II. Особливості митних та адміністративних процедур

G. Методи визначення митної вартості Н. Антидемпінгові митна

І. Структура тарифів

J. Консульські та митні документи:

• консульські формальності та збори

• митна документація

• правила походження товарів К. Вимоги відносно зразків товарів

III. Стандарти

A. Технічні стандарти

B. Вимоги до упаковки та маркування

IV. Специфічні торгові бар'єри

A. Кількісні обмеження імпорту

B. Двосторонні дискримінаційні обмеження імпорту

C. Обмеження експорту

D. Встановлення мінімальних цін

E. Ліцензування

F. Заборони відносно кінофільмів V. Імпортні збори

Внесення депозитів Кредитні обмеження для імпортерів Різні збори

Прикордонні збори фіскального характеру Обмеження відносно іноземних лікеро-горілчаних виробів Дискримінаційні збори з автомобілів Статистичні та адміністративні збори Спеціальні збори на імпортні товари

Рис. 9.1

ги до товарів, специфічні торгівельні бар'єри, імпортні податки та збори. Крім того, таку класифікацію слід доповнити іншою значною групою нетарифних інструментів — заходи валютно-фінансової політики.

Частина з перелічених заходів, наприклад — заходи втру­чання держави в економіку та заходи валютно-фінансової по­літики, виходять за сферу суто митної політики (а звідси і даного дослідження) і заслуговують окремого розгляду в рам­ках державного управління економікою взагалі. Наприклад, до заходів втручання держави в економіку зазвичай відносять субсидії та дотації національним виробникам та експорте­рам, податкові пільги виробникам та споживачам продукції національного походження, діяльність державних підприємств та політику державних закупівель (поставок), державну моно­полію на торгівлю певним товаром. Заходи валютно-фінансо­вої політики включають в себе зміни валютного курсу, особли­вості процесу конвертації валют, обмеження щодо викорис­тання іноземної валюти, банківські кредитні ставки, інвести­ційний клімат тощо.

Однією з найважливіших у цьому аспекті можна вважати таку сферу як політика державних замовлень, тобто політика в сфері постачання товарів і послуг для потреб державних органів або на їх замовлення. Більшість країн світу приділяє велике значення подібним замовленням, враховуючи що вони оплачу­ються за рахунок бюджетних коштів, тобто коштів платників податків, і вважає недоцільним якщо ці гроші йтимуть на роз­виток іноземного виробництва.

Нажаль Закон України про зовнішньоекономічну діяльність не передбачає пільг національному виробнику при розподілі дер­жавних замовлень. Стаття 21 Закону України "Про зовнішньо­економічну діяльність", передбачаючи право державних органів управління України та місцевих рад розміщувати державні за­мовлення на виробництво, експорт і імпорт товарів серед суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, не ставить прямої вимоги

176

177

розміщення їх на конкурсній основі, а лише "як правило". А ча­стина 3 ст. 21,, встановлює, що іноземні суб'єкти господарської діяльності користуються рівними правами і повинні нести рівні обов'язки з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності Ук­раїни в разі проведення конкурсу на розміщення державного замовлення.

Більш ефективно регулює подібні аспекти зовнішньоеконо­мічної діяльності Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"¹. Зокрема ст. 5 цього Закону пе­редбачає що вітчизняні та іноземні виконавці беруть участь у процедурі закупівлі на рівних умовах, але передбачає певні зас­тереження щодо захисту вітчизняного ринку, які містяться в ст. 6. Закону.

Так передбачається, що замовник надає перевагу тендерній пропозиції, поданій вітчизняним виробником, шляхом застосу­вання преференційної поправки до її ціни або обмежує участь у процедурі закупівлі виключно вітчизняними виробниками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за умови, що очікувана вартість предмета закупівлі не перевищує суму, еквівалентну: для товарів — 200 тисячам евро; для послуг — 300 тисячам евро; для робіт — 4 мільйонам євро. Розмір пре­ференційної поправки встановлюється у розмірі 10 відсотків ціни тендерної пропозиції.

Преференційна поправка до ціни тендерної пропозиції, по­даної підприємствами Українського товариства сліпих, Ук­раїнського товариства глухих, Спілки організацій інвалідів України та підприємствами України, працівниками яких є особи, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, незалежно від суми очікуваної вартості закупівлі встанов­люється у розмірі 15 відсотків ціни тендерної пропозиції, навіть за умт>ви участі у процедурі закупівлі лише вітчизня­них виробників.

¹ Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за дер­жавні кошти" від 22 лютого 2000 року № 1490 — III.

У разі якщо предметом закупівлі є послуги чи роботи, що здійснюються на території України, замовник має право вимага­ти від іноземного виконавця, що бере участь у процедурі за­купівлі, виконання цих послуг чи робіт з використанням вітчиз­няної сировини, матеріалів та робочої сили.

Правду кажучи, законодавство ряду інших країн встановлює набагато сприятливіші умови для національних товаровироб­ників. Наприклад, законодавством про урядові поставки США встановлюється, що закупівля товарів іноземного походження можлива лише, якщо відсутні аналогічні товари національного виробництва або товари національного виробництва аналогіч­ної якості, або якщо імпортні товари дешевші більш ніж на 50% ніж товари національних виробників аналогічної якості¹.

Що стосується суто нетарифних засоби митної політики, що передбачені українським законодавством, ми можемо їх кла­сифікувати на: кількісні обмеження, та такі специфічні його різновиди, як добровільне обмеження експорту та ембарго; за­стосування індикативних цін, особливості митних процедур та митні режими, особливості адміністративних процедур та доз­вільна система, антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні заходи.

¹ Folsom Ralf H., Gordon Michael W., Spanogle John A., Jr. International Trade And Investment. — St. Paul, Minn., 1996. — P. 99-105.

178

179

НЕТАРИФНІ ЗАСОБИ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ

кількісні обмеження

добровільне обмеження експорту

ембарго

застосування індикативних цін

особливості митних процедур та митні режими

особливості адміністративних процедур та

дозвільна система

антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні

заходи

Рис. 9.2