3.Характеристика санітарно-епідемічного

стану військ та району їх дій

Санітарно-епідемічний стан військової частини оцінюється з урахуванням:

- рівня, структури та динаміки інфекційної захворюваності особового складу;

- можливості занесенння збудників інфекційних захворювань у військову частину;

- наявності (відсутності) сприятливих умов для його поширення у військовому колективі.

Слід зауважити, що можливість занесення збудників інфекційних захворювань у військову частину значною мірою залежить від санітарно-епідемічного стану району дислокації військової частини. Саме тому оцінка санітарно-епідемічного стану військової частини та району її дислокації проводиться паралельно і є структурною частиною системи протиепідемічного забезпечення навчально-бойової підготовки особового складу.

Отже, санітарно-епідемічний стан військової частини та району дислокації (або ведення бойових дій) оцінюється як благополучний, нестійкий, неблагополучний та надзвичайний.

Санітарно-епідемічний стан військової частини вважається благополучним:

1) серед особового складу не виникають інфекційні захворювання за виключенням спорадичної захворюваності, яка характерна для окремих нозологічних форм;

2) відсутня можливість занесення інфекційних захворювань у війська (благополучний санітарно-епідемічний стан району дислокації частини);

3) відсутні умови для формування епідемічних осередків і поширення інфекційних захворювань серед особового складу (задовільний санітарний стан частини, якісне проведення заходів з протиепідемічного захисту військ);

4) відсутні відомості про застосування противником бактеріологічної зброї.

Санітарно-епідемічний стан району дислокації військ вважається благополучним:

1) інфекційна захворюваність серед населення та епізоотична ситуація не загрожують особовому складу;

2) відсутні дані про застосування противником бактеріальної зброї;

3) відсутні умови для широкого поширення інфекційних захворювань (задовільний санітарний стан території, об'єктів водопостачання, комунальний благоустрій).

Санітарно-епідемічний стан частини вважається нестійким:

1) серед особового складу виникають окремі інфекційні захворювання, які не реєструвались раніше; спостерігається незначне підвищення спорадичного рівня захворюваності; виникають окремі групові захворювання без подальшого розповсюдження, що свідчить про можливість заносу інфекції або внутрішнє формування епідемічних осередків без тенденції до поширення;

2) існують умови для поширення окремих інфекційних захворювань (незадовільний санітарний стан частини та низька якість заходів з протиепідемічного захисту) у випадку занесення (частина розташована в нестійкому або неблагополучному в санітарно-епідемічному відношенні районі), хоча на момент оцінки інфекційні захворювання серед особового складу відсутні.

Санітарно-епідемічний стан району вважається нестійким:

1) серед населення є осередки інфекційних захворювань без вираженого розвитку епідемії;

2) існують епізоотичні осередки зоонозних інфекцій, які можуть виявляти загрозу для військ;

3) район знаходиться поблизу значних епідемічних осередків або осередків застосування бактеріологічної зброї;

4) існують сприятливі умови для формування епідемічних осередків та поширення інфекційних захворювань (незадовільний санітарний стан території, об'єктів водопостачання, низька якість проведення профілактичних та протиепідемічних заходів).

При нестійкому санітарно-епідемічному стані частини або району її дислокації лікар доповідає командиру про епідемічну ситуацію і визначає перелік заходів, які направлені на попередження формування епідемічних осередків, поширення інфекційних захворювань та на усунення умов, що можуть сприяти цьому поширенню, а також на попередження заносу інфекції в частину та виносу її за межі частини.

Санітарно-епідеміологічний стан військової частини вважається неблагополучним:

1) при появі групових інфекційних захворювань з тенденцією до їх подальшого поширення;

2) при виникненні поодиноких випадків особливо небезпечних інфекцій (чума, віспа, холера);

3) при дислокації військової частини в районі, санітарно-епідемічний стан якого оцінюється як надзвичайний;

4) у випадку застосування супротивником бактеріологічної зброї.

Санітарно-епідемічний стан району дислокації військової частини вважається неблагополучним:

1) поява групових інфекційних захворювань і наявність умов для їх подальшого поширення (незадовільний санітарний стан території, об'єктів водопостачання, комунального господарства та низька якість всього комплексу заходів з протиепідемічного забезпечення);

2) виникнення поодиноких захворювань на особливо небезпечні інфекції;

3) при наявності осередків застосування супротивником бактеріологічної зброї.

Санітарно-епідемічний стан військової частини вважається надзвичайним:

1) при такому розвитку епідемії, коли неможливе використання військової частини в бойових діях;

2) при виникненні наступних випадків особливо небезпечних інфекцій;

3) при виявленні збудників особливо небезпечних інфекцій в умовах застосування супротивником бактеріологічної зброї.

Санітарно-епідемічний стан району дислокації вважається надзвичайним:

1) при групових захворюваннях населення особливо небезпечними інфекціями;

2) при застосуванні супротивником збудників особливо небезпечних інфекцій в якості бактеріологічної зброї;

3) при значному розвитку серед населення епідемії будь-яких інфекційних захворювань.

Надзвичайний санітарно-епідемічний стан військової частини оголошується наказом командувача армією (фронтом), а військова частина виводиться в карантин.

4.Організація обсервації і карантину в частині

Режимно-обмежувальні заходи в системі протиепідемічного захисту — заходи, які передбачають особливий режим поведінки особового складу, який передбачає обмеження його пересування з метою попередження заносу інфекції у війська, локалізації та ліквідації вже сформованих осередків і попередження виносу інфекції із військ. Характер режимно-обмежувальних заходів визначається епідеміологічними особливостями інфекції та конкретними умовами, пов'язаними з навчально-бойовою підготовкою або бойовою діяльністю військ.

Умовно виділяють три категорії режимно-обмежувальних заходів, які відрізняються за обсягом та суворістю їх проведення: підсилене медичне спостереження, обсервація та карантин.

Підсилене медичне спостереження — режимно-обмежувальний захід, спрямований на активне виявлення інфекційних хворих серед особового складу з наступною ізоляцією та госпіталізацією хворих. Активне виявлення інфекційних хворих проводиться шляхом опитування та обстеження (термометрія, огляди, лабораторні аналізи) поранених і хворих на етапах медичної евакуації, а також особового складу безпосередньо в підрозділах. Підсилене медичне спостереження вводиться рішенням начальника медичної служби після оцінки санітарно-епідемічного стану частини та району дислокації (бойових дій) як нестійкого.

Обсервація — режимно-обмежувальний захід, який окрім підсиленого медичного спостереження передбачає обмеження пересування особового складу, але без зміни боєдіяльності військової частини. Режим обсервації вводиться командиром частини після оцінки начальником медичної служби санітарно-епідемічного стану частини та району бойових дій як неблагополучного. При епідемічному неблагополуччі в районі бойових дій, коли поставлено завдання попередити занос інфекції в частину, забороняється особовому складу контакт з епідемічними осередками, вживання води та харчових продуктів без контролю медичної служби. Приймаються заходи з максимально можливого обмеження контакту обсервованих частин з необсервованими, з обмеженням в'їзду та виїзду із обсервованої частини та транзитного проїзду через неї.

Карантин — режимно-обмежувальний захід, який передбачає повну ізоляцію особового складу. При введенні режиму карантину військова частина виводиться з району бойових дій. Ізоляція забезпечується озброєною охороною. Режим карантину вводиться наказом командувача армією (фронтом) після оцінки начальником медичного відділу (управління) санітарно-епідемічного стану військ та району їх дій як надзвичайного.

В кожному окремому випадку в карантині проводяться заходи, які визначаються епідеміологічними особливостями конкретної інфекції та особливостями епідемічного осередку. Для обмеження подальшого поширення інфекції особовий склад в карантині розміщується окремими групами по підрозділам. Цей захід забезпечує якомога швидше вивільнення для активної діяльності особового складу тих ізольованих груп, в яких після закінчення максимального інкубаційного періоду не виникає нових захворювань.

Для дотримання режиму в карантині виділяється комендантська служба. Постачання військової частини продуктами харчування, майном, ліками та лікарськими засобами відбувається через перевантажувальні майданчики та передавальні пости. Для проведення в карантині протиепідемічних заходів, які визначаються епідеміологічними особливостями інфекцій, виділяються фахівці санітарно-епідеміологічної служби та лікувально-профілактичних закладів. В залежності від обставин формуються групи фахівців, які здійснюють ізоляційно-лікувальне, дезинфекційне та лабораторно-діагностичне забезпечення, а також проведення щеплень та екстреної профілактики.