Мета лекції:

Метою лекції є розкриття основних положень теми, досягнень науки з питань, що розглядаються, з'ясування невирішених і дискусійних проблем, узагальнення досвіду роботи, подання рекомендацій щодо використання основних висновків з теми на практичних заняттях, основних форм навчальних занять, передбачених для засвоєння теоретичного матеріалу.

Вступ

Влада - це один з найважливіших видів соціальної взаємодії, специфічні відносини принаймні між двома суб'єктами, один з яких підкоряється розпорядженням іншого, внаслідок чого пануючий суб'єкт реалізує свою волю й інтереси.

Поняття "влада" - складне й суперечливе.

У повсякденному житті ми говоримо про владу батька над дітьми, пророка над послідовниками його вчення, сил природи над людиною, держави над громадянином. Ці зовсім різні поняття про владу мають і чимало спільного. Тому не випадково мислителі впродовж століть намагалися дати визначення поняттю "влада". Так, Аристотель вважав, що елемент пануван­ня та елемент підкорення відчуваються в усьому. Це об'єктивний закон природи, і йому коряться живі істоти. До того ж людина за своєю природою - істота політична. Великий філософ античності розрізняв владу деспотичну (владу господаря над рабом) і політичну (владу державного мужа над громадянином). У наш час політологи розглядають політичну владу як один із різновидів влади взагалі, відповідно починаючи з визначення загальної сутності влади.

І. ПИТАННЯ

ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ВЛАДИ, її ТИПОЛОГІЯ

Влада - це здатність і можливість здійснювати свою волю (класом, групою, особистістю або партією, державою і т.д.), справляти певний вплив на діяльність, поведінку людей з допомогою авторитету, права, сили та інших засобів.

Поняття влада надто широке, полісемантичне, має багато відтінків і нюансів. В науці існують найрізноманітніші визначення влади. Пояс-нюється це складністю, багатоаспектністю самого явища суспільного життя - влада. Кожне з визначень влади звичайно акцентує увагу на тій або іншій стороні, на окремих проявах влади в повсякденному житті.

По-перше, з точки зору мети визначення влади характеризує здатність досягнення поставленої мети, одержання намічених результатів. Англійський політолог Бертран Рассел відмічає, що влада може "визнача­тись як реалізація наміченої мети".

По-друге, влада розглядається як особливий тип поведінки за яким одні люди командують, інші підкоряються. З позиції поведінки людини підхід до визначення влади індивідуалізує розуміння влади, зводить її до взаємодії реальних осіб, звертаючи особливу увагу на суб'єктивні мотиви влади.

По-третє, з позицій психології влада розглядається як індивідуальна поведінка. Влада виникає як взаємодія волі до влади - одних і готовності до підкорення, добровільному рабству - інших. Психологічний підхід до визначення влади допомагає виявити механізми мотивів влади як командуван­ня і підкорення.

По-четверте, існує і системний, структуралістський підхід до визначення влади. Такий підхід протилежний підходу з позиції поведінки людини і психологічному баченню влади. І якщо при підході з позиції поведінки людини і психологічному до визначення влади виходять з розуміння влади знизу вверх, від індивідів до суспільства, реальним проявом влади, то системний підхід у визначенні влади виходить з похідності влади, а тлумачен­ня її випливає не з індивідуальних відносин, а соціальної системи як властивості системи, що проявляється у взаємовідносинах частин і цілого.

По-п'яте, існують і структурно-функціоналістські і реляційні інтерпретації влади. Структурно-функціоналістські інтерпретації влади виз­начають її як властивість соціальної організації, як спосіб самоорганізації спільності людей, що заснована на доцільності поділу функцій управління і підкорення. Релятивістське визначення влади розглядає її як відносини між двома партнерами: один з них впливає визначально на іншого. Влада є взаємодією її суб'єктів і об'єктів.

Тип влади визначається панівним в країні соціально-політичним устроєм.

Кожний тип влади складається з видів: політичного, економічного, сімейного та ін.

Влада - це реальна можливість здійснювати свою волю в соціальному суспільному житті, нав'язуючи її, якщо необхідно, іншим.

Відповідно до засобів влади виділяються і види влади: економічна, соціальна, духовно-інформаційна, примусова (яку часто називають політичною) і політична.

Залежно від суб'єктів влада ділиться на державну, політичну, профспілкову та ін.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Влада - це здатність і можливість здійснювати свою волю (класом, групою, особистістю або партією, державою і т.д.), справляти певний вплив на діяльність, поведінку людей з допомогою авторитету, права, сили та інших засобів.

Поняття влада надто широке, полісемантичне, має багато відтінків і нюансів. В науці існують найрізноманітніші визначення влади. Пояснюється це складністю, багатоаспектністю самого явища суспільного життя - влада. Кожне з визначень влади звичайно акцентує увагу на тій або іншій стороні, на окремих проявах влади в повсякденному житті.

.

ІІ. ПИТАННЯ

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ, ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, МЕХАНІЗМ її ЗДІЙСНЕННЯ

Політична влада - це політичне панування, політико-правова гарантія певного типу економічних, соціальних відносин, один з видів авторитету, власне політичного авторитету.

Політична влада - одно з найважливіших проявів влади, що характери­зується реальною здатністю певної соціальної спільності (класу, страту, нації або іншої соціальної спільності), а також індивідів, які відображають її інтереси здійснювати, реалізувати свою волю з допомогою політики і пра­вових норм.

Політична влада - це політичні відносини, що відповідають соціально-структурним інтересам, що випливають з відносин власності на засоби ви­робництва, що обумовлюють соціальні переваги і авторитет власника, а, отже, приводять до створення суб'єкта і об'єкта влади, тобто до відносин панування і підкорення.

Повна тотожність влади і авторитету властива первісному суспільству, з ускладненням і розвитком на окремих етапах зростала відмінність між владою і авторитетом. Чим більше непримиримості між управляючими і управлінцями, тим більше примусу, насилля, тим більше падає авторитет управлінця. В ряді визначень влада характеризується як цілеспрямований вплив соціальної спільності, верстви, індивіда (носія влади) з допомогою певних засобів (знарядь влади) на підвладних (класи, особи, спільності), внаслідок чого підвладна сторона змушена виконувати владу носія.

В прямому розумінні влада - одна з функцій уряду і його органів, суспільства і його органів, глави сім'ї тощо, яка полягає в примусовій згоді діяльності осіб, які входять до однієї і тієї держави, суспільства, сім'ї та ін. Влада діє в межах формальних структур, визначає поведінку людей з допо­могою стимулів і санкцій, системи статусів, посад, престижу та ін.

Природно, визначення політичної влади як організованого насилля од­ного класу для придушення іншого стосується політичної влади в антагоністичному непримиренному суспільстві, тому що тут є насилля що­до іншого класу і соціальних верств. Політична влада як насилля, примус відсутня в суспільстві, де відсутні класи, відсутні непримиримі відносини.

Для здійснення політичної влади необхідні всі ті елементи, які взагалі потрібні для здійснення влади, а також суспільного поділу між групою (групами), що здійснюють владу і групою (групами), стосовно якої влада здійснюється, і організований примус як основа здійснення влади.

Функції політичної влади визначені їх змістом: формування політичної системи суспільства, організація його політичного життя, політичних відносин, що включають відносини між державою і суспільством, суспільними групами, класами, асоціаціями, політичними інститутами, апаратами і органами державного управління, політичними партіями, громадянами та ін., управління справами суспільства і держави на різних рівнях; керівництво органами влади і політичними, а також неполітичними процесами, контроль політичних та інших відносин і нарешті - створення певно­го, характерного для того або іншого суспільства типу управління, політичного режиму і державного ладу (монархічного, республіканського), відкритого або закритого, замкнутого, відгородженого від держави (авто­кратичного) суспільства, властивій певній державі політичної системи, відповідних їй політичних відносин та інших політичних характеристик ко­мандування і виконання.

Державна влада - це влада, здійснювана спеціальним, відособленим апаратом, створеним саме для управління. В умовах первісного суспільства (в усякому випадку на занепаді його існування) політична влада (князі, віче, суди, старійшини та ін.) уже існує, але відсутній відокремлений апарат здійснення влади. Відсутня ще і держава.

Ускладнення суспільних, соціальних відносин привело до виникнення держави: утримання політичної влади, а тим більше економічних привілеїв, що зосереджуються у народжуючого панівного класу, вело до створення спеціального апарату примусу.

Державна влада має певні характерні риси. Це влада, що здійснюється з допомогою відокремленого на певній території державного апарату. На територію поширюється державний суверенітет. Територія підконтрольна, підвладна, державним структурам надається можливість вдаватись до засобів організованого і законодавчого правового насилля.

Державна влада являє собою сполучення законодавчої, виконавчої і судової влади. Законодавча влада є влада представницька. Саме на основі виборів народ передає владу своїм представникам і зобов'язує представницькі органи здійснювати державну владу. У цьому змісті можна говорити про первинність представницьких органів у механізмі державної влади, їхньому пріоритеті і верховенстві.

На відміну від законодавчої влади, яка носить первинний характер, ви­конавча (адміністративна) влада має за своєю суттю вторинний, похідний характер. Виконавча влада носить підзаконний характер. Всі дії й акти відповідних органів грунтуються на законі, не повинні йому суперечити, спрямовані на виконання закону. Звідси їхня назва - виконавчі.

Органи, які здійснюють правосуддя, - третя гілка державної влади, що грає особливу роль як у механізмі державної влади, так і в системі утри­мань і противаг. Особлива роль суду визначається тим, що він - арбітр у спорах про право. Тільки судова влада, але ніяк не законодавча або вико­навча, відправляє правосуддя. У цьому і гарантія незалежності суду, і гарантія прав і свобод громадян і державності в цілому.

Умови взаємодії трьох гілок влади і розмежування функцій між ними лежать в основі концепції поділу влади, яка є фундаментальним принципом державного устрою України.

Без поділу влади і відповідної ефективної системи утримань і противаг не може бути правової держави і правових законів.

.