Профорієнтація.

Складовою частиною трудового виховання є професійна орієнтація учнів - обґрунтована система допомоги (соціально-економічної, психолого-педагогічної, медико-біологічної, ви­робничо-технічної) учням у виборі професії відповідно до зді­бностей, нахилів, можливостей і ринку праці.

Правильний вибір професії-це моральне задоволення, висока самооцінка. Водночас це й висока продуктивність праці, висока якість продукції. Вибір професії-точка, в якій сходяться інтереси особистості та суспільства, де можливе й необхідне поєднання особис­тих і загальних інтересів.

Завданнями профорієнтації є:

1. ознайомлення учнів з професіями та правилами їх вибору;

1. виховання в молоді спрямованості на самопізнання і власну активність як основу професійного самовизначення;

2. формувати вміння зіставляти свої здібності з вимогами, необхідними для набуття конкретної професії;

3. забезпечення розвитку професійно важливих якостей особистості.

Профорієнтаційна робота в класі – один з видів спільної позакласної діяльності класного керівника та учнів з ознайомлення школярів із професіями.

Основні напрямки роботи класного керівника:

• профорієнтаційний урок;

• професіографічні дослідження ( самостійне вивчення учнями конкретної професійної діяльності в різних її аспектах з метою складання характеристики певного виду праці);

• професіографічні зустрічі;

• професіографічні екскурсії ( спостереження за трудовим процесом та вивчення його суті);

• залучення учнів до різних видів навчальної діяльності з метою кращого розпізнавання своїх можливостей, самопізнання та самовиховання ( робота гуртків, трудові загони);

• індивідуальні профорієнтаційні консультації;

• бесіди, спостереження, анкетування, вивчення нахилів та інтересів;

• робота з батьками.

Профорієнтаційна робота в школі є тривалим, з кожним роком все складнішим процесом, що передбачає такі головні аспекти (етапи):

1. Професійне інформування – повідомлення школярам інформації про зміст, соціально-економічні, психофізіологічні особливості професій, про потреби суспільства в них, про можливості здобуття цих професій.

Професійна інформація являється головним аспектом профорієнтації в початкових класах і полягає насамперед у тому, щоб дати уяв­лення про широкий розмаїтий світ людських професій. Важливо показати дітям, що всі професії важливі і необхідні й звернути увагу на те, що за сучасних умов кожна професія вимагає розвитку інтелекту людини, певних здібностей, моральності.

Будівельник повинен сумлінно збудувати будинок або автомобіль, інакше може статися катастрофа, кравець — добре виготовити одяг, учений, лікар — дати правильні рекоменда­ції і т.д.

Діти повинні зрозуміти, що в майбутньому своє щастя вони будуть будувати самі, а для цього необхідно активно розвивати свої здібності і можливості.

У цьому віці діти романтично й ситуативно сприймають професії, часто змінюють своє рішення щодо того, «ким бути», під впливом зустрічей з цікавими людьми, бесід, фільмів тощо. Це закономірно, тому важливо в індивідуальній роботі звернути увагу на інтереси, схильності дитини і формувати лише стійкі професійні нахили шляхом залучення до гурт­кової роботи, позашкільного навчання.

Щодо розширення знань про професії дітей слід знайомити із сільськогосподарськими та промисловими підприємствами, розташованими в мікрорайоні школи, з тими, де пра­цюють їхні батьки. Для цього проводять екскурсії, під час яких діти знайомляться з техні­кою, технологією виробництва, людьми, що створюють матеріальні блага.

Для глибшого усвідомлення побаченого рекомендується проводити сюжетно-рольові іг­ри, обговорення з класоводом і батьками, складання коротких оповідань на уроках розвит­ку мовлення. На уроках образотворчого мистецтва діти малюють картини праці.

2. Професійна діагностика – система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей. Вона здійснюється фахівцями (психологами) з використанням різноманітних діагностичних методик.

3. Професійна консультація – надання особистості на основі вивчення її професійно значущих властивостей і якостей, допомоги у встановленні відповідності між вимогами професії й індивідуально-психологічними особливостями особистості. Вчителі трудового навчання, математики, хімії, географії орієнтують школярів на певні професії, розкривають їх особливості, значення для народного господарства. Професійна консультація має також на меті навчити учнів прийомів самооцінки своїх якостей, щоб встановити їх відповідність вимогам професії. Мріючи про ту чи іншу профе­сію, школярі повинні водночас замислюватися, чи справді вони годяться для такої роботи. Щоб відповісти на це питання, вони мають знати вимоги професії до її носія. Такі вимоги розроблено до багатьох професій.

Аналогічні консультації слід надавати і батькам учнів, щоб вони серйозніше підходили до обрання майбутньої професії дітьми, змогли повною мірою допомогти їм у цьому.

4. Професійний відбір – зарахування людини до навчального закладу або на робоче місце на підставі її відповідності певним професійним критеріям.

Професійний відбір здійснюють навчальні заклади, що висувають до вступників конкре­тні вимоги, або установи, які приймають випускників на роботу. На цьому етапі з молоди­ми людьми слід проводити роз'яснювальну роботу. Вони повинні усвідомити, якщо вони мають певні недоліки, що не є відхиленням від абсолютно важливих професійних вимог, то, попрацювавши над собою, можуть її подолати або згладити й досягнути професійної майстерності.

5. Професійна адаптація – процес пристосування людини до професійної діяльності її умов.

Як професійний відбір, так і професійна адаптація не є завданнями загальноосвітнього навчально-виховного закладу, вони переважно здійснюються у професійному навчальному закладі чи безпосередньо на робочому місці. Успішність професійної адаптації є показником

Профорієнтаційна робота потребує творчого підходу, врахування індивідуальних особливостей, потреб учнів, які свій професійний вибір здійснюють самостійно, під впливом батьків, друзів, знайомих, завдяки цілеспрямованій роботі школи, спеціалізованих закладів, установ та організацій, зацікавлених у нових працівниках.

Історичні тенденції розвитку економіки України на засадах ринкових відносин висувають необхідність економічного вихо­вання усіх членів нашого суспільства. І розпочинати цю роботу необхідно з раннього віку.

Економічне виховання - це організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної свідомості вихованців.

У процесі трудово­го виховання на всіх його етапах є необхідність і можливість розв'язувати завдання економічного виховання школярів, основ­ними з яких є:

• розвиток почуття господаря, відповідальності, обов'язку, дисципліни, колективізму;

• формування специфічні риси поведінки і мораль­них якостей: працелюбність, відповідальність, бережливість, організованість, самостійність;

• формування ділових якостей: підприємливості, активності, ініціативності, прагнення до оновлення технологічних процесів і обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції;

• розвиток умінь і навичок: планування й організації власного бюджету, доходів і витрат сім'ї, піклування про власне здоров'я, бережливого ставлення до природи і суспільного добра;

• формування здорових матеріальних потреб (важливо, щоб матеріальні потреби не домінували над духовними).

Особлива актуальність економічного виховання ви­значається тим, що кожна людина стикається з пробле­мами економіки і в своїй професійній діяльності, і в осо­бистому житті.

Зміст економічної освіти та виховання школярів визначений навчальним предметом "Основи економічних знань", який дає учням комплекс універсальних економічних категорій і законів, досвід роботи з економічною літературою, уміння робити наукові, економічно обґрунтовані висновки, досвід планування свого професійного життя. Проте цілком покладатися лише на цей курс було б нелогічно. Економічне виховання здійснюється протягом усіх років навчання: економічна свідомість та економічна компетентність формується завдяки спільним зусиллям усього педагогічного колективу. Навчальна діяльність сприяє оволодінню прийомами економічного мислення, формує досвід прийняття економічно виправданих рішень.

Школяр як майбутній працівник має ово­лодіти такими економічними навичками:

• планування і організації своєї праці;

• виконання професійних обов'яз­ків, трудових завдань згідно зі встановленими економіч­ними та іншими нормативами;

• оцінки результатів своєї праці за відповідними критеріями;

• пошуку шляхів під­вищення ефективності своєї праці;

• вдосконалення ви­робництва в галузі своєї професійної діяльності.

Економічна діяльність у сфері особистого життя пе­редбачає:

• планування та організацію особистого бюдже­ту, доходів і витрат сім'ї;

• економічно обґрунтовану оцінку товарів, які купують для особистого користування, їх ра­ціональне використання;

• розумне ставлення до свого здоров'я, режиму і способу життя, використання вільного часу

Економічне виховання дітей 1-4 класів передбачає знання складових сімейного бюджету, початкових уявлень про ціну, бережливість і про місцевий бізнес. У дітей слід формувати бережливе ставлення до суспільної власності, насамперед це турбота про свій клас, школу, шкільне обладнання, економію електроенергії, води і т.п. Дітей необхідно вчити економити свій час і час інших, використовувати працю, ресурси, засоби, щоб з найменшими затратами досягти оптимальних результатів; бути нетерпимими до будь-якої безгосподарності, ледар­ства, недбайливості, неохайності.

Уже з молодшого шкільного віку дітей привчають лічити гроші (через казки, задачі практичного характеру, виховні заходи: класні години "Моє та спільне", регулярні п'яти­хвилинки "Чи знаєш ти, скільки це коштує?", "Що таке держава і приватна власність?"). Діти змалку мають жити турботами сім'ї, знати її фінансові можливості.

Економічне виховання триває й у 5-7 класах. Велике значення у цьому віці має виробле­ння здатності діяти раціонально. Це попереднє планування трудових дій, розчленування трудового процесу на види робіт, визначення строків їх виконання, вибір необхідних інстру­ментів, матеріалів, раціональна організація робочого часу. На уроках підлітки також вдоско­налюють і навички колективної праці, вчаться працювати якісно і швидко, об'єктивно оціню­вати наслідки своєї праці та праці друзів. Вчаться дотримуватись правил техніки безпеки, гігієни, допомагати один одному. Проводяться заняття з основ організації бізнесу, ведення особистого бюджету. Дітей знайомлять з новими термінами, що характеризують основи ринкових відносин. Дітей привчають стежити за доцільним використанням електричного струму і допомагати у веденні домашнього господарства, привчають берегти домашнє та шкільне майно.

17