Лекція на тема: Кумаріни і фуранохромони.

План лекції:

1. Кумарини - як біологічно – активні речовини, їх класифікація

2. Фізико – хімічні властивості кумаринів.

3. Якісні реакції і кількісне визначення.

4. Застосування в медицині кумаринів.

Кумарини - це природні сполуки в основі будови яких лежить скелет бензо – альфа-пірону (лактоно-гідроксикоричної кислоти)

Вперше був виділений Фогелем в 1820 р. з плодів південно-американського дерева тонко. Назву кумарини одержали від місцевої назви цієї рослини.

Класифікація

1. Прості кумарини

2. Гідроксі-, метоксі-, метілендіоксі- кумарини (умбеліферон, ескулетін, фраксетин)

3. Фуранокумарини – утворюються за рахунок конденсації фуранового кільця і куморинового ядра

4. Піраннокумаріни (утворюються за рахунок конденсації кумарину з 2^І 2^І - диметилпіраном

5. Бензокумарини (бензольне кільце сконденсовано з кумарином в положенні – 3, 4). Наприклад-елагова кислота.

6. Куместроли (система бензофурану сконденсована з кумарином в положенні – 3, 4)

7. Більш складні конденсовані похідні кумарину.

Фізико-хімічні властивості кумарини і фурокумарини – кристалічні, безбарвні або жовті, запашні речовини. При нагріванні до 100˚ сублімують. Вони добре розчинні в органічних розчинниках. В водно-спиртових сумішах розчиняються в основному глікозиди. В природі кумарини частіше зустрічаються у вигляді агліконів.

Розчиняються кумарини також у водних лужних розчинах (особливо при нагріванні) за рахунок утворення солей гідроксікоричних кислот.

Більшість кумаринів виявляють характерну флюорисценцію в УФ-світлі в нейтральних спиртових, лужних розчинах і концентрованій сірчаній кислоті у видимій частині спектру. Наприклад, похідні умбеліферону мають інтенсивну яскраво-блакитну флюоресценцію в УФ-світлі.

Вилучають з сировини кумарини і їх глюкозиди, краще всього етиловим спиртом.

Якісні реакції:

1. Лактонна проба

При додаванні до спиртового розчину кумарину спиртового розчину лугу проходить гідроліз і утворюється жовтий розчин солей кумаринової кислоти. При підкисленні лужних розчинів куморини регенерують до вихідного стану.

2. Реакція діазотування

При взаємодії солей діазонію з кумаринами в слаболужному середовищі утворюється червоне забарвлення.

3. Хромотографічне визначення на пластинці “Силуфол”

Кількісне визначення

1. Метод нейтралізації (зворотний)

2. Спекторофотометричний

3. Фотоколорометричний

Застосування:

Деякі фуранокумарини проявляють фотосесибілізуючу активність, тобто підвищують чутливість шкіри до УФ-опромінення, тому їх застосовують у терапії вітіліго, гніздової плішивості, лейкодермі.

Інші (пастинацин з плодів пастернаку), діють спазмолітично. Ескулетин, фраксетин та їх глікозиди ескулін і фраксін (каштан кінський) справляють Р-вітамінну дію, умбеліферон-антимікробну, остол- протипухлинну, дику марин –антикоагулюючу. Є дані про антигельмінтні, протитрихомонадні властивості кумаринів. Кумарини отруйні для молюсків і риб, наркотично діють на земляних червяків, кроликів, гіпнотичну і седативну – на мишей, а також є отрутою для овець, собак, коней.

Трава буркуна – Herbа Meliloti Буркун лікарський - Melilotus officinalis род. Бобові - Fabaceaе Донник лекарственный

Рослина. Дворічна трав’яниста рослина, стебло розгалужене від 50 до 100 см. листки трійчасті, дрібнозубчасті з шилоподібними прилисниками,почергові, нижні обернено-яйцевидні, верхні видовжено ланцетні, квітки жовті зібрані в суцвітті китиця. Плід-біб.

Поширення та місце зростання. Зустрічається по всій Україні, але частіше в лісовій і лісостеповій зонах. Росте біля доріг і канав, на лісових галявинах,на схилах балок та річкових долинах, як бурян у садах. Збирають під час цвітіння зрізають верхівки до 30 см і бокові пагони. Сушать при tº 40º, суху траву обмолочують і просіюють через дротяне сито, щоб відділити товсті стебла

Хімічний склад

Містить кумарин 0,3 % (мелілотин, дікумарин, мелілотозид), кумарову та мелілотову кислоти. білок, ефірну олію, слиз, флавоїди,вітамін С.

Використання

Настій трави використовується, як відхаркувальний, пом’якшувальний антикоагулюючий засіб. Дикуморін має здатність галюмувати зсідання крові. Входить в склад кардіофіт. Порошок буркуна використовують при тромбофлебіті.

Насіння каштана – Semina Hippocastani. Гіркокаштан звичайний – Aesculus Hippocastanum.

Род – гіркокаштанові - Hippocastanaceae.

Дерево до 30 м в висоту. Листки супротивні, п’яти-семипальчасто складні, з довгими жалоподібними черешками, обернено-яйцевидні, коротко загострені, злегка зубчасті, клиноподібнозвужені. Квіти у прямостоячих, пірамідальних китицях.

Плід – яйцевидноовальна шипувата коробочка, зріле насіння овальної форми, вкрите блискучою брунатною шкіркою, з великою сірою плямою біля основи, без запаху, гірко-в’яжучого, трохи маслянистого смаку.

Заготівля. Насіння заготовляють восени при достиганні плодів, збираючи їх під деревами або струшуючи з дерев. Хімічний склад: кумарини: ескулетін і фраксетін і їх глікозиди, тритерпенові сапоніни, флавоноїди, гіркоти, дубильні речовини.

Застосування: з насіння одержують водно-спиртовий екстракт під назвою ескузан та есцин, . есцингель (на основі сапонінів), есфлазид (есцин разом з флавоноїдами листків), ескувазін, що мають венотонізуючу дію.

Лс, що містить фурокумарини. Плоди псоралеї – Fructus Psoraleaе. Псоралея кістянкова – Psoralea drupacea

Род – бобові – Fabaсеaе.

Трав’янистий багаторічник з висотою стебла до 2 м у верхній частині гіллясті, густоопушені, верхні листя прості, ніжні – трійчаті, з прилистниками, круглі, великовилчасті суцвіття – колосовидна китиця. Віночок метеликоподібний, білувато-лілоий.

Плід – однонасінний, обернено-яйцевидний, білувато-сірий через густе опушення біб.

Хімічний склад: фурокумарини: псорален і ангеліцин, умбеліферон, жирна олія.

Застосування: Препарат псорален.

Використовують, як фотосенсибілізуючий засіб при лікуванні тотальної та гніздової плішивості і вітіліго.