2) Між вимогами оточуючих і неможливістю їх виконати;

З) між новими можливостями і старим відношенням до особистості.

Розв'язання третього протиріччя створює більш сприятливі умови для дальшого розвитку особистості. Загострення цього протиріччя називається кризою. Дитина стає збудженою, неврівноваженою, капризною. В літературі описується криза 1 року (бажання самостійно пересуватись), криза 3 років ("Я сам" - бажання все робити самому), криза 6-7 років (бажання зайнятись більш серйозною діяльністю), криза 13-15 років (бажання бути дорослим, незалежним).

Дорослі, які знають причини криз, завчасно змінюють своє відношення до дитини. Тоді відносини залишаються добрими, теплими, дитина не виходить з-під впливу дорослих.

Третій закон розвитку -"заперечення заперечень" показує куди іде розвиток. Ніщо не залишається надовго новим. Через деякий час на його базі стрибкоподібно розвивається нова якість, яка через деякий час буде заперечена більш прогресивною. Наприклад, навчився вимовляти звуки, далі – склади, пізніше – слова, після двох років - зв’язне мовлення.

Закономірності психічного розвитку

Чим більше мозок працює, чим більше переробляє інформації, тим позитивніше це відбивається на його розвитку, дозріванні. Ділянки мозку, які не працюють, перестають удосконалюватись.

Отже, умовою психічного розвитку є активність мозку, яку спочатку стимулює і організовує дорослий, а з часом особистість сама починає керувати своєю діяльністю, прагнучи до самовдосконалення.

На дорослого, під керівництвом якого проходить формування нової особистості, дозрівання її нервової системи лягає велика відповідальність. Для того, щоб успішно керувати психічним розвитком особистості потрібно дотримуватись певних умов.

1. Дозріваючий мозок дуже чутливий до перевантажень.

2.В різному віці різні види діяльності по різному впливають на психічний розвиток. Максимальнх результатів можна досягнути включаючи особистість у діяльність, яка в цьому віці є провідною. (див. т. Діяльність)

3. Дуже важливо не упустити періоди, коли нервова система стає чутливою до певних впливів - сензитивиі періоди. Відповідні ділянки кори головного мозку дозрівають і стають готовими до переробки інформації. Якщо цей період упустити, то надалі чутливість різко падає, тимчасові нервові зв'язки в даній ділянці кори утворюються повільніше, відповідні якості розвиваються з більшим докладанням сил і часу, не досягають досконалості, спостерігається затримка в психічному розвитку. В 1,5-3 роки спостерігається сензитивний період для оволодіння рідною мовою, в 5-10 - іноземною. Період 5-6 років сензитивний для оволодіння вмінням роботи звуковий аналіз слова, 6-7 років - для навичок читання. Молодший шкільний вік сензитивний для формування рухових навичок, зокрема від 7 до 8 років - навичок письма, від 7 до 12 років - навичок гри на музінструменті. Період 7-10років - дуже сприятливий для розвитку логічного мислення, звуковисотного слуху, 13-16 років - для формування високих громадських якостей.

4. Визначаючи складність цих нових дій, дорослий орієнтується на зону найближчого розвитку (див т. Здібності). Якщо давати складніші завдання, то дитина буде втрачати віру в свої сили, стане неможливим поступове удосконалення психічної діяльності.

Для збільшення активності особистості безпосереднє керівництво дорослого замінюється на все більш опосередковане. Творча активність - найбільше психічне досягнення особистості.

Відставання деяких дітей в психічному розвитку від своїх ровесників може бути викликане:

- недоліками в будові і діяльності н.с., аналізаторів;

- довготривалими хворобами, які порушують нормальну діяльність н.с.;

- невірним керівництвом з сторони дорослого психічною активністю дитини. Тому дуже важливо озброїти батьків, а особливо вихователів, вчителів знанням закономірностей психічного розвитку.

Особливості психічного розвитку

Психічний розвиток відбувається нерівномірно. Найбільш інтенсивно він проходить в дитячому віці.

Цю особливість можна проілюструвати словами Л.Толстого: "Від мене до п'ятирічного - один крок, від п'ятирічного до новонародженого - страшна відстань, від новонародженого до зародку - безодня".

В останні десятиріччя спостерігається прискорення психічного і фізичного розвитку - акселерація. Вчені виділяють біологічні і соціальні причини акселерації.

Біологічні: вплив радіохвиль, радіації, використання в їжі і медицині біологічно активних речовин, покращення харчування.

Соціальні: швидкий темп життя, великий потік інформації, збільшується рівень освіти батьків, їх бажання і можливість працювати з дітьми.

Більш інтенсивно акселерація відбувається в міській місцевості.

Тема: Основні напрями психічного розвитку в період немовляти

Розвиток дитини, функціонування її нервової системи проходить ще до моменту народження.

Вага мозку новонародженої дитини 380-400г. Через слабкість н.с. дитина більшість часу спить, діє система безумовних рефлексів. В перші три тижні життя утворюються умовні рефлекси, пов'язані із задоволенням потреби в сні, їжі.

Для соціальної позиції с характерним повне психічне злиття з дорослими.

В 1,5-2 міс. появляється „комплекс пожвавлення”, який проявляється у впізнанні мами. З цього новоутворення починається власне період немовляти.

Вага мозку на кінець цього періоду досягає 900г. Розвивається аналітико-синтетична діяльність кори (орієнтовний рефлекс, розрізняє кольори, диференціює звуки). Виникають ДС, зростає роль другої сигнальної системи, розвиваються центри мовлення.

Провідною діяльністю є емоційне спілкуванні з дорослим. В ході спілкування дитина пізнає оточуючий світ, починає наслідувати дії дорослих. Ровесники є лише об'єктами пізнання.

Увага ще дуже нестійка, легко відволікти дитину від небажаних об'єктів. Для сприймання характерна недостатня константність. У дитини, яка почала самостійно пересуватись, розвивається предметно-дійове мислення. Можна спостерігати прояви образної, емоційної пам'яті, розвивається рухова пам'ять (хватання, ходіння). Уява відсутня.

Розвивається мовлення (5-й міс. - гудіння, 6-й міс. - лепет, 1 рік - 5-15 слів). Проте мовлення носить автономний характер (мало зрозуміле для оточуючих), слова багатозначні (чай -все, що п'ється). Дитина затихає, почувши розмову, пасивний словник дитини досить великий, може виконати прості завдання дорослих.

Дитині характерне співпереживання (плаче, коли плаче дорослий). Емоції пов'язані з задоволенням органічних потреб і потреби у спілкуванні.

Тема: Основні напрями психічного розвитку в ранньому віці (1-3 р.).

Вага мозку на кінець періоду 120г. Формуються системи ДС. Нервова система стає значно сильнішою, але дитина потребує додаткового сну вдень. Переважає збудження. В 1,5 - 2 роки досить важко руйнуються т.н.з. тому бажано, щоб умови, в яких проходить життя дитини, були стабільними.

Дорослі, як і раніше, займають велике місце в житті дитини. Вони задовольняють не лише органічні потреби дитини, а й духовні. Цей період називають „Золотою ерою для батьків”, бо дорослий виступає для дитини в ролі того, хто все знає і все вміє. З його допомогою дитина пізнає світ. Якщо дитина переживає позитивні емоції від спілкування з батьками, то вона легко вступає в контакт з іншими. Дітям подобається присутність інших дітей, але між ровесниками часто виникають конфлікти по поводу іграшок, малюки граються поруч, але не разом, менші є об'єктом пізнання. Діти люблять спостерігати за іграми старших дітей, наслідують їх дії.

Найбільше стимулює психічний розвиток предметна діяльність. Дорослі мають потурбуватись про різноманітність іграшок для розвитку психічних процесів, уваги, координації рухів.

Діти зовсім не вміють розподіляти увагу, їх увага дуже нестійка, легко відволікається. Погано розвинений фонематичний слух, константність сприймання. Удосконалюється рухова, емоційна, образна пам'ять. Запам'ятована інформація зберігається значно довше. Розвивається відтворююча уява. Висока емоційність створених образів стає причиною "дитячих обманів". Далі розвивається предметно-дійове мислення, зароджується егоцентричне мовлення. Інтенсивно розвивається друга сигнальна система, накопичується пасивний словник. Дитина досить правильно виконує прохання дорослих (завдання поступово ускладнюється). Слова багатозначні, мовлення носить ситуативний характер. В 1р.8 міс. діти починають говорити реченнями, словниковий запас - 30-40 слів. В 2 роки словниковий запас 200-300 слів, але слова в реченнях ще не завжди узгоджені, речення прості. В 2,5 роки удосконалюється будова речень, використовуються службові слова, прикметники. В 3 роки словниковий запас 1000-1500 слів. Діти не розуміють переносне значення слів.

Емоції частіше всього пов'язані з задоволенням потреби, в пізнанні навколишнього світу. Появляється співчуття. Застоюються перші соціальні норми, виникає бажання бути на висоті вимог дорослих. Можливі окремі прояви волі, але поведінка імпульсивна, можуть бути прояви негативізму.

Розвивається самосвідомість. В 2 роки дитина починає впізнавати себе на фото, в дзеркалі. Починає використовувати, говорячи про свої потреби і дії, займенники.

Тема: Основні напрями психічного розвитку в дошкільному віці (3-7 р.)

Зростає контролююча функція лобних долей. Нервові процеси стають більш рухливими (легше проходить адаптація), але вони ще досить слабкі (дитина швидко втомлюється). Збудження переважає над гальмуванням.

Спільна діяльність з дорослим замінюється самостійним виконанням доручень дорослого. Дошкільнику це подобається, так як він в такий спосіб демонструє свою дорослість. Поступово все більше місце в житті дитини починають займати ровесники. З 4 років дитина надає перевагу ровесникам, утворюються перші дитячі мікрогрупи, які поступово збільшуються. Поштовхом до контактів служать ігри, які вимагають співучасників. Відносини між дітьми диференціюються (надається перевага одним дітям перед іншими). Конфлікти виникають по поводу ролей, а в 5 р. - із-за порушення правил гри. З меншими граються тоді, коли іншого вибору немає. При цьому отримують задоволення від того, що виступають в ролі старших, досвідчених, беруть собі більш привабливі ролі.

Гра є провідною діяльністю. Зміст ігор змінюється від побутових до професійних, в 5р. виникають соціально-політичні ігри, режисерські, все частіше діти грають в ігри в правилами. Спочатку сама гра підказує в що і як гратися, а далі виникають ігри-задуми Сюжет гри може переноситись на слідуючий день. Змінюється розподіл ролей. Спочатку привабливіша роль дістається сильнішим, потім тим, хто її може краще програти. Спочатку діти концентрують увагу на діях, пізніше основна увага звертається на людські взаємовідносини, а дії - проговорюються.

Велику увагу варто приділяти ліпленню, малюванню, конструюванню. Все більше часу дитина займається трудовою діяльністю, вводяться елементи навчання.

Сприймання недостатньо диференційоване, варто розвивати фонематичний слух. Розвивається константність сприймання, вміння розуміти перспективу. Погано сприймають час. Виникає спостереження - ціленаправлене сприймання, відділене від дії з предметом.

В 4р. появляється довільне запам'ятовування, в 5р. починають використовувати прийом для полегшення запам'ятовування. Розвивається словесно-логічна пам'ять, але переважає механічне запам'ятовування. Найбільш яскраві події цього віку зберігаються в пам'яті на все життя. Дітям властиве явище ремінісценції, ейдетична пам'ять - події, що викликали сильні переживання при згадуванні переживаються як реальні. Якщо герой їм сподобався, то вони пам'ятають про нього тільки все хороше.

В три роки розвивається наочно-образне мислення, в п'ять років абстрактне, операція узагальнення. Появляється здатність спочатку обдумувати дії, а потім виконувати. Поступово розвивається децентрація мислення. Появляється справжнє внутрішнє мовлення, але в складних ситуаціях діти продовжують користуватись егоцентричним.

Збагачується словниковий запас - 4000 слів. Дефекти мовлення варто виправляти якомога раніше (після 5 років це зробити важко). Дітей цікавить походження слів, займаються словотворенням, люблять рифмувати. Мовлення використовується для обміну думками.

Збагачення досвіду сприяє удосконаленню відтворюючої уяви, розвивається творча. Велика емоційність образів уяви може стати причиною "дитячих обманів".

Увага нестійка, діти не вміють розподіляти уваги, повільно здійснюється переключення уваги. Переважає мимовільна увага.

Діти засвоюють норми і правила поведінки, прагнуть бути на висоті вимог дорослих, їм дуже подобається, коли їх хвалять. Інколи використовуються "доноси" як спосіб пізнання норм і правил поведінки.

Діяльність стає все більше довільною. Ігрова діяльність сприяє розвиткові волі, так як в грі дитина змушена дотримуватись певних правил. Проявляється негативізм.

Емоції часто змінюються. Старші можуть стримувати прояв переживань. Орієнтуються в зовнішньому прояві переживань інших. Формуються моральні почуття: товариськість, доброта, симпатія, пізніше - совість, почуття обов'язку, сорому. Розвиваються естетичні смаки. Характерне почуття допитливості, дітей називають "чомучками".

Самооцінка стає більш критичною. Вона формується під впливом дорослих, а пізніше і товаришів.

Критерії визначення психологічної готовності дитини до школи

Є чотири критерії визначення психологічної готовності дитини до школи: мотиваційна готовність, емоційно-вольова, розумова, та готовність в сфері спілкування.

Про високу мотиваційну готовність можна говорити тоді, коли дитина хоче йти до школи і знає, що її там чекає. Показником низького рівня мотиваційної готовності є негативне відношення до нової діяльності і обов'язків учня. Рівень готовності визначається з допомогою бесіди.

Дуже важливим компонентом є емоційно-вольова готовність дитини, так як шкільне життя ставить високі вимоги до довільності дій і вміння керувати своєю діяльністю. Емоційно-вольова готовність включає:

1. Здатність переборювати труднощі;

2. Вміння бачити свої помилки, правильно оцінювати свою роботу;

3. Здатність правильно реагувати на оцінку своєї діяльності іншими людьми;

4. Самостійність при виконанні завдання, достатній темп роботи;

5. Володіння доступними правилами поведінки.

Дитині дають нескладні завдання, які передбачають дії за зразком. Проводиться бесіда з батьками, вихователем дитячого садка. Про середній рівень емоційно-вольової готовності можна говорити тоді, коли дитина помічає свої помилки, при потребі звертається по допомогу до дорослих, вірно реагує на оцінку своїх дій. Невміння бачити свої помилки, неадекватна реакція на оцінку дій дорослими говорить про низький рівень готовності.

Розумова готовність включає:

1. Наявність обширних, систематизованих знань про навколишній світ;

2. Достатній рівень розвитку пізнавальних психічних процесів, уваги, багатство словникового запасу, рівень розвитку зв'язаного мовлення;

3. Володіння елементарними учбовими уміннями і навичками (вміння робити звуковий аналіз слова, вміння читати, рахувати, готовність руки до письма, вміння сприймати завдання, інструкції).

Рівень готовності визначається з допомогою завдань.

Про готовність у сфері спілкування говорить вміння будувати свої відносини з дорослими та ровесниками.

Про середній рівень готовності свідчить бажання підкоряти собі товаришів, керувати, не завжди правильна реакція на зауваження дорослого. Про низький рівень готовності говорить замкненість, сором'язливість, несміливість дитини, особливо при спілкуванні з дорослими.

Тема: Психологічні особливості молодших школярів.