- •1 Ітераційний процес проектування інтерфейсу користувача
- •2 Причини проектування інтерфейсу користувача
- •3 Засоби в інтерфейсі користувача для запобігання помилок
- •Значення інтерфейсу «людина – комп’ютер»
- •4 Фактори, які впливають на зручність роботи з системою
- •5 Основні ергономічні характеристики
- •6 Вибір взаємодії користувача з системою
- •7. Стилі взаємодії користувача з системою. Їх недоліки і переваги
- •8 Концепція представлення даних від самих даних
- •9 Стратегія розробки ік
- •Загальні принципи стратегії розробки ік
- •10 Критерії оцінки проекту ік
- •11 Складові частини інтерфейсу "людина – комп’ютер"
- •12 Процеси вводу-виводу
- •Пристрої вводу
- •Пристрої виводу
- •Фактори, що враховують при виборі пристроїв
- •Правила усного обміну інформацією
- •13 Процес діалогу
- •14 Задачі діалогового процесу
- •15 Повідомлення. Види повідомлень
- •Режими діалогу
- •Варіанти граматики діалогу
- •16 Засоби перевірки вхідних даних
- •23 Види структур діалогу та їх оцінка
- •24 П’ять основних критеріїв оцінки діалогу
- •25 Діалог типу q&a
- •26 Критерії розробки діалогу q&a
- •27. Реалізація діалогу q&a
- •28 Структура діалогу типу Меню
- •29 Критерії розробки діалогу типу Меню
- •Реалізація діалогу типу Меню
- •30 Структура діалогу на основі екранних форм
- •31 Критерії розробки діалогу на основі екранних форм і реалізація
- •Реалізація діалогу на основі екранних форм
- •Висновки
- •32 Структура діалогу на основі командної мови.
- •33 Критерії розробки і реалізація Критерії розробки
- •Реалізація
- •Висновки
- •34 Змішана структура діалогу
- •35 Сфери застосування різних структур діалогу
- •36 Засоби опису діалогу
- •37 Сітка переходів
- •38 Згортка сітки переходів
- •39 Обробка сітки переходів у вершинах
- •40 Формування екрану
- •41 Загальні принципи розташування інформації на екрані
- •42 Яка інформація і в якому виді повинна виводитись на екран Яка інформація повинна виводитись на екран
- •В якому виді виводити інформацію
- •Загальні принципи розташування інформації
- •43 Шаблони для розміщення даних на екрані
- •44 Розміщення повідомлення про помилки
- •45 Засоби виділення інформації на екрані
- •1) Колір. Правила використання кольорів
- •2) Яскравість
- •2) Метод виділених точок
- •48 Адаптація користувача в системі "людина – комп’ютер"
- •1) Фіксована адаптація
- •2) Повна адаптація
- •3) Косметична адаптація
- •52 Перетворення імен в Sound Dex
- •53 Застосування концепції замовчування
- •54 Випереджуючий ввід символів та відповідей
- •55 Багатовіконні wimp-інтерфейси
- •56 Сучасні вимоги до робочих станцій
- •57 Метафора «Конкретний об’єкт»
- •58 Метафора «Що бачиш, те й отримуєш»
- •59 Метафора «Робочий стіл»
- •60 Концепція вікна. Аспекти концепції вікна
- •61 Визначення вікна
- •62 Вікна та додаткові буфери
- •63 Функції системи керування відображенням
- •64 Фреймові вікна
- •65 Пряме маніпулювання
- •66. Недоліки і переваги wimp інтерфейсів
- •67. Інтелектуальні інтерфейси
- •68. Основна відмінність інтелектуального інтерфейсу
- •69. Друга відмінність інтелектуального інтерфейсу
- •70. Третя відмінність інтелектуального інтерфейсу
- •71. Мовний і зоровий ввід/вивід
- •72. Обробка природної мови
- •73. Недоліки систем обробки природної мови
- •74. Витончена адаптація і моделі користувача
- •75. Методи інтерактивного діалогу
- •76. Рівні програм, що забезпечують інтерактивний діалог
- •Рівень підготовки до візуалізації
14 Задачі діалогового процесу
1) Визначення завдання, яке користувач покладає на систему.
2) Сприймання логічно зв'язаних вхідних даних від користувача та розміщення їх і потрібному форматі, як змінних відповідного процесу.
3) Виклик процесу виконання потрібного завдання.
4) Вивід результатів обробки по закінчення процесу у потрібному для користувача форматі.
Правила діалогу повинні бути такими щоб полегшувалася робота користувача, а не спрощувався процес обчислень і розробка APM.
Workstation направлена на забезпечення фізичного комфорту користувача шляхом узгодження фізичних можливостей людини і системи.
15 Повідомлення. Види повідомлень
Під час діагностики відбувається обмін інформацією між його учасниками. Інформація передається у вигляді повідомлень. В діалозі існує кілька типів повідомлень.
Режими діалогу
Розрізняють такі режими діалогу:
1) Діалог, який керує системою – це діалог в якому процес жорстко задає, яке завдання можна вибрати та які дані можна вводити. Це виконується за допомогою системи підказок користувачу, які визначають, яку інформацію треба вводити на кожному етапі діалогу.
2) Діалог, який керує користувач – це діалог в якому ініціатива нам. Користувача, тобто він безпосередньо подає команди на виконання потрібного на даному етапі завдання. Для цього користувач вводить дані за допомогою яких він одночасно вибирає процес, вводить дані для обробки. Діалог першого типу більш простий. Він має можливість підстроюватись під користувача, але має при цьому більше обмежень ніж діалог 2 типу. Також розуміється – що фонові завдання ієрархічної структури і діалог ведеться у відповідності з цією структурою.
Варіанти граматики діалогу
Формат у відповідності з яким користувач вводить свої повідомлення називають граматикою діалогу.
Існує декілька варіантів:
Коди Ланцюжок ключових слів Обмежена людська мова Природна людська мова
1) Коди
Це спосіб скористатися позначеннями потрібних елементів даних або завдань. В найбільш простому випадку процес вводу даних можна закодувати у вигляді послідовності операцій, що полягає у виборі потрібної області на екрані. Вхідні дані можна закодувати за допомогою формальних ключів або за допомогою відповідної мнемоніки. Коди використовуються діалогами як першого так й другого типу. Дозволяється зменшити об'єм даних при вводі, що підвищує швидкість вводу та зменшення кількості помилок.
2) Ланцюжки ключових слів або програмно-подібний формат
Повідомлення, які вводить користувач подібні операторам мови високого рівня. Ці оператори забезпечують генерацію слів вхідного повідомлення, які однозначно вибирають процеси і вводять вхідні дані. Цей формат використовують в діалогах другого типу. Синтаксис та семантика повідомлення чітко обмежені. Не допускається ніяких відхилень в написанні коду. Як правило така форма діалогу розрахована на професійного користувача.
3) Обмежена людська мова
Найбільш часто використовується для побудови діалогів першого типу. Обмежений в тому розумінні, що розпізнається невелика кількість слів. Таким чином в кожен конкретний момент вхідне повідомлення складається з дуже невеликої кількості слів, тому ці слова можуть позначати завдання або бути даними.
4) Природна людська мова
В цьому випадку система повинна реагувати на довільну фразу чи конструкцію зрозумілу людині. Цей формат відрізняється від попереднього не лише кількістю дозволених слів, але й способом розставлення цих слів у повідомленні. Прихід цього підходу стверджує, що це єдиний спосіб створити природній і гнучкий інтерфейс. На теперішній час практична цінність і доцільність такого підходу під сумнівом.