Тема 10. Діяльнісна природа туризму (2 год.).

План лекції

1. Туризм як чинник реалізації творчих потенцій людини.

2. Самовдосконалення та самореалізація людини в процесі й результаті туристичної діяльності.

Формування, розвиток, трансформація практично-мотиваційних інтенціональностей індивідів у процесі та результаті туристичної діяльності. Значення туризму для формування у направляючому та приймаючому суспільствах позитивних культуротворчих, соціально значущих мотивацій та практичних інтенціональностей у індивідів та їх груп, спрямованих на співробітництво між народами, країнами, регіонами планети. Створення у сфері туризму умов для реалізації творчих потенцій людини, її самовдосконалення та самореалізації.

Значення історичних та культурних пам’ятників, а також реально функціонуючих закладів культури для самоосвіти та самовиховання індивідів (туристів), а також для комунікації всередині туристичного співтовариства, що стає складовою самоосвіти та самовиховання.

Значення туристичної активності, сукупності туристичних дій для розвитку світоглядних та ціннісних орієнтацій, спрямування практичних інтенціональностей індивідів на обмін діяльністю, комунікацію та співробітництво як всередині туристичної групи, так і туристів з індивідуальними, груповими та інституціоналізованими представниками місцевого соціуму: пересічними громадянами, обслуговуючим персоналом, політичною та культурною елітою. Самоосвіта та самовиховання індивідів в процесі туристичної діяльності. Обмін діяльністю, комунікація та співробітництво в процесі туристичної діяльності. Туризм як різновид цивілізованої екологічної діяльності, чинник піднесення матеріального доброту, механізм розв’язання соціальних проблем, гуманізації суспільних відносин. Туризм як різновид цивілізованої екологічної діяльності, чинник піднесення матеріального добробуту, механізм розв’язання соціальних проблем, гуманізації суспільних відносин. Туризм як сфера діяльності, що сприяє збереженню природи, формування екологічної культури у локальному та глобальному вимірах, реалізації економічного співробітництва, розв’язанню соціальних та політичних проблем, зниження напруження між соціумами, гуманізації відносин між індивідами, соціальними групами, етносами, країнами. Туризм як фактор подолання ксенофобії, непорозуміння, недовіри, ворожнечі і встановлення толерантності, взаєморозуміння, довіри, дружніх стосунків, створення передумов для вироблення стратегії розвитку людства і узгодженої реалізації її.

Розділ ІV.

праксеологія туризму

Тема 11. Соціологія туризму (2 год.).

План лекції.

1. Категоріальний апарат соціології туризму.

2. Туризм в процесі задоволення потреб.

3. Класифікація видів туризму на основі домінуючих потреб.

Соціологія туризму – окрема, нова галузь соціології, яка вивчає структуру, функціонування та розвиток туризму як суспільного явища в його зв’язку з соціальними, політичними, економічними та культурними сферами суспільства.

Туризм, як специфічний тип діяльності спрямований на задоволення комплексу потреб – переміщення, пізнання і самопізнанні, що служить становленню людини як в біологічному, так і соціальному й духовному сенсі. Цей вид діяльності дуже часто ототожнюють з мандрами. Мандри пов’язані переважно з релігійною метою або з торговельною, військовою чи іншою службовою діяльностями. Умовою існування туризму як сучасного суспільного явища є наявність у населення вільного часу, вільних коштів, а також наявність у представників різних соціальних груп сформованих установок на мандри і пізнання світу, а також на інші форми поведінки, що реалізуються під час туристичної діяльності.

Особливість туризму полягає також у тому, що в процесі реалізації поставленої мети, частіше за все, також досягаються й зовсім інші цілі. Це обумовлено існуванням опосередкованих цілей, які в більшій мірі є продуктом механізму стереотипної поведінки. Більше того, досягнення основної мети в процесі діяльності фактично може бути відсторонена на периферію, заради досягнення опосередкованих цілей.

Туристична діяльність завжди має початок, пов’язаний з виходом за певні просторові межі, і кінець – повернення. Вона передбачає реалізацію комплексу цілей, що служать задоволенню потреб у переміщені, пізнанні, самопізнанні та інших супутніх потреб. Але в основі будь якої туристичної діяльності лежить домінуюча бінарна потреба – руху і самоствердження або руху і пізнання.

Залежно від того яка з цих двох бінарних потреб лежить в основі діяльності людини можна здійснити класифікацію видів туризму, що відрізняються переважною спрямованістю на задоволення тієї чи іншої потреби. Ними є:

а) Спортивний туризм, де переважатиме задоволення потреби в русі і самоствердження в своєму соціальному середовищі, яке розглядатиме такий туризм як певну цінність.

б) Подорож, спрямована перш за все на задоволення потреби в русі і пізнанні навколишнього середовища;

Разом з тим, кожний з зазначених видів туризму не обмежується задоволенням тільки цих двох потреб, а й стимулює специфічну реалізацію великого комплексу інших потреб.