реєстрів, що було основою для визначення державою їхніх прав і привілеїв. Реєстрове козацтво не вимагало великих видатків і відзначалося високою боєздатністю.

Уперше проект створення реєстрового козацтва був висунутий 1524 р., за правління великого князя литовського й короля польського Сигізмунда, і реалізовано його 1572 р., за Сигізмунда II Августа, коли Україна входила до складу Речі Посполитої. До реєстру було записано 300 козаків. Реєстрові козаки були незалежними від місцевої адміністрації, звільнялися від сплати податків, отримували привілеї, й одним із них було право на володіння містечком з монастирем і землями до Чигирина для зимових квартир, арсеналу, шпиталю. Реєстровим козакам також були надані клейноди.

Реєстрові козаки завжди були елітою українського народу й відрізнялись своєю освіченістю. Вони завжди були рушійною силою в боротьбі за волю та незалежність України. Реєстрові козаки часто брали участь у козацько-селянських повстаннях, нац.-визвольній боротьбі українського народу. Видатні козацькі полководці починали свій шлях у реєстровому козацтві. Це – Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Іван Виговський, Іван Мазепа, Михайло Дорошенко й інші.

Реєстрові козаки не раз підтримували визвольні виступи народних мас, брали участь у антифеодальних селянсько-козацьких повстаннях кінця 16 – 1-ї пол. 17 ст. під керівництвом К.Косинського, С.Наливайка, І.Сулими, К.Скидана та інших. Лише невелика частина реєстрової старшини, захищаючи свої особисті інтереси, проводила угодовську політику.

Народно-визвольна війна1648-1654 рр. скасувала реєстри як політичні документи польсько-шляхетського уряду, що обмежували чисельність українського козацтва. Замість реєстрів почали складати списки, на підставі яких визначали приналежність до козацького стану. Українське козацтво – складне і багатогранне суспільне явище, яке відіграло надзвичайно важливу роль в історії України та її народу. Саме завдяки козацтву в середині XVII століття була створена суверенна укр. держава, яка продовжила державотворчу традицію українського народу. Унікальність України полягає в тому, що це був єдиний край, де козацтво створило свою державу, організовану на козацьких засадах. У другій половині XVII – першій половині XVIII століть Українське козацтво не лише виступало як національні збройні сили, а й було головним чинником збереження української державності. Завдяки впливові козацтва на українську культуру, збереженню козацьких традицій українці і в подальшому, у часи бездержавності, зберегли прагнення до волі і незалежності, а образ козака став уособленням ідеалу чоловіка-воїна, захисника вітчизни.