2). Передбачати події;

3). Пізнавати те, що не під силу нашим аналізаторам; .

4). Раціонально використовувати свої сили і час. Ф. О. Мислення

Оскільки в процесі мислення встановлюються зв'язки між об'єктами, між об’єктами і їх властивостями, то це означає, що в корі головного мозку утворюються т.н.з. між різними ділянками мозку, працюють не лише первинні і вторинні, а й третинні зони, які відповідають за складну переробку інформації.

Мислячи, ми оперуємо словами, які позначають предмети і їх властивості, тому в процесі мислення в корі утворюються другосигнальні т.н.з. Для успішного проходження мислительної діяльності необхідно, щоб людина добре розуміла, значення всіх слів, якими оперує.

Ми знаємо, що людина користується різними видами мовлення: внутрішнім і зовнішнім (писемним і усним: діалогічним і монологічним). Функцію планування, обдумування наших дій, функцію мислення виконує внутрішнє мовлення.

Якби люди навчились читати думки один одного, то їм далеко не завжди вдавалось би розшифрувати сприйняту інформацію. Внутрішнє мовлення скорочене у ньому відсутні службові слова, оскільки людина добре знає про що іде мова, то у внутрішньому мовленні немає потреби вживати підмет, висловлюється тільки присудок і група присудка.

У внутрішньому мовленні допускається випадання багатьох фонем (закінчень, голосних), інколи воно функціонує у вигляді перших звуків.

В процесі внутрішнього мовлення людина може опиратись на образи, схеми, символи. Тоді мовлення носить займенниковий характер.

Діти до 6 років часто думають вголос, вони користуються егоцентричним мовленням. Інколи такий вид мовлення використовують і дорослі, коли розв'язують особливо складні завдання.

Операції мислення

Мислительна діяльність відбувається за допомогою мислительних операцій.

Аналіз - мислене виділення окремих частин, ознак.

Синтез - мислене об’єднання окремих частин, ознак в єдине ціле.

Ми об'єднуємо те, між чим є логічний зв’язок, що без чого існувати не може, що з чим зв’язано, що з чим становить єдине ціле.

З цих мислительних операцій починається розв'язання будь-якого мислительного завдання.

Порівняння - мислене співставлення об’єктів з метою виділення спільного чи відмінного. Дана операція лежить в основі розуміння. Знайомлячись з новим об’єктом, ми відмічаємо на що він схожий, чим відрізняється від того, що ми вже пізнали. Тому потрібно вчити дітей порівнювати.

Абстрагування - мислене виділення окремих суттєвих ознак і розмірковування про них (роздуми про те, що характерне для 18-річних).

Узагальнення - мислене об'єднання об’єктів за якимись суттєвими ознаками (кішка, собака, корова - домашні тварини).

Конкретизація - мислений перехід від правила, закону до конкретного прикладу. Успішне виконання даної операції свідчить про свідоме засвоєння знань.

Форми мислення

Розрізняють 3 форми мислення: судження, поняття, умовисновки.

Судження - форма мислення, в якій стверджується або заперечується зв'язок між предметами і їх властивостями.

а) якщо стверджується наявність зв'язку, то судження стверджувальне; якщо заперечується -заперечувальне.

б) якщо зв'язок, про який йде мова, дійсно існує, то судження істинне, а якщо ні - хибне.

в) якщо стверджується або заперечується зв’язок з усіма об'єктами, то судження загальне, якщо з частиною - часткове, якщо з одним - одиничне.

Наприклад, студенти 2-го курсу педколеджу вивчають психологію. Це судження загальне, стверджувальне, істинне.

Умовисновки - форма мислення, де на основі встановлення зв’язку між об'єктами та їх властивостями людина із кількох суджень виводить нове судження.

Якщо на основі аналізу ряду прикладів людина робить загальний висновок, то це буде індуктивний умовисновок, якщо ж людина мислить від загального до окремого, то це дедуктивний умовисновок. Наприклад, якщо всі студенти 2-го курсу педколеджу вивчають психологію, а Іванов - студент 2 курсу даного коледжу, то він вивчає психологію. Мислячи від окремих суджень до окремих, ми робимо умовисновки по аналогії. Наприклад, Іванов одержав "5" за відповідь, отже , я можу отримати таку ж оцінку.

Поняття - форма мислення, що відображає суттєві ознаки об’єктів, явищ. Мати поняття про об’єкти - означає знати чим він відрізняється від усіх інших.

Розрізняють абстрактні (психіка, хоробрість) і конкретні (яблуко, кішка) поняття.

Виділяють також поняття: загальні (вікно, ручка), збірні (група, сім’я) одиничні (моя подруга, моя мама). Найважче дітям засвоювати абстрактні поняття.

Види мислення

Розрізняють три види мислення: наочно-дійове, наочно-образне і абстрактне.

В процесі наочно-дійового мислення істота виконує практичні дії з предметами, мислить шляхом спроб і помилок, поки не досягне бажаного результату. В елементарних формах цей вид мислення властивий високоорганізованим тваринам та дітям до трьох років. В розвиненому вигляді він характерний людям окремих професій (винахідник, модельєр).

В процесі наочно-образного мислення дії з об'єктами виконуються в умі. Цей вид мислення властивий тільки людям, ним часто користуються діти дошкільного віку, молодші школярі. В розвиненому вигляді він характерний письменникам, музикантам, акторам.

В процесі абстрактного мислення людина оперує поняттями, законами, правилами. Цей вид мислення не опирається на наочність. Перші його прояви спостерігаються після 5р., але найбільш характерним воно є для старших школярів і дорослих людей.

Індивідуальні особливості мислення

Самостійність мислення властива людям, які при розв'язанні задач, що ставить перед ними життя, не розраховують на допомогу інших, а шукають вихід самостійно. Такі люди творчо використовують знання і досвід інших, не люблять діяти по шаблону, вміють відстояти свою точку зору.

Для розвитку самостійності мислення вчитель використовує творчі завдання, бореться з підказками, списуванням. Доцільно використовувати прийом неадекватної реакції.

Критичність мислення - це вміння об'єктивно оцінювати свої і чужі думки, бачити "раціональне зерно" і слабкі сторони в міркуваннях.

Критично оцінити думки інших значно легше, ніж свої. Розвитку вміння критично оцінювати свої міркування сприяє розвиток в молодших школярів рефлексії - вміння ніби з сторони подивитись на хід своїх думок. Дітям значно легше помітити помилку у власних міркуваннях, якщо вони думають вголос. Саме тому, особливо на перших етапах формування умінь, вчитель стимулює коментоване письмо.

Гнучкість мислення властива людям, які можуть легко відмовитись від стандартних способів розв'язання завдань і шукати нові виходи із ситуацій, що склались. Для розвитку гнучкості мислення вчитель використовує задачі на смекалку, на увагу, стимулює розв'язування задач кількома способами.

Глибина мислення властива людям, які бачать проблему там, де для інших її не існує, які прагнуть докопатись до причин певних явищ і подій, вміють передбачати їх розвиток.

Швидкість мислення - це здатність миттєво розібратись в ситуації, обдумати її і прийняти правильне рішення. Швидкість мислення залежить від рухливості нервових процесів. Ефективним є використання на уроці прийому відстроченої відповіді. Це необхідно для того, щоб холерик не проявив поспішність мислення, а флегматик отримав час на обдумування. Розвитку швидкості мислення сприяє використання елементів змагання, обмеження часу на виконання завдань.

Ширина мислення проявляється у вмінні підходити до вирішення проблеми з різних сторін, використовуючи знання з різних галузей наук. Досвід молодших школярів ще дуже обмежений, але вчитель стимулює здійснення на уроці міжпредметних зв'язків.

Особливості мислення молодших школярів

Найбільше, що відрізняє молодший шкільний вік від підліткового - це різниця в мисленні.

В молодшому шкільному віці добре розвинене і використовується вчителем предметно-дійове і наочно-образне мислення. При цьому дітям значно легше осмислювати певні зв’язки, якщо об’єкти, або їх зображення є перед очима дітей. Хоч абстрактне мислення розвинене ще недостатньо, але це період дуже важливий для його розвитку .Нові навчальні програми Давидова і Ельконіна відкривають нові перспективи для розвитку абстрактного мислення молодших школярів, ілюструють невикористані резерви.

Судження молодших школярів часто носять категоричний характер (рідко висловлюють сумнів в істинності своїх суджень), вони рідко користуються частковими судженнями. Молодші школярі часто користуються умовисновками по аналогії. Пояснення нового матеріалу бажано здійснювати індуктивним шляхом. Поняття у молодших школярів не завжди вірні. Причиною помилок є:

1) досить часта зустріч з певними властивостями в побуті;

2) особливості сприймання (діти, сприймаючи об'єкти, звертають увагу не на головне, а на, те, що яскравіше).

Дітям легше здійснювати операцію аналізу, а не синтезу, особливо, якщо об’єкт знаходиться перед їх поглядом. Проте виділяючи ознаки об'єктів діти частіше всього в першу чергу звертають увагу не на головне, а на те, що є яскравішим, пов'язане з їх інтересами. Особливого значення вчитель надає розвитку операції порівняння. Дітям легше порівнювати об’єкти, які є перед очима, легше знаходити в знайомих об’єктах схоже, а незнайомих - відмінне. Вчитель вчить дітей порівнювати, дає їм план порівняння, часто використовує спеціальні вправи на порівняння. Вчитель вчить дітей шукати в схожих об’єктах різне, а в різних - схоже, спільне. Для полегшення порівняння часто використовують третій об'єкт. Розвиток операції порівняння допомагає успішному узагальненню, яке в даному віці не завжди здійснюється по суттєвих ознаках, інколи підміняється синтезом.

Для активізації мислительної діяльності потрібно підбирати цікаві задачі, які викличуть у дітей емоційні переживання, будуть пов’язані з практикою.

В молодшому шкільному віці появляються два важливих новоутворення: 1) внутрішній, план дій - вміння спочатку планувати свої дії, продумувати різні шляхи розв'язання завдання, вибирати найоптимальніший варіант з них, а тільки тоді приступати до практичних дій;

2) рефлексія - здатність ніби з сторони подивитись на хід своїх думок, знайти помилку у міркуванні.

В даному віці вчитель працює над розвитком таких індивідуальних особливостей, як самостійність, критичність, швидкість, гнучкість, мислення.

Тема: УЯВА

Поняття про уяву

Уява - пізнавальний психічний процес, який полягає у відображенні корою головного мозку предметів і явищ, які ніколи не сприймали.

Ми можемо уявити події далекого минулого, майбутнього, те що дійсно існує, але ми його не сприймали (тундру, пустелю), те, чого ніколи не було і бути не може.

Багатство уяви залежить від багатства життєвого досвіду, тому уява тісно пов'язана з відчуттями, сприйманням, пам'яттю. Спостерігається тісний взаємозв'язок уяви з мисленням.

Проте, якщо найпростіші види мислення властиві не лише людям, а й тваринам, то уява є тільки у людей. Це найскладніший пізнавальний психічний процес.

Розвитку уяви в людей сприяв перехід до трудової діяльності, бо перш ніж розпочати роботу, потрібно було уявити кінцевий результат, якого хочеш досягнути і його проміжні варіанти. Щоб полювання було вдалим, первісна людина мала продумати як його краще організувати, які знаряддя праці і додаткові пристосування використати, хто і що має робити в кожен конкретний момент. Щоб зробити стіл людина мала уявити яким вона його хоче бачити, які деталі необхідно виготовити, щоб досягнути бажаного.

Без багатої уяви стає неможливою творча діяльність, припинився б прогрес в науці, техніці, культурі. Вона необхідна людям всіх професій, бо дає можливість економно витрачати сили і час, очікувана радість допомагає боротись з перешкодами. Уява розширює границі людського пізнання, без неї був би неможливим процес навчання і виховання. Уява виконує велику емоційно-захисну функцію, відволікаючи нас від конфліктних ситуацій, серйозних проблем.

Фізіологічною основою уяви є відновлення старих тимчасових нервових зв'язків і об'єднання їх в нові комбінації.