8.3. Загальні мита

Іншим компонентом Митного тарифу є ставка мита. Стаття 6 Закону України "Про єдиний митний тариф" визначає: "Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України"¹.

По способу нарахування існуючі в Україні мита можна класифікувати на три групи:

• адвалерні мита, що нараховуються у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

• специфічні мита, що нараховуються у встановленому гро­ шовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

• комбіновані мита, що поєднують обидва ці види митного обкладення.

Законом "Про єдиний митний тариф" (ст.ст. 8, 9) передба­чені ввізне та вивізне мита.

Ввізні мита стягуються при здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів, що ввозяться по вантажній митній декларації на митну територію України з метою вільного вико­ристання на цій території.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.

Ставки ввізного мита є диференційованими.

• Преференційні ставки ввізного мита застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять

¹ Закон України "Про єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 19. — Ст. 259.

разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеці­альні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними дого­ворами за участю України.

• Пільгові ставки ввізного мита застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних со­ юзів, які користуються в Україні режимом найбільшого спри­ яння.

• Повні (загальні) ставки ввізного мита застосовуються до решти товарів та інших предметів.

Ще одним різновидом мит є сезонні мита, що встановлюються переважно на сільгосппродукцію. Застосування сезонних мит пе­редбачено ст. 10 Закону України "Про єдиний митний тариф", згідно з якою подібні мита можуть встановлюватися на окремі товари та інші предмети на строк, не більший ніж чотири місяці.

Більш детально питання сезонних мит розглядається в окре­мих нормативних актах, наприклад у Законі України "Про дер­жавне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції". Так, ч. 1 ст. 2 цього Закону, зокрема встановлює, що: "Сезонні ввізні (імпортні) мита запроваджуються щорічно у подвійному розмірі до розміру пільгових ставок ввізного (імпортного) мита на сільськогосподарську продукцію... протягом строку збиран­ня і закладення на зберігання аналогічної продукції українсь­кого виробництва"¹.

Сезонні мита вважаються винятком з преференційних або пільгових режимів, що встановлюються міжнародними угода­ми. Вони встановлюються на строк, що не може бути меншим за 60 та більшим за 120 послідовних календарних днів, та про­тягом часу їх дії заміщують звичайні ввізні (імпортні) мита. Практика застосування сезонних мит спрямована на підтримку вітчизняних виробників сільгосппродукції.

¹ Закон України "Про державне регулювання імпорту сільсько­господарської продукції" від 17 липня 1997 р.// Відомості Вер­ховної Ради України. — 1997. — № 44. — Ст. 281.

154

155

^r

Азербайджан (р) Арменія (р) Білорусь(ч) Грузія (р) Казахстан (р) Узбекистан (р)

Австралія (ч) Алжир (р) Аргентина (р) Білорусь Бельгія (р) Болгарія (ч) Бразилія (р) Великобританія (р) Польща (р) В'єтнам (р) Гвінея (р) Греція (ч) Грузія Данія (р) Єгипет (ч) Ізраїль (р) Індія (ч) Індонезія (р)

8.4. ВИЗНАЧЕННЯ КРАЇНИ ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ

Для застосування пільгових або преференційних ставок мита важливим є визначення країни походження товару. Закон Про єдиний митний тариф (ст. 18) визначає, що країною походжен­ня товарів вважається країна, де товари було повністю виробле­но або піддано достатній переробці чи обробці.

Повністю виробленими в даній країні вважаються такі то­вари:

• корисні копалини, видобуті в межах її території або еконо­ мічної зони;

• рослинна продукція, вирощена на її ґрунті;

• живі тварини, вирощені в ній;

• продукція, одержана в ній від живих тварин;

• вироблена в ній продукція мисливського, рибальського і морського промислу;

• продукція морського промислу, видобута або вироблена у Світовому океані суднами даної країни, а також суднами, орен­ дованими (зафрахтованими) нею;

• вторинна сировина і відходи, які є результатом виробни­ чих та інших операцій, здійснюваних у даній країні;

• товари, вироблені в даній країні виключно з названої вище продукції.

Переробка або обробка товарів у даній країні вважається до­статньою, якщо: декларовані товари класифікуються в тарифній позиції іншій, ніж матеріали чи вироби, що походять з третіх країн і були використані для їх виготовлення; у вартості декла­рованих товарів частка добавленої вартості становить не менш як 50 відсотків.

Походження товарів підтверджується відповідними сертифі­катами походження товару, згідно з вимогами, встановленими міжнародно-правовими актами (наприклад, сертифікати СТ-1 для країн СНД, EUR-1 та EUR-2 для країн Балтії).

156

Країни, з якими підписано угоди про вільну торгівлю

Латвія (р) Литва Молдова (р) Росія (ч) Туркменістан (р) Естонія (р)

(р) — угода, ратифікована Верховною радою України (ч) — угода вступила в дію

без позначки — угоду підписано, але не ратифіковано Вер­ховною Радою