554 • Частина IV. Психічні властивості особи

Активність поведінки характеризує ступінь енергійності, стрімкості, швидкості або, навпаки, повільності і інертності. У свою чергу, емоційність характеризує протікання емоційних процесів, визначаючи знак (позитивний або негативний) і модальність (радість, горе, страх, гнів і ін.).

Ще з давніх часів було прийнято розрізняти чотири основні типи темпераменту: холеричний, сангвінічний, меланхолійний і флегматичний. Ці основні типи темпераменту перш за все розрізняються між собою по динаміці виникнення і інтенсивності емоційних станів. Так, для холеричного типу характерні швидко виникаючі і сильні відчуття, для сангвінічного — швидко виникаючі, але слабкі відчуття, для меланхолійного — поволі виникаючі, але сильні відчуття, для флегматичного — поволі виникаючі і слабкі відчуття. Окрім цього, для холеричного і сангвінічного темпераментів характерні швидкість рухів, загальна рухливість і тенденція до сильного зовнішнього виразу відчуттів (у рухах, мові, міміці і т. д.). Для меланхолійного і флегматичного темпераментів, навпаки, характерні повільність рухів і слабкий вираз відчуттів.

Типи темпераменту з погляду побутової психології можна охарактеризувати таким чином.

Холерик — людина швидкий, іноді навіть поривчастий, з сильними, швидко спалахуючими відчуттями, що яскраво виражаються в мові, міміці, жестах; нерідко — запальний, схильний до бурхливих емоційних реакцій.

Сангвінік — людина швидкий, рухомий, такий, що дає емоційний відгук на всі враження; відчуття його безпосередньо виражаються в зовнішній поведінці, але вони не сильні і легко змінюють одне інше.

Меланхолік — людина, що відрізняється порівняно малою різноманітністю емоційних переживань, але великою силою і тривалістю їх. Він відгукується далеко не на все, але коли відгукується, то ^ереживает сильно, хоча мало виражає свої відчуття.

Флегматик — людина повільний, урівноважений і спокійний, якого нелегко емоційно зачепити і неможливо вивести з себе. Відчуття його зовні майже ніяк не виявляються.

Проте було б помилкою думати, що всіх людей можна розподілити по чотирьох основних темпераментах. Лише небагато є чистими представниками цих типів; у більшості ж ми спостерігаємо поєднання окремих рис одного темпераменту з деякими рисами іншого. Одна і та ж людина в різних ситуаціях і по відношенню до різних сфер життя і діяльності може виявляти риси різних темпераментів.

Слід звернути увагу на те, що темперамент не визначає здібності і обдарованість людини. Великі здібності можуть зустрічатися однаково часто при будь-якому темпераменті. Серед видатних талантів у всякій сфері діяльності можна знайти людей з різним темпераментом. Якщо узяти, наприклад, найбільших російських письменників, то у А. С. Пушкина ми можемо відзначити яскраві риси холеричного темпераменту, у А. И. Герцена — сангвінічного, у И. В. Гоголя і В. А. Жуковского — меланхолійного, у И. А. Крылова і І. А Гончарова — флегматичного. Два великих росіян полководця — А. В. Суворов і М. И. Ку-

Розділ 24. Темперамент • 555

тузів — з погляду темпераменту утворюють різку протилежність. Суворов був типовим холериком, а у Кутузова спостерігалися риси, характерні для флегматичного темпераменту, наприклад повільність рухів, спокій, холоднокровність.

Не можна ставити питання і про те, який з темпераментів краще. Кожний з них має свої позитивні і негативні сторони. Пристрасність, активність, енергія холерика, рухливість, жвавість і чуйність сангвініка, глибина і стійкість відчуттів меланхоліка, спокій і відсутність квапливості флегматика — ось приклади тих цінних властивостей особи, володіння якими пов'язане з окремими темпераментами. В той же час при будь-якому з темпераментів може виникати небезпека розвитку небажаних рис особи. Наприклад, холеричний темперамент може зробити людину нестриманою, різкою, схильною до постійних «вибухів». Сангвінічний темперамент може привести до легковажності, схильності розкидатися, недостатній глибині і стійкості відчуттів. При меланхолійному темпераменті у людини може виробитися надмірна замкнутість, схильність цілком занурюватися у власні переживання, зайва соромливість. Флегматичний темперамент може зробити людину млявою, інертною, байдужою до всіх вражень життя.

Дослідження проблем темпераменту мають свою історію. Розглянемо деякі основні етапи становлення сучасних уявлень про темперамент.

24.2. Короткий огляд вчень про темперамент

Творцем вчення про темперамент вважається старогрецький лікар Гіппократ (ок. 460-377 рр. до п. э.). Він стверджував, що люди розрізняються співвідношенням чотирьох основних «соків організму» — крові, флегми, жовтої жовчі і чорної жовчі. Співвідношення цих «соків організму» по-грецьки позначалося словом «кра-сис», яке пізніше замінили латинським словом temperamentum, — «відповідність», «правильна міра». Спираючись па учення Гіппократа, інший знаменитий лікар античності Клавдій Гален (ок. 130-ок. 200 рр.) розробив типологію темпераментів, яку він виклав у відомому трактаті «De temperamentum». Згідно його ученню, тип темпераменту залежить від переважання в організмі одного з соків. Їм було виділено 13 типів темпераменту, по потім вони були зведені до чотири. Ці чотири назви типів темпераменту вам добре відомі:

сангвінік (від лати. sanguis — кров), флегматик (від герч. phlegma — слиз, мокрота), холерик (від греч. chole — жовч) і меланхолік (від греч. melas chole — чорна жовч). Ця концепція має величезний вплив на вчених па протязі вже багатьох сторіч. Підтвердженням цього є той факт, що до теперішнього часу запропоновані Галеном назви типів темпераменту є найпоширенішими.

У подальші століття дослідники, спостерігаючи значну різноманітність поведінки, співпадаючу з відмінностями в статурі і фізіологічних функціях, намагалися упорядкувати і якимсь чином згрупувати ці відмінності. В результаті виникли численні концепції і типології темпераментів. У основу