4. Суспільно-корисна праця.

Це цілеспрямована, свідома, планомірна, добровільна діяльність, яка має чітко виражену суспільну значимість.

Суспільно корисна праця учнів може виражатися у

• збиранні макулатури, лікарських рослин, дарів лісу;

• допомога дорослим;

• на­дання допомоги ветеранам війни і праці, хворим і лю­дям похилого віку;

• озеленення вулиць, доріг, населених пунктів;

• благоустрій шкільної території;

• ремонт школи, навчального обладнання, створен­ня і ремонт наочних посібників;

• упорядкування книжок у шкільній бібліотеці;

• виготовлення іграшок для дошкільнят;

• шефство над молодшими школярами та інш.

Такій роботі надають змагального ха­рактеру, що пробуджує бажання дітей робити добрі спра­ви не заради винагороди, а з усвідомлення необхідності робити людям добро, усвідомлюють необхідність поєднання суспільних та особистих інтересів, міцніє почуття обов'язку перед людьми.

У процесі суспільно-корисної праці в учнів формуються такі моральні якості, як відповідальність, дисциплінованість, взаємодопомога, бережливе ставлення до суспільної власності, творча активність, самостійність. Крім цього школярі розвиваються і розумово, і естетично, і фізично.

Суспільно-корисна праця повинна бути систематичною. Це забезпечується не тільки вибором справи, але й чітким плануванням, в якому повинні бути і зміст суспільно-корисної праці, і місце праці, і відповідальні за її організацію та виконання.

Суспільно-корисна праця проводиться при дотриманні санітарно-гігієнічних норм і правил техніки безпеки.

5. Самообслуговування.

"Самообслуговування - найпростіший вид побутової праці, з нього звичайно розпочинається трудове виховання, і надалі воно стає обов'язком і звичкою кожної людини незалежно від того, якою продуктивною працею вона зайнята...

На кожному етапі розвитку дитини ми встановлюємо коло її обов'язків із самообслуговування, навчаємо її виконувати ці обов'язки, добиваючись регулярності праці, а також того, щоб самообслуговування стало обов'язком усіх без винятку." (В.О.Сухомлинський, "Павлиська середня школа")

Праця по самообслуговуванню поділяється на домашню і шкільну.

• Учні ремонтують нав­чальне обладнання, підтримують порядок і чистоту в кла­сах, шкільних майстернях, на шкільному подвір'ї та спортивному майданчику, дають лад підручникам, бібліотечним книгам, навчальним посібникам, поливають квіти та інш. Вони вчаться працювати й цінувати працю до­рослих, руками яких зведено шкільну будівлю, виготов­лено меблі й навчальне обладнання, у них розвиваєть­ся бережливе ставлення до створеного.

Самообслуговування в школі допомагає дитині краще адаптуватись до нових умов, повніше реалізувати себе, відчути причетність до суспільних справ. Це сприяє виробленню в них стійких звичок тримати все в порядку, формує звичку працювати.

• Роботу із самообслуговування учні мають виконува­ти і вдома.

З цією метою батьки привчають дітей:

- обходити себе (прибирати постіль, допомагати в приготуванні їжі, в пранні, тримати у чистоті робочий куточок, тримати у належному стані одяг, взуття);

• допомагати прибрати оселю, помити посуд;

• робити дрібні покупки;

• допомагати поратися на городі, у саду, заготовляти дрова;

• збирати у лісі ягоди, гриби, лікарські рослини та ін.

В окремих сім'ях батьки обе­рігають дітей від домашньої роботи, роблять за них те, що вони спроможні зробити самі. В таких сім'ях виро­стають діти, які намагаються уникати фізичної праці, не вміють трудитися і не цінують працю інших. Педагоги повинні допомогти батькам правильно організувати са­мообслуговування дітей в сім'ї.

Засвоюючи найпростіші вміння і навички та оволодіваючи найпростішими видами самообслуговування, дитина починає поважати свою і чужу працю.

Завдання кожного виду праці — сприяти фізичному, розумовому і моральному вихованню школярів.

Однак для того, щоб праця виховувала, вона має бути належним чином організована, тобто відповідати певним вимогам.