Тема 7. Механізм формування пропозиції грошей та монетарна політика.

Банківські активи – готівка та кошти, вкладені в різні вимоги банку – позички, цінні папери, інвалюту, а також у матеріальні цінності.

Банківські пасиви – кошти, отримані банками від заощадників та кредиторів.

Банківські резерви – грошові кошти, мобілізовані банком і не вкладені в активи, існують у вигляді готівки в касах банку та його депозитів у центральному банку.

Відношення “готівка/депозити” – співвідношення між готівкою, що перебуває в обороті, та чековими депозитами в банках.

Вільні резерви – різниця між надлишковими резервами та наданими в позичку (в депозити) центральному банку.

Готівка в обороті – банкноти і монета центрального банку, що перебувають поза банками.

Дефіцит бюджету – перевищення державних втрат над бюджетними доходами.

Купівля на відкритому ринку – купівля центральним банком державних цінних паперів з метою збільшення грошової бази.

Монетарна політика – управління пропозицією грошей та її зв’язком з цінами, процентними ставками, діловою активністю.

Надані у позику резерви – частина грошової бази, що становить резерви банків, розміщені в депозити в центральному банку.

Обов’язкові резерви – мінімальна сума резервів, яку банки зобов’язані зберігати на кореспондентських рахунках у центральних банках чи у своїх касах.

Простий депозитний мультиплікатор – число, обернене до показника норми обов’язкового резервування.

Урядове бюджетне обмеження – рівняння, у якому пов’язуються обсяги урядових видатків, податкових надходжень, продажу цінних паперів та зміни грошової бази.

Чекові депозити – рахунки, власникам яких надається право виписувати чеки фізичним та юридичним особам.

Тема 8. Роль грошей уринковій економіці.

Бартерна економіка – економічна система, що базується на натуральному (без участі грошей) обміні товарами та послугами.

Відносні ціни – ціни, динаміка яких визначається за співвідношенням до цін на інші товари.

Діловий цикл – періодичні коливання обсягу виробництва, що проявляються у їх зростанні (бумі), яке змінюється спадом (рецесією).

Довгострокова крива сукупної пропозиції – графік залежності обсягу виробництва в економіці від рівня цін у довгостроковому періоді, вертикальна лінія у точці, що відповідає обсягу виробництва за повної зайнятості.

Загальна рівновага – ситуація в економіці, коли всі ринки одночасно перебувають у стані рівноваги.

Короткострокова крива сукупної пропозиції – графік залежності між сукупним обсягом виробництва та рівнем цін у короткостроковому періоді.

Крива сукупного попиту – графік залежності між сукупним попитом на товари та послуги і загальним рівнем цін.

Крива сукупної пропозиції – графік залежності між сукупним обсягом виробництва, який фірми готові забезпечити, та загальним рівнем цін.

Лаг часовий – розходження в часі між змінами пропозиції грошей та спричиненими ними змінами загального рівня цін та інших економічних перемінних.

Монетарна економіка – економічна система, у якій обмін здійснюється за допомогою грошей (Т-Г-Т).

Нейтральність грошей – відсутність впливу змін номінальної пропозиції грошей на обсяги виробництва та реальну процентну ставку.

Обсяг виробництва – сумарне виробництво кінцевих товарів і послуг в економіці.

Обсяг виробництва за повної зайнятості – обсяг виробництва, що досягається за умови залучення всіх наявних в економіці чинників у поточному періоді, незалежно від реальної процентної ставки.

Сукупна пропозиція – загальний обсяг виробництва в економіці, який виробники готові забезпечити і продавати за даного рівня цін.

Сукупний попит - сукупна величина попиту на товари і послуги для кінцевого споживання, інвестицій, урядових видатків (за винятком трансфертних платежів) та чистого експорту в країні.

Теорія реального ділового циклу – теорія, за якої зміни сукупного попиту не впливають на обсяг виробництва навіть у короткостроковому періоді, припускаючи, що інформація є досконалою, а ціни – гнучкими.

Шоки пропозиції – зміни ціни, доступності сировини чи виробничої технології, що впливають на виробничі витрати та криву сукупної пропозиції.