2 Поняття судження, його види
Судження — це форма мислення, в якій щось стверджується чи заперечується в існуванні предметів або виражається зв’язок між предметом та його властивостями чи відношення між предметами. Судження бувають прості і складні. У простих судженнях пов’язані два поняття — суб’єкт S і предикат Р за допомогою зв’язки є чи не є. У складних судженнях пов’язані два і більше простих суджень за допомогою логічних сполучників кон’юнкції, виключаючої і невиключаючої диз’юнкції, імплікації та еквіва- лентності. Природною мовою ці сполучники виражаються за допомогою граматичних сполучників «і» (або «та»), «або…або», «або» («чи»), «якщо…то», «тоді і тільки тоді, коли».
Прості судження поділяються на:
1) екзистенціальні (судження існування), в яких виражається сам факт існування предмета, що відображається в думці. Наприклад: «Існує любов». Логічна формула такого судження: А — А;
2) релятивні (судження відношення), в яких роль предмета, що виражає відношення між двома іншими елементами судження, виконують інші поняття. Наприклад: «Петро брат Івана». Логічна формула такого судження: аRв або R(а,в);
3) атрибутивні судження, в яких стверджуються або заперечуються певні властивості, що належать предмету. Наприклад: «Люди є приматами», «Життя не є легкою справою». Логічна формула атрибутивних суджень: S є (не є) Р. Ці судження називаються щекатегоричними.
Атрибутивні судження називають загальними, частковими, одиничними залежно від того, чи мова в них йде про весь клас предметів, чи про його частину, чи про один предмет у суб’єкті.
Приклади загальних суджень: «усі українці — слов’яни», «жоден гриб не розмножується насінням». Їх логічна формула: Всі S є (не є) Р. Квантором всезагальності виступає слово «всі». Воно позначається символом «"».
Приклади часткових суджень: «деякі гриби — отруйні», «деякі гриби не є отруйними». Їх логічна формула: деякі S є (не є) Р. Вони можуть бути визначеними і невизначеними. Кванторами визначених суджень виступають терміни: «тільки деякі», «більшість», «меншість», «немало», «не всі», «майже всі», «декілька». Квантором невизначених суджень виступає слово «деякі». Воно позначається символом «$».
Приклади одиничних суджень: «цей студент є (не є) успішним» («це S є (не є) Р»).
Зв’язка атрибутивного судження «є» позначається дефісом (–), зв’язка «не є» позначається хвилястою лінією (~).
4.2. Класифікація суджень за «логічним квадратом»
За логічним квадратом усі атрибутивні судження поділяються на:
загальноствердні (" S – Р);
загальнозаперечні (" S ~ Р);
частковоствердні ($ S – Р);
частковозаперечні ($ S ~Р).
Кожне з цих суджень позначають літерою певної вершини «логічного квадрата»: А, Е, І, О. Наведені символи є певними літерами латинських назв відповідних суджень: «А» від першої голосної літери лат. Аffirmo (стверджую); «Е» від першої голосної літери лат. Nego (заперечую); «І» від другої голосної літери лат. Affirmo; «О» від другої голосної літери лат. Nego.
Лінії квадрата по вертикалі відображають відношення підпорядкованості між судженнями А та І, Е та О, де А,Е — підпорядковуючі судження, а І та О — підпорядковані.
Лінії квадрата по діагоналі відображають відношення суперечності (контрадикторності) між судженнями А та О, Е та І.
Лінія квадрата по верхній горизонталі відображає відношення протилежності (контрарності) між судженнями А та Е.
Лінія квадрата по нижній горизонталі відображає відношення субконтрарності (часткової збіжності) між судженнями І та О.
Рис. 6. Логічний квадрат
Усі атрибутивні судження можна класифікувати за допомогою логічного квадрата. Причому ця класифікація ототожнює загальні і одиничні судження, тому що розподіленість суб’єктів в обох типах суджень однакова. Тобто в загальному судженні квантор «усі» означає, що суб’єкт складається з множини, в котрій є кілька елементів, і всі вони характеризуються відповідним предикатом; в одиничному судженні відсутність квантора означає наявність у складі суб’єкта множини з одного елемента, і він теж цілком характеризується предикатом.