Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Кафедра туризму

О.В. Виноградова, О.В. Воропаєва

Управління ризиками в туризмі

Курс лекцій

для студентів денної та заочної форм навчання

спеціальності 6.140103 «Туризм»

Затверджено на засіданні

кафедри туризму

протокол № 22 від «17» квітня 2012 р.

Донецьк 2012

Змістовий модуль 1. Теоретичні засади та загальні положення курсу

Тема 1. Підприємницькі ризики: сутність і класифікація 1.1 Поняття ризику 1.2 Класифікація ризику 1.3 Функції ризику 1.4 Види втрат у підприємницькій діяльності

Тема 2. Джерела економічного ризику 2.1 Основні причини економічного ризику 2.2 Поведінка суб’єктів ризику 2.3 Ставлення до ризику й ефективність ризику

Змістовий модуль 2. Організація і управління ризиками в діяльності підприємств туристичної індустрії Тема 3. Ідентифікація ризиків туристичної діяльності 3.1 Ідентифікація ризиків туристичної діяльності 3.1 Специфіка ризиків у туристичній галузі 3.2 Характеристика внутрішніх ризиків в туристичному бізнесі 3.3 Зовнішні ризики в туристичному бізнесі 3.4 Основні причини, що призводять до банкрутства підприємств туристичної індустрії Тема 4. Організація управління ризиками на туристичних підприємствах 4.1 Концепція управління ризиком у спектрі економічних проблем 4.2 Зовнішні способи зниження ступеня ризику в туризмі 4.3 Внутрішні способи зниження (оптимізації) ступеня ризику в туризмі 4.4 Доцільність обрання певної комбінації методів зниження ступеня ризику Тема 5. Страхування ризиків у сфері туризму в Україні 5.1 Страхування як спосіб зниження ризику в туизмі 5.2 Страховий механізм забезпечення туристичного підприємництва 5.3 Характеристика страхових ризиків в туристичній галузі

Змістовий модуль 3. Методи оцінки економічних ризиків Тема 6. Методи оцінки економічного ризику в туризмі 6.1 Статистичний метод оцінки ризику 6.2 Метод доцільності затрат 6.3 Метод експертного оцінювання 6.4 Аналітичного метод оцінки економічного ризику Тема 7. Система кількісних оцінок економічного ризику в туризмі 7.1 Ризик в абсолютному вираженні 7.2 Ризик у відносному виразі 7.3 Допустимий критичний та катастрофічний ризик Тема 8. Формування стратегії управління ризиком 8.1 Сутність стратегії для управління економічним ризиком 8.2 Організація ризик-менеджменту на підприємстві 8.3 Принципи прийняття управлінських рішень за умов економічного ризику

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1. Теоретичні засади та загальні положення курсу

Тема 1. Підприємницькі ризики: сутність і класифікація

1.1. Поняття ризику

1.2 Класифікація ризику

1.3 Функції ризику

1.4 Види втрат у підприємницькій діяльності

1.1. Поняття ризику

Термін «ризик» має давню історію, вперше він був застосований римськими юрістами приблизно в ХVII ст. Спочатку термін був пов’язаний з специфічними сферами діяльності людини – азартними іграми, військовою, пожежною справою, і означав небезпеку, шанс. Але з часом відношення до нього змінилось: на початку ХХ ст. Ф. Найт висунув теорію про те, що ризик як невизначеність містить у собі потенційну можливість як збитків, так і прибутку.

Функціонуючи в умовах ринку, суб’єкт господарювання в будь-який момент може опинитися в умовах, коли від нього вимагається прийняти певне рішення: розробити шлях досягнення певної мети. І оскільки детермінованих ситуацій в економіці практично не існує, такий підприємець не може на 100% бути впевненим, що обраний ним шлях приведе до поставленої мети, тобто підприємець постійно стикається із ситуацією невизначеності.

Невизначеність – це ситуація, в якій імовірність отримання результатів прийнятого рішення невідома, в окремих випадках невідомий і весь спектр наслідків такого рішення.

Приймати рішення в ситуації невизначеності підприємцю не тільки не вигідно, але й загрозливо, тому основною вимогою є переведення невизначеності в ризик. Отже, ризик – це ситуація, коли результат здійснення певного процесу не відомий, але відомі, його можливі альтернативні наслідки і достатньо інформації для того, щоб оцінити ймовірність настання цих наслідків.

Якщо відмінність між ризиком і невизначеністю при прийнятті рішень зобразити графічно, то можливі такі ситуації:

А – точка, що характеризує рішення, які приймаються тільки в умовах невизначеності.

Б – точка, в якій приймаються рішення в ситуації ризику. Найчастіше в господарській практиці підприємець приймає рішення в ситуації В.

В – коли підприємець має певну інформацію про потрібну йому подію, або доступ до такої інформації і має можливість зробити висновки про ймовірність того чи іншого результату.

Необхідною умовою ефективності прийняття рішення є перехід менеджера з точки В в точку Б.

Основним і першим правилом поведінки підприємця є не уникати ризику, а передбачувати його, намагаючись знизити до найбільш низького рівня.

У багатьох дослідженнях термін «ризик» зв'язується з небезпекою потенційно можливих втрат у різних сферах діяльності (втрати матеріальних і фінансових ресурсів, недоодержання доходів, непередбачені додаткові витрати й т.п.).

Поняття «ризик» багатоаспектне, і трактується різними авторами, як небезпека, загроза, явище, подія, ймовірність, можливість, ступінь, міра, рівень, діяльність і її характеристика.

Різні науковці дають різні тлумачення поняття «ризик»:

• ризик – це рівень невпевненості пов’язаний з проектом або з інвестуванням [Террі].

• ризик – це можливі збитки або недоотримання доходів порівняно з варіантом передбаченого проектом, програмою, планом або прогнозом [Бобров].

• ризик – є вартісним виразом імовірної події, що може привести до збитків, виникає через відхилення фактичних даних від оціночних щодо сьогоднішнього стану й майбутнього розвитку системи [Вітлінський, Наконечний].

• ризик – це ймовірність втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення втрат у результаті здійснення певної виробничої, фінансової або іншої діяльності [Грабовий].

У економічному розумінні поняття "ризик" може мати абсолютно різні трактування. На сьогодні можна виділити такі підходи до його визначення:

• ризик як можливість або вірогідність настання подій, що роблять негативний вплив на економічний об'єкт, які призводять до втрат;

• ризик як небезпека виникнення втрат;

• ризик як результат діяльності, найчастіше у вигляді втрат і збитків;

• ризик як діяльність суб'єкта господарського життя, пов'язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору.

Окрім вказаних підходів, часто ризик розглядається з позиції його наслідків. Найчастіше автори акцентують увагу на негативних проявах ризику. Але за останні роки посилилася тенденція до комплексного осмислення даного поняття: вивчаються не лише негативні наслідки прояву ризиків, але й позитивні результати, отримані внаслідок перебігу подій. Все частіше ризик розглядається як тривимірна модель: ризик як небезпека (зазнати втрат), ризик як невизначеність (часткова або повна відсутність інформації), ризик як можливість (отримати дохід). Таке розуміння ризику є найповнішим і найточнішим.

Венчурне (ризикове) підприємництво – це ризикова діяльність, у процесі якої створюються і впроваджуються у виробництво нові товари, технології, послуги. Слово «venture» в перекладі з англійської означає ризикове підприємництво, але дуже дохідне. Це поєднання двох видів підприємництва: фінансового та інноваційного.

Венчурні фірми – це здебільшого малі підприємства у новітніх галузях виробництва (електроніка, біохімія, біоінженерія, виробництво споживчих товарів), які швидко прогресують і в яких відбувається інтенсивна зміна поколінь продуктів і технологій, пов'язаних з базисними інноваціями. Малі венчурні підприємства спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, упровадження інновацій, організація яких пов'язана з підвищеним ризиком, бо успіх базисних інновацій ніколи не гарантований і має ймовірнісний характер. У випадку невдачі фірму чекає неминуче банкротство, у протилежному випадку компані отримає сверхприбуток.

Економічний ризик представляє собою об’єктивно-суб’єктивну категорію. Основними характеристиками ризику є його елементи:

• об’єкт ризику – це економічна система, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не відомі;

• суб’єкт ризику – це особа (індивід чи колектив), яка зацікавлена результатом керування об’єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об’єктів ризику;

• джерела ризику – це чинники (явища або процеси), які спричиняють невизначеність або конфліктність результатів.

Наявність всіх елементів ризику є необхідною умовою існування ризику. Для забезпечення раціональності прийняття рішень в умовах ризику обов’язковою умовою є оцінка й обґрунтування ризику.