Утворення національних держав у Європі
Червень 1917 р. – проголошення незалежності Литви |
Грудень 1917 р. – утворення незалежної Фінляндії |
Січень 1918 р. – проголошення незалежності Української Народної Республіки |
Лютий 1918 р. – утворення незалежної Естонії |
Жовтень 1918 р. – утворення Чехословаччини |
Листопад 1918 р. – проголошення Західноукраїнської Народної Республіки |
Листопад 1918 р. – утворення незалежної польської держави |
Листопад 1918 р. – проголошення Австрійської республіки |
Листопад 1918 р. – проголошення Угорської республіки |
Листопад 1918 р. – утворення незалежної Латвії |
Грудень 1918 р. – створення Королівства СХС (сербів, хорватів, словенців) |
Червень 1919 р. – проголошення Веймарської республіки в Німеччині |
Бойові дії минулої війни призвели до розорення економіки багатьох країн, зокрема промисловості, транспорту, сільського господарства. Так, Росія втратила 60% того, що мала перед початком війни; Австро-Угорщина — 41, Німеччина — 33, Франція — 31; Англія — 15%.
Лише Японія та США примножили свої багатства, оскільки не брали активної участі у війні, а їхні території не були ареною бойових дій.
Воєнні витрати основних учасників першої світової війни (в млн. дол.)
Країни |
Витрати |
Англія |
24,143 |
США |
17,337 |
Франція |
11,208 |
Росія |
7,658 |
Німеччина |
19,894 |
Австро-Угорщина |
5,438 |
Водночас війна прискорила технічний прогрес, сприяла завершенню індустріалізації та заклала принципово нові форми організації та управління виробництвом. Державне втручання у виробництво і його регулювання значно посилились.
Великими були людські втрати — 10 млн загиблих, 20 млн поранених і калік, з них 90% становили військові, а 10% — цивільне населення. Не менше 6 млн осіб, ослаблених тяготами війни, померло в результаті страхітливої епідемії грипу (іспанка) 1918-1919 рр.
Людські витрати основних учасників першої світової війни (в млн. чол.)
Країни Антанти |
Людські втрати |
Франція |
1,4 млн. |
Англія |
0,743 млн. |
Росія |
Близько 2 млн. |
США |
0,2 млн. |
Італія |
0,7 млн. |
Сербія |
0,4 млн. |
Румунія |
0,8 млн. |
Японія |
0,07 млн. |
Країни Четвертного союзу |
|
Німеччина |
2 млн. |
Австро-Угорщина |
1,8 млн. |
Османська імперія |
0,5 млн. |
Болгарія |
0,155 млн. |
Одне з солдатських кладовищ війни
Мирне населення, що потерпало від неймовірних труднощів, із якими воно мирилось у перші роки війни, із затягуванням бойових дій почало боротьбу не тільки за свої права, а й проти тих сил, які цю війну розв’язали. Як наслідок у ряді європейських країн спалахнули революції — в Росії, Німеччині, Угорщині, Австрії, Фінляндії, Словаччині. В інших (Англія, Франція, США) здійснили реформи. В Італії було встановлено фашистську диктатуру.
Війна і революції привели до краху монархій: із 41 правлячої династії в Європі напередодні війни після її завершення залишилося тільки 17.
Відтак посилилися міграційні процеси: великі маси людей переселилися з однієї країни в іншу. Гостро постала проблема біженців. Тільки з Росії за 1918-1920 рр. емігрували 2 млн осіб.
Перша світова війна активізувала національно-визвольний рух у країнах Азії та Африки:
· в Туреччині сталася національна революція — було скинуто султанат і проголошено республіку на чолі з Ататюрком, який здійснив низку реформ, спрямованих на модернізацію країни;
· в Ірані до влади доступилися націоналісти, які теж здійснили реформи на кшталт турецьких;
· Афганістан захистив свою національну незалежність;
· в середині 20-х рр. було об’єднано Китай під владою Чан Кайші, лідера партії Гоміндану. Проте зародився новий конфлікт між націоналістами і комуністами;
· в Індії англійські колонізатори змушені були піти на розширення представництва індійців в органах влади;
· розпочався новий етап національно-визвольної боротьби народів, які знаходились у колоніальній залежності. Посилився процес політизації цієї боротьби.
Перша світова війна мала і великий відбиток на воєнному мистецтві, на методах ведення війни. Вперше у війнах з`явилися безперервні фронти, стала масово використовуватися бойова техніка (танки, літаки, машини тощо). Стали застосовуватися і варварські методи ведення війни: використання зброї масового знищення – хімічної. Вперше війна зачипила всіх громадян воюючих держав. Вагомим чинником війни стала економіка, могутність якої визначала могутність армії.
Повітряний бій часів війни
Отже, Перша світова війна стала важливим рубежем у розвитку людства. Вона довела єдність і взаємозалежність світу і започаткувала докорінні зміни в економіці, внутрішньополітичному житті, міжнародних відносинах, культурі, а головно — в свідомості й поведінці людей.
Страхітлива Перша світова війна була злочином перед людським суспільством. Вона вкарбувалась у плоть і душу народів, повсякчас нагадувала про себе втратами й каліцтвом близьких і рідних, але не стала останньою пересторогою.
Документи, матеріали
З угоди про перемир’я між союзниками та Німеччиною
Стаття 1. Припинення воєнних дій на суходолі та в повітрі протягом 6 годин після підписання перемир’я.
Стаття 2. Негайна евакуація зайнятих країн: Бельгії, Франції, Люксембургу, також і Ельзасу-Лотарингії — за таким розрахунком, щоб вона була здійснена протягом 15 днів...
Стаття 4. Поступка німецькою армією такого військового майна: 5 тисяч гармат, 25 тисяч кулеметів, 3 тисячі мінометів та 1700 аеропланів.
Стаття 5. Евакуація німецьких армій з місцевостей на лівому березі Рейну.
Місцевостями на лівому березі Рейну управлятимуть місцеві власті, але під контролем окупаційних військ союзників та Сполучених Штатів...
Стаття 12. Усі німецькі війська, що тепер знаходяться на територіях, які становили до війни частину Австро-Угорщини, Румунії й Туреччини, повинні негайно повернутися до Німеччини.
Усі німецькі війська, що тепер знаходяться на територіях, з яких складалася до війни Росія, так само повинні повернутися до Німеччини..., тільки-но союзники визнають, що для цього настав момент, узявши до уваги внутрішнє становище цих територій...
Стаття 29. Евакуація Німеччиною всіх портів Чорного моря й передача союзникам і Сполученим Штатам усіх російських військових суден, захоплених німцями в Чорному морі...
Питання до документа
1. Які основні умови Комп`єнського перемир`я?
2. Чому умовами перемир’я передбачалося залишення німецьких військ на територіях, що знаходились у складі колишньої Російської імперії, до прибуття військ союзників?
Запитання і завдання
1. Чому координований наступ військ Антанти у 1917 р. не відбувся?
2. Які мирні ініціативи було висунуто у 1917 р.?
3. Як змінився перебіг війни після приходу більшовиків до влади в Росії?
4. Що зумовило вступ у війну США? Яке це мало значення для перебігу бойових дій?
5. Як розгорталися бойові дії на морі? Що таке необмежена підводна війна?
6. Охарактеризуйте останній рік війни.
7. Які зміни стались у воюючих державах під час війни?
8. Поміркуйте над причинами поразки Німеччини та її союзників і перемоги країн Антанти.
9. Які основні наслідки Першої світової війни?
10. З’ясуйте масштаби втрат і руйнувань під час Першої світової війни.
11. Назвіть країни, які виникли і захистили свою незалежність після Першої світової війни.
12. Як змінилося співвідношення сил у світі після Першої світової війни?
13. Що змінилось в країнах Азії та Африки після закінчення Першої світової війни? Чим це було викликано?
Запам’ятайте дати:
1 лютого 1917 р. Початок Німеччиною необмеженої підводної війни.
Лютий 1917 р. Лютнева революція в Росії.
Квітень 1917 р. Вступ у війну США.
7 листопада 1917 р. Більшовицький переворот у Росії.
Грудень 1917 р. Укладення перемир’я на Східному фронті.
Вересень-жовтень 1918 р. Капітуляція Болгарії й Туреччини. Розпад Австро-Угорщини.
11 листопада 1918 р. Комп’єнське перемир’я. Кінець Першої світової війни.
Текст для читання
Позиційна війна
На передодні Першої світової війни плани, що розроблялися штабами воюючих держав передбачали активні воєнні дії. Але реалії війни виявилися зовсім іншими.
Після поразки німецьких військ у битві на р. Марні у 1914 р., вони відійшли і зайняли найбільш зручні для оборони ділянки місцевості: берега річок і каналів, висоти тощо. Тут вони спорядили необхідні для оборони укріплення: траншеї, мінні поля, загорожі з колючого дроту тощо. Союзники, що їх переслідували також стали споруджувати траншеї, щоб захиститися від згубного вогню німецької важкої артилерії. Таким чином обидві армії стали зариватися в землю, а споруджені ними оборонні позиції стали непереборною перешкодою для атакуючої сторони. В результаті на кінець 1914 р. на Західному фронті Перша світова війна набула позиційного характеру, коли жодна із сторін не могла подолати противника вирішальною атакою. Хід боїв став нагадувати ведення гігантської облоги, яка все більше здавалася, погрожувала крахом старого світу.
Французькі та англійські солдати в окопах
Чим далі точилися бойові дії, тим конструкція траншей ставала все складнішою. Вже у 1915 р. вони справляли сильне враження, нагадуючи середньовічні замки, але не ввись а в глибину. Як правило їх глибина сягала 2,5 метрів, вони прикривалися брустверами і рядами загорож з колючого дроту (іноді до 20 рядів). В траншеях солдати обладнували собі місця для сну, відпочинку. будували землянки, бліндажі. На деяких ділянках в залежності від уміння солдат, будувалися такі споруди, що могли захистити їх від всього, за виключенням прямого попадання артилерійського снаряда. Проте прямі попадання були рідкістю. Так, зі ста випущених снаряд по певній цілі потрапляло лише два і то один із-за дефектів виробництва не вибухав.
Будівництво траншей
Траншеї будувалися зигзагом, для того щоб зменшити враження від вибухів снарядів і зменшити вплив флангового вогню під час боротьби за траншеї. Часто окопи на передовій складалися з двох траншей на відстані у 200 метрів, але пов`язані спеціальними ходами сполучень. Для захисту траншей влаштовувалися кулеметні гнізда, які розташовувалися так, щоб максимально ефективно вести вогонь по наступаючому противнику. Так десять кулеметів (кулеметна рота) могли стримувати наступ цілої дивізії противника (15 тис. чол.). За передовою лінією йшли інші лінії оборонних споруд, які на всю глибину прикривалися артилерією. В цілому система оборонних споруд часто сягала 15 км у глибину. Загальна протяжність траншей на Західному фронті сягала 8 тис. км. В той час як лінія фронту сягала лише близько 600 км.
Окопи Першої світової війни стали проблемою, яку не могла розв`язати сторона, що атакує. Захисники траншей могли покладатися на кулемети і гармати, які вбивали все, що з`являлося на відкритому просторі. Крім того захисники мали налагоджений зв`язок і в разі потреби отримати необхідні резерви.
Полководці Першої світової війни по різному намагались подолати такий глухий кут у війні. Одні, намагались подолати оборонні споруди ворога „людськими хвилями”, концентруючи на невеликих ділянках фронту великі маси піхоти, які йшли у самовбивчі атаки. Але така тактика приводила до страхітливих жертв. За такі атаки бої Першої світової війни отримали назву „бійня”. Найгіршої слави набув наступ французької армії у квітні 1917 р., під час якого за п`ять днів було втрачено 180 тис. чол. Тоді ці події отримали назву „Бійня Ніпеля”, за ім.`ям командуючого французькою армією генерала Робера Ніпеля. Терпінню французьких солдат прийшов кінець, по всьому фронту прокотилися солдатські заколоти. Тільки після призначення нового командуючого генерала Петена, який задовольнив більшість з вимог солдат, заколоти припинилися.
Англійські солдати відпочивають у перервах між боями
Інші, намагалися за допомогою артилерії знищити всі оборонні споруди противника, а потім у бій кидати піхоту. Як писав песимістично президент Франції Р.Пуанкаре: „Ми ведемо тепер атаку удосконаленим способом. Вона довго готується. Спочатку інтенсивний артилерійський вогонь нищить окопи ворога і знищує оборонні споруди. Коли замовкає артилерія, піхота йде в атаку і бере позиції в штиковому бою. Але після цього складність полягає в тому, щоб тримати під вогнем ворожі батареї; наші гармати повинні відповідати на їх вогонь могутнім контрударом. У цих запеклих боях, в яких проявляються чудеса хоробрості і кров ллється ріками, ми, напевно, не домагаємося ніяких реальних переваг, не тільки стратегічно, а навіть і тактично”. Але ї ця тактика не дала ніякого результату. На час багатоденних артобстрілів противник відводив свої війська з передових рубежів, а коли противник йшов в атаку, то повертав їх. До того ж ефективність артилерійського вогню була мінімальною по закритим і малорозмірним позиціям. Він лише робив багато шуму і вражав уяву, перетворюючи поле битви у місячний пейзаж. Так, під час битви на р. Соммі англійці використали 1,5 млн. снарядів, але не досягли якихось помітних результатів. Крім того масований артилерійський вогонь призвів до снарядного голоду у 1915 р., коли промисловість воюючих країн не справлялася з постачанням великої кількості боєприпасів. Найгірша ситуація склалася в російській армії, яка у значній мірі із-за відсутності снарядів і патронів була змушена терпіти поразку і відступати у 1915 р., а в 1916 р. під час Брусиловського наступу не змогла довести його до логічного завершення. Так у дні німецького наступу 1915 р. начальник генерального штабу Росії Янушкевич писав: „Вчора на ділянці одного з полків німці випустили три тисячі важких снарядів. А у нас було випущено ледь сто”.
Спроби долати траншеї за допомогою „вогняного валу” – коли артилерійський вогонь йде перед атакуючими шеренгами, наражався на неможливість координувати дії артилерії і наступаючих із-за відсутності засобів зв`язку. Намагалися противники домогтися вирішального прориву і за допомогою отруйних газів. Але і це не дало бажаних результатів, а лише ускладнило життя солдатам в окопах і призвело до ні чим не виправданих жертв. У Першій світовій від хімічних атак загинуло біля 1 млн. чол. Революційний спосіб подолання позиційної війни запропонували англійці, застосувавши нову зброю – танки. Проте їх технічна недосконалість не дала змогу у повній мірі використати цю нову перевагу. Намагалися противники долати оборону і за допомогою вдосконалення дій піхоти. Так, росіяни під час Брусиловського наступу 1916 р. Завдали декілька головних ударів на різних ділянках фронту, тим самим дезорієнтувавши противника і не давши йому ефективно використати резерви. У 1918 р. під час останнього німецького наступу німці застосували нову тактику. Яка отримала назву „тактика Гутіра” (від імені німецького генерала Оскара фон Гутіра, який узагальнив і вдосконалив нові тактичні прийоми). Так, у наступ німецька піхота йшла вже не хвилями, а короткими кидками спеціальних штурмових груп, що були озброєні ручними кулеметами, гранатами, мінометами, вогнеметами. Крім того по новому стала використовуватися артилерія. Тепер її завданням було не знищення ворога, а не дати йому „підняти голову”, порушити управління і не допустити підходу підкріплень. Ця нова тактика попервах мала значний тактичний успіх. Проте це вже був кінець війни, а не її початок.
Але тим часом як стратеги розробляли нові методи війни, створювалися нові зразки техніки і зброї довгі чотири роки солдати провели у траншеях. Тим, кому доля випала побувати в окопах першої світової війни потрапляли в атмосферу світа троглодитів, який жахливий, нудний і потворний. Люди місяцями жили під відкритим небом або у невеликих землянках, виносили спеку і холод, терпіли спрагу, іноді голод, тонули в багнюці під зливами. „Зоря вставала над виснаженими людьми, перемазаними крейдою, які з побілілими лицями кидалися на гнилу солому сирого укриття. Ах, ці укриття! Це були діри, що виходили в окоп, вирубані в тій же крейді, замість даху в ній дошки, засипані декілька ми лопатами землі. Коли йшов дощ, зі стелі цілими днями лило, і не без чорного гумору хтось вішав таблички з написом... „В душ для чоловіків”... Якщо лягти хотіло декілька чоловік, то ноги доводилося витягувати в окоп, створюючи перепону для проходящих, - так описує окопи один з французьких солдат. В таких умовах їм доводилося працювати: рити траншеї, будувати укріплення, тягати гармати. Іноді люди гинули навіть не побачивши противника в лице від артилерійських і кулеметних обстрілів. В таких умовах частими були психічні захворювання, з які не знали як лікувати. Попервах психічні розлади сприймали як трусіть і таких солдат розстрілювали.
Жахи окопного життя
„Скільки енергії потребує кожнодневне таке життя військ, наполовину під землею, в окопах, під дощем і снігом, в окопах. Зруйнованих гранатами і мінами, в схованках без чистого повітря і світла, в паралельних ровах, що завжди знаходяться під руйнівною дією снарядів, у бокових ходах, які раптово можуть бути відрізані ворожою артилерією, на висунутих вперед постах, де патруль кожну хвилину може бути заскочений насуваючоюся атакою ворога. Як можемо ми в тилу ще знати минути оманливого спокою, якщо там, на фронті. Такі ж самі люди, як ми, приречені на таке пекло?” – так у розпачі говорив президент Франції Р.Пуанкаре.
Але найбільше за артилерійський і кулеметний вогонь противника людей у траншеях турбували проблеми санітарії і погане харчування. Іноді місяцями солдати не бачили гарячої їжі. Єдиною їх розрадою була банка тушонки, і то попервах лише у англійських солдат. Взагалі у французькій армії було вкрай погано налагоджено постачання продовольства. Проблемою була і питна вода. Використання будь-яких джерел води призводило до поширення кишкових захворювань.
Траншеї залиті водою
Відсутність елементарних санітарних умов приводило до того, що солдати хворіли і швидко вкривалися вошами. Як згадував один з учасників війни: „Воші особливо не допікали тебе на холоді, коли стоїш на посту або йдеш в дозор. Але коли повертаєшся в землянку, коли починаєш зігріватися, саме тут вони починають вилазити з потаємних схованок лахміть нашого одягу... Вони не залишали нас у наших буднях ніколи... замучені до краю як фізично, так і морально, ми не могли стулити очей із-за вошів. Я сам бачив одну людину, яка плакала і на чому світ стояв сварила вошів і Того, хто їх створив”.
Під час затяжних боїв нічийна земля між позиціями противників перетворювалась у кладовище без могил і пам`ячників, на яких валялися тіла тисяч вбитих і поранених, яким не могли надати допомогу. Як писав англійський содат: „Наші траншеї йшли на відстані 500 ярдів (457 м) від їх (німецьких), і всю цю полосу покривали людські останки – тіла деяких вбитих пролежали там з 12 вересня, тоді ми простояли на наших позиціях до 13 жовтня. Можете в`явити собі сморід. Все місце перетворилося на розритий могильник, начинений гниючою мерзостю”. Схожі картини малює і німецький содат у своєму листі: „Тепер я знаю, чим є війна. Ми сидимо вже вісім днів в окопах, і тут дуже холодно. Вже десять днів ми не їли теплої їжі. Тільки галети з паштетом, бо польова кухня не може до нас доїхати. На пагорбі біля нас лежить багато вбитих. Із 240 чоловік ще 40 лежить там. Моїм єдиним бажанням є якнайшвидше завершення війни”.
Жертви позиційної війни
Не варто забувати, що убиті і важкопоранені були товаришами тих, що продовжували жити в окопах. Але ще гірше те, що вцілілим доводилося дивитися на те, як мільйони щурів, що наводнили поля боїв, добиралися і жадно рвали тіла тих, хто був так недавно близьким. „Тіло його майже розклалося. Мене ледь не вирвало...Щось таке в ньому ворушилося, щось дуже велике. Боже правий! Ми могли поховати його. Могли зарити... Але тут величезний чортів щур виліз з його передпліччя, такий величезний, він прогриз його...”.
Ще важче було пораненим, яким із-за обстрілів і затяжних боїв не могли надати кваліфіковану медичну допомогу. Від зараження і різних хвороб померло більше, ніж було вбито.
Такі страшні сцени стали у спогадах ветеранів тієї війни проявом земного Пекла. Подібного в анналах воєнної історії важко найти.
Позиційна війна стала головною ознакою Першої світової війни. Але війна не часто виграється, сидячі в обороні, та і, як повелося серед військових, вони намагалися атакувати. Але коли атаки, що йшли одна за одною не досягали результату, війна набувала репутації жахливої. А якщо ще додати жахи окопного існування, то слово „жах” не передає всього того, що являла собою Перша світова війна.
Тема ІІ
Облаштування повоєнного світу