Лекція 2 Класифікація у психіатрії Ознаки та симптоми психічних розладів

Психіатрія – частина системи надання медичної допомоги. Системою класифікації, котра пройшла перевірку часом та дозволяє розробити необхідні концепції, є система, заснована на оригінальних ідеях Крепеліна, що працював в кінці 19 ст. У більш удосконаленому сучасному вигляді вона залишається класичним прикладом дедуктивного мислення і слугує основою для розподілу психічних хвороб на хвороби, пов’язані з розладами мислення, емоцій та пам'яті.

Психіатричні захворювання утворюють одну із підгруп хвороб людини; іншими підгрупами можуть бути, наприклад, захворювання шкіри чи шлунково-кишкового тракту.

Групу психічних розладів ми можемо поділити на достатньо широкі категорії:

• Психози

• Неврози

• Розлади особистості

• Органічні захворювання, що включають стани, пов’язані з деменцією.

Іще одну групу складають стани, що визначаються затримкою психічного розвитку чи неповноцінного розумового розвитку.

Психози можна поділити на два типи. До першого відноситься шизофренія, а до другого – афективні психози, за яких основним порушенням є розлад настрою.

Неврози, або якщо скористатись повною назвою, психоневрози, охоплюють стан тривоги, нав’язливу компульсивну поведінку та істерію. Ці групи можна поділити далі. До аномалій особистості варто віднести психопатію, згубні звички, девіантну поведінку та різні види соціальної неадекватності, з котрими може зустрітися психіатр.

Органічні захворювання включають різноманітні випадки деменції, реакції марення, та цілий ряд хвороб більш загального характеру, котрі здатні впливати, прямо чи опосередковано, на функціонування мозку і призводять до станів, що імітують психози чи деменцію. До групи неповноцінного розумового розвитку відноситься увесь спектр спадкових захворювань, а також таких хвороб, що виникають у результаті травми чи набутих до чи під час народження чи одразу після нього та призводять до недорозвинутості мозку і, як наслідок, інтелекту.

Ця класифікація побудована на основі синдромів. Можна групувати захворювання у відповідності до їх основних симптомів. В психіатрії це можна зробити, виділяючи хвороби, що вражають головним чином мислення, захворювання, що впливають на розлади емоцій і ті, за яких головним порушенням є розлади інтелекту.

Все ще неможливо побудувати класифікацію на основі етіології, тобто ґрунтуючись на причинах, що визивають захворювання. Однак у відношенні до певних систем організму можна використовувати етіологічний підхід, включаючи у розгляд такі фактори, як інфекція, травма, ендокринний та гормональний дисбаланс, а також стан виродження.

Ознаки та симптоми психічних розладів

Наука про патологічні стани психіки відома під назвою психопатологія. Цей термін використовується для визначення 3 різних підходів.

1. Феноменологічна психопатологія (чи феноменологія) турбується про об’єктивний опис патологічних станів психіки уникаючи використання усталених теорій. Даний підхід присвячено усвідомленим відчуттям й поведінці, що спостерігається. За Ясперсом феноменологія – це попередня робота з представлення та класифікації явищ як певної самостійної форми активності. Карл Ясперс, німецький психіатр і філософ, був найбільш значним виразником такого підходу. Його класична праця "Загальна психопатологія" вперше була опублікована в 1913 р. й стала поворотним пунктом у розвитку клінічної психіатрії.

2. Психодинамічна психопатологія. Ґрунтується на психоаналітичних дослідженнях Як і у феноменологічному підході, реалізація даного підходу починається з опису пацієнтом своїх душевних переживань ті із спостережень лікаря за його поведінкою. Відмінності полягають у тому, що психодинамічна психопатологія не обмежується тільки описом й прагне пояснити причини аномалій психіки, зокрема теоретично обґрунтовуючи психічні процеси у підсвідомості.

3. Експериментальна психопатологія. Досліджує взаємозв’язки між патологічними явищами, визиваючи зміни в одному із них та ведучи спостереження за пов’язаними із цим змінами в інших. Для пояснення в процесі спостереження змін, що відбулися, формулюються гіпотези, що перевіряються у подальших експериментах. Загальною метою є пояснення патологічних явищ, властивих психічним розладам, психологічними процесами, котрі відповідальні за нормальні переживання у здорових людей.