3.4 Основні фактори ризику для туристів

Бурхливий розвиток масового туризму, особливо міжна­родного, його поширення в усіх регіонах земної кулі все гос­тріше ставить проблему забезпечення безпеки туристів і вив­чення ризиків, що можуть супроводжувати їх як на маршрутах, так і при підготовці до подорожі.

При наданні туристичних послуг має бути забезпечений прийнятний рівень ризику для життя і здоров'я туристів як у звичайних умовах, так і в надзвичайних ситуаціях. Основні фактори ризику для туристів наведені на рис. 5. Аналіз цих ризиків показує, що туристичне підприємство має принципо­ву можливість наявними у нього засобами якщо не звести на­нівець, то значно зменшити імовірність цих ризиків.

Травмонебезпека виникає в результаті різних непередбаче­них ситуацій, а також необережних дій під час відпочинку і переміщення туристів. Це можуть бути дорожно-транспортні пригоди, несприятливі ергонометричні характеристики турис­тського спорядження й інвентаря, небезпечні атмосферні яви­ща, каменепади, лавини і т.ін.

Небезпека терористичних актів висувається сьогодні чи не на перше місце в ряді країн, причому заздалегідь її передбачи­ти важко, майже неможливо, оскільки останніми роками вона стала проявлятися саме в благополучних розвинутих країнах.

Політична нестабільність у різних країнах проявляється по-різному. Виділяють три групи країн і регіонів, де туристів з найбільшою імовірністю очікує той чи інший вид неприємностей.

І група - країни, що перебувають у стані військового конф­лікту, і райони широкомасштабних бойових дій. Там туристам рекомендується взагалі не з'являтися. До цією групи входять: Афганістан, Азербайджан (Нагорний Карабах і прилеглі райо­ни), колишня Югославія (насамперед, Боснія і Герцеговина, частково Хорватія), Сомалі, Західна Сахара.

II група - країни, в яких діють терористичні угруповання, існує внутрішньополітична нестабільність. Там рекомендуєть­ся виявляти підвищену обережність і утримуватися від відвідання окремих районів. До них належать Ангола, Алжир, Бангладеш, Бутан, Гаїті, Гватемала, Грузія, Єгипет (провінція Асьют), Індія (північні штати), Ізраїль, Ірак (північні райони), Камбоджа, Китай (Тибет), Колумбія, Ліберія, Ліван, Маврита­нія, Малі, Мозамбік, Мьянма, Нігер, Пакистан, Папуа-Нова Гвінея (острів Бутшкль), Перу, Сальвадор, Північна Ірландія, Сенегал, Судан (південні райони), Сьєрра-Леоне, Росія (Північний Кавказ), Руанда, Таджикистан, Туреччина (східні вілайєти), Уганда, Філіппіни (острів Манданао), Хорватія, Шрі-Ланка (район Джафни), Чад.

Рис. 5. Фактори ризику для туристів

III група - країни з високим рівнем злочинності: Алжир, Азербайджан, Бєларусія, Болгарія, Бразилія (район Ріо-де-Жа­нейро і південні штати), Гаїті, Гамбія, Гватемала, Грузія, Доміні­канська Республіка, Заїр, Італія (південні області), Ємен, Казах­стан, Кенія, Колумбія, Латвія, Литва, Малі, Мексика, Нігер, Нігерія, Перу, Польща, Росія, Румунія, США (Вашингтон, Дал­лас, Лос-Анджелес, Майамі, Нью-Йорк, Сан-Франциско, Чика­го), Таїланд (Паттайя, північні райони), Узбекистан, Україна, Філіппіни, Франція (Прованс, Блакитний берег, острів Корси­ка), Естонія, ПАР, Ямайка.

При цьому передбачається, що в інших державах, що не потрапили до цього переліку, якісь особливі небезпеки турис­там не загрожують.

Небезпека інфекцій є однією з основних. За даними Все­світньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), у світі зберігаєть­ся небезпека інфекційних захворювань, що відносяться до ка­рантинних. Щорічно реєструються спалахи холери, чуми, лихоманки Ласса і Ейбола, жовтої лихоманки, захворювань, викликаних тропічними гельмінтами і паразитами. Час від часу з'являються повідомлення про нові захворювання. Найбільш яскравий приклад - спалах атипічної пневмонії в Китаї і ряді інших країн у 2002 році.

У країнах тропічного пояса для туристів, особливо які при­бувають з інших кліматичних зон і не мають належного імуні­тету до місцевих інфекцій, велика імовірність захворювання на малярію, жовту лихоманку, холеру, тиф, чуму та інші інфекційні захворювання. За даними ВООЗ, малярія загрожує сьогодні майже половині населення планети і від 300 до 500 млн. осіб хворіють на неї щороку.

Вплив навколишнього середовища зумовлений підвищеними або зниженими температурами, вологістю і коливаннями по­вітря в зоні обслуговування туристів, різкими перепадами ба­рометричного тиску. Показники мікроклімату в приміщеннях, де обслуговуються туристи, а також у транспортних засобах повинні відповідати санітарно-гігієнічним вимогам.

Пожежонебезпека пов'язана з можливістю нанесення збит­ку життю і здоров'ю туристів під час пожежі. Дотримання пра­вил пожежної безпеки може значно зменшити імовірність цьо­го ризику. Пожежонебезпека регламентується вимогами, які в кожній країні відрізняються, однак турфірма повинна роби­ти все можливе, щоб уникнути цього ризику. Про те, що він великий, свідчить численні випадки загибелі і травматизму туристів в наслідок пожеж в готелях та інших місцях.

Біологічні фактори: патогенні мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності, мікроорганізми, а також отруйні росли­ни, плазуни і тварини, які є переносниками інфекційних зах­ворювань, що викликають опіки, алергійні та токсичні реакції.

Психофізіологічні фактори ризику - фізичні і нервово-психічні навантаження, пов'язані з труднощами пересування і перебування в незнайомому середовищі.

Небезпечними випромінюваннями вважаються: підвищений рівень ультрафіолетового і радіологічного випромінювання. Дію цього фактора ризику необхідно враховувати при плануванні графіка руху за маршрутом (відкритий, не затіненими ділянка­ми маршруту, у гірських, водних, лижних та інших походах).

Підвищена запиленість і загазованість. Вимоги до припусти­мого рівня шкідливих речовин у повітрі зон обслуговування туристів, приміщень, транспортних засобів повинні бути не нижчими за санітарно-гігієнічні норми.

Специфічні фактори ризику в туризмі зумовлені:

• технічним станом використовуваних об'єктів матеріаль­но-технічної бази: туристських готелів, баз, кемпінгів, ка­натних доріг і бугельних підйомників, туристських трас (у тому числі гірськопішохідних, лижних, гірськолижних, водних), верхових і в'ючних тварин, різноманітних транс­портних засобів, архітектурних, природних пам'яток;

• складним рельєфом місцевості (річковими порогами, гірськими схилами, моренними, скельними, льодовими ділянками туристських трас і т.д.);

• рівнем професійної підготовленості обслуговуючого пер­соналу (інструкторів, екскурсоводів);

• підготовкою туристів до пересування маршрутом певного виду і категорії складності (інструктаж, екіпірування і т.д.);

• інформаційним забезпеченням (гідрометеорологічні про­гнози, маркування трас туристичних маршрутів);

• можливістю виникнення природних і техногенних ката­строф у зоні розміщення туристичного підприємства чи маршруту, а також інших надзвичайних ситуацій.

До надзвичайних ситуацій належать громадянські завору­шення, воєнні дії, блокади, кримінальні прояви (грабежі, краді­жки, шахрайство), тобто ті, що передусім політичними причи­нами. Другу групу надзвичайних ситуацій утворюють так звані стихійні лиха: виверження вулканів, шторми, урагани, зливи і повені, землетруси, спалахи небезпечних інфекційних захворю­вань, що ставлять під загрозу життя туристів і призводять до неможливості реалізації подорожі.

Стихійні лиха і природні катаклізми не піддаються безпосе­редньому контролю. Туристичні підприємства зобов'язані оз­найомити туристів з елементами ризику кожної конкретної туристичної послуги і заходами для його запобігання.

До інших факторів ризику відносяться небезпеки, пов'язані з відсутністю інформації про послугу та її номінальні (запроек­товані) характеристики.