Тема 12. Теоретичні основи (засади) процента.

Базова процентна ставка (“прайм-рейт”) – як правило, найнижча офіційна процентна ставка, яка встановлюється центральним банком за кредити, які він надає іншім банкам у порядку рефінансування, чи ставка за короткостроковими державними зобов’язаннями. У банківській практиці у ролі базової ставки часто використовуються ставки міжбанківської пропозиції.

Безризикова процентна ставка – ставка доходу за активами, вільними від ризику. Зазвичай без ризиковою є ставка за короткостроковими державними зобов’язаннями.

Дохід на момент погашення (внутрішня ставка доходу) – процентна ставка, що дорівнює відношенню поточної вартості майбутніх виплат за борговим зобов’язанням до його нинішньої вартості. Він є найточнішим вимірником процентних ставок.

Номінальна процентна ставка – ставка, не скоригована на рівень інфляції.

Позичка з незмінним платежем – позичка, яка передбачає однаковий розмір платежу протягом усього строку її погашення.

Поточний дохід – щорічний дохід на цінний папір, поділений на його ціну.

Процентні доходи і витрати – доходи і витрати, які обчислюються пропорційно до часу і суми активу або зобов’язання.

Реальна процентна ставка – ставка, скоригована на очікуваний рівень інфляції. Вона точніше, ніж номінальна процентна ставка, відображає справжню вартість отримання позички.

Таблиця заставних платежів – спеціально розроблена таблиця, яка використовується на практиці для визначення місячних платежів за позичками, виданими під заставу, з фіксованим платежем, установленою процентною ставкою і тривалістю терміну погашення позички.

Таблиця облігацій – спеціально розроблена таблиця, яка використовується на практиці для визначення ціни облігації певної номінальної вартості, випущеної на певний строк зі встановленим рівнем доходу у процентах.

Фактична реальна процентна ставка – ставка, скоригована на фактичний рівень інфляції.

Тема 13. Фінансові посередники грошового ринку.

Банк – фінансовий посередник, який виконує три базові функції: залучення вкладів і депозитів, надання кредитів та розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів, і на цій підставі приймає участь в емісії грошей.

Державний банк – банк, 100% статутного капіталу якого належить державі.

Договір про збереження реальної вартості – валютні, процентні та інші похідні (деривативи), зокрема форварди, ф’ючерси, опціони, свопи, що використовуються для мінімізації валютних та процентних ризиків і забезпечення регулярності платежів за іпотечним покриттям.

Емісія цінних паперів – установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів.

Інвестиційний банк – банк, який спеціалізується на здійсненні реальних і портфельних інвестицій на первинному фондовому ринку та надає консультаційні послуги з реорганізації підприємств та їх об’єднань. Він не є банком у звичайному розумінні слова, бо не приймає депозитів і не надає позичок.

Інвестиційний сертифікат – цінний папір, який емітується та розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду, та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді, а також на отримання доходу.

Інституційні інвестори - інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Іпотечний банк – банк, що спеціалізується на наданні кредитів, забезпечених іпотекою.

Іпотечний кредитор – фінансова установа, крім спеціалізованої іпотечної установи, яка має право надавати кредити (позики), виконання зобов’язань боржників за якими забезпечено іпотекою, та/або яка набула право вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками) від інших осіб.

Комерційний банк – банк, що надає банківські послуги своїм клієнтам з метою отримання прибутку в інтересах своїх власників, самого банку і його персоналу.

Кооперативний банк – банк, який перебуває у спільній власності своїх членів, може приймати депозити, надавати позички і здійснювати розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів та надавати їм інші послуги в межах отриманої від центрального банку ліцензії.

Кредитна система – сукупність кредитних інституцій і пов’язаних з ними відносин. Складається із банків і кредитних установ небанківського типу.

Кредитна спілка – неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Похідні цінні папери (деривативи) – цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, установленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку – неприбуткове об’єднання, що створено більш ніж 50% професійних учасників фондового ринку за одним із видів професійної діяльності, що об’єдналися з метою забезпечення провадження діяльності, затвердження правил, стандартів професійної поведінки та захисту прав своїх членів.

Державні органи управління можуть делегувати цим організаціям певні повноваження.

Опціон – контракт, що дає його власнику право, але не зобов’язання купити або продати певну кількість базового активу (цінних паперів, товарів, або коштів) на тих самих умовах, що й за попереднім контрактом, за встановленою ціною протягом певного ? періоду.

Проспекти емісії іпотечних облігацій – документ, який містить інформацію про відкрите (публічне) або закрите (приватне) розміщення іпотечних облігацій.

ПФТ-індекс – офіційний показник позабіржової фондової торговельної системи (ПФТС) України. Розраховується щоденно і щотижнево на основі простих акцій підприємств, що пройшли лістинг у ПФТС. Офіційно датою початку розрахунків ПТС – індексу вважається 1 жовтня 1997 року.

Своп – контракт між двома учасниками фінансового ринку, що передбачає обмін грошовими потоками – двома різними валютами (валютний своп), процентними платежами (процентний своп) чи облігаціями (облігаційний своп) з метою страхування (хеджування) від збитків.

Спеціалізована іпотечна установа – фінансова установа, виключним видом діяльності якої є придбання іпотечних активів (їх продаж у випадках, передбачених чинним законодавством і проспектом емісії) та випуск структурованих іпотечних облігацій. У 2004 році в Україні створена Державна іпотечна установа.

Спот – вид угоди, що передбачає оплату протягом чсу, який потрібен для здійснення розрахунків, як правило, 48 годин.

Фінансові інструменти – цінні папери, строкові контракти (ф’ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові контракти (форварди), строкові контракти на обмін 9на певну дату в майбутньому) у разі залежності

ціни від процентної ставки, валютного курсу чи фондового індексу (процентні, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у тому числі тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та процентні опціони).

Фондова біржа – організатор торгівлі на фондовому ринку, що створює організаційні, технологічні, інформаційні, правові та інші умови для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення котирування і регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними та розв’язання спорів між членами біржі.

Форвардний контракт – угода про купівлю-продаж будь-якого активу (реального чи фінансового) у завчасно визначений майбутній момент часу за завчасно погодженою ціною.

Ф’ючерс – значною мірою стандартизований контракт, який вимагає або відстроченої поставки якого-небудь із базових активів, або остаточного розрахунку наявними грошима відповідно до чітко встановленого правила.

Хеджування – страхові операції з деривативами, що проводяться з метою зниження ризику несприятливих цінових коливань.