326 • Частина II. Психічні процеси

швидко набувають для нього загального значення і легко переносяться з одного предмету на іншій. Проте в значення перших слів нерідко входять тільки якісь окремі ознаки предметів і явищ, якими дитина і керується, відносячи слово до цих предметів. Цілком природно, що істотна для дитини ознака насправді є далеко не істотною. Слово «яблуко» дітьми часто зіставляється зі всіма круглими предметами або зі всіма предметами червоного кольору.

На наступному етапі розвитку мислення дитини він може назвати один і той же предмет декількома словами. Це явище спостерігається у віці близько двох років і свідчить про формування такої розумової операції, як порівняння. Надалі на основі операції порівняння починають розвиватися індукція і дедукція, які до трьом — трьом з половиною рокам досягають вже достатньо високого рівня розвитку.

На підставі викладеної інформації ми можемо виявити декілька найбільш істотних особливостей мислення дитини дошкільного віку. Так, істотною особливістю мислення дитини є те, що його перші узагальнення пов'язані з дією. Дитина мислить діючи. Інша характерна особливість дитячого мислення — його наочність. Наочність дитячого мислення виявляється в його конкретності. Дитина мислить, спираючись па одиничні факти, які йому відомі і доступні з особистого досвіду або спостережень за іншими людьми. На питання «Чому не можна пити сиру воду?» дитина відповідає, спираючись на конкретний факт: «Один хлопчик пив сиру воду і захворів».

При досягненні дитиною шкільного віку наголошується прогресуюче зростання розумових можливостей дитини. Це явище пов'язане не тільки з віковими змінами, але в першу чергу з тими інтелектуальними завданнями, які необхідно вирішувати дитині, навчаючись в школі. Круг понять, що набувають дитиною в процесі навчання в школі, все більш розширюється і включає все більше нових знань з різних областей. При цьому здійснюється перехід від конкретних до все більш абстрактних понять, а зміст понять збагачується: дитина пізнає різноманіття властивостей і ознак предметів, явищ, а також їх зв'язку між собою; він дізнається, які ознаки є істотними, а які — ні. Від простіших, поверхневих зв'язків предметів і явищ школяр переходить до все більш складним, глибоким, різностороннім.

В процесі формування понять відбувається розвиток розумових операцій. Школа учить дитину аналізувати, синтезувати, узагальнювати, розвиває індукцію і дедукцію. Під впливом шкільного навчання розвиваються необхідні якості розумової діяльності. Знання, придбані в школі, сприяють розвитку широти і глибини думки учнів.

Слід зазначити, що із закінченням школи у людини зберігається можливість розвитку мислення. Проте динаміка цього розвитку і її спрямованість залежать вже тільки від нього самого.

В даний час сучасна наука приділяє достатньо багато уваги питанню розвитку мислення. У практичному аспекті розвитку мислення прийнято виділяти три основні напрями досліджень: філогенез, онтогенетичне і експериментальне.

Напрям філогенезу припускає вивчення того, як мислення людини розвивалося і удосконалювалося в процесі історичного розвитку

Розділ 12. Мислення • 327

І

мена

Піаже Жан (1896-1980) — швейцарський психолог, засновник Женевського эпистемологического центру (женевської школи генетичної психології). Автор концепції стадійного розвитку психіки дитини. У початковий період своєї діяльності описав особливості представлень дітей про світ: нероздільність миру і власного «Я», анімізм, артификализм (сприйняття миру як створену руками людину). Детально проаналізував специфіку дитячого мислення («Мова і мислення дитини», 1923). Для пояснення представлень дітей використовував поняття егоцентризму, під яким розумів певну позицію по відношенню до навколишнього світу, що подоланну за рахунок процесу соціалізації і впливає на конструкції дитячої логіки. Надалі звернув особливу увагу на розвиток інтелекту. У своїх дослідженнях він прагнув довести, що розвиток мислення пов'язаний з трансформацією зовнішніх дій у внутрішні через перетворення їх в операції. Значна частина досліджень в області інтелекту, проведених їм, була відбита в книзі «Психологія інтелекту», 1946 р.

Дослідження Ж. Пиаже придбали широку популярність, що сприяло створенню наукового напряму, названого їм генетичною эпистемологией.

людства. Онтогенетичний напрям пов'язаний з дослідженням основних етапів розвитку в процесі життя однієї людини. У свою чергу, експериментальний напрям пов'язаний з проблемами експериментального дослідження мислення і можливості розвитку інтелекту в особливих, штучно створених умовах.

Широку популярність придбала теорія розвитку інтелекту в дитинстві, запропонована Ж. Пиаже в рамках онтогенетичного напряму. Піаже виходив з твердження про те, що основні розумові операції мають деятельностное походження. Тому не випадково теорія розвитку мислення дитини, запропонована Піаже, отримала назву «операциональной». Операція, на думку Піаже, є внутрішньою дією, продуктом перетворення («интериоризации») зовнішньої наочної дії, скоординованої з іншими діями в єдину систему, основними властивостями якої є оборотність (для кожної операції існує симетрична і протилежна операція). У розвитку розумових операцій у дітей Піаже виділяв чотири стадії.

Перша стадія — сенсрмоторного інтелекту. Вона охоплює період життя дитини від одного року до двох років і характеризується розвитком здатності сприймати і пізнавати предмети реального миру, складові оточення дитини. Причому під пізнанням предметів передбачається осмислення їх властивостей і ознак.

До кінця першої стадії дитина стає суб'єктом, тобто виділяє себе з навколишнього світу, усвідомлює своє «Я». У нього наголошуються перші ознаки вольового управління своєю поведінкою, і крім пізнання предметів навколишнього світу дитина починає пізнавати самого себе.

Друга стадія — операционального мислення — відноситься до віку від двох до семи років. Цей вік, як відомо, характеризується розвитком мови, тому

3

Имена

Гальперин Петр Яковлевич (1902-1988) — отечествен­ный психолог. Начало его научной деятельности связано с ис­торией развития общепсихопогической теории деятельно­сти. На основе фундаментальных положений этой теории им был предложен и экспериментально обоснован метод поэтапного формирования умственных действий и понятий. Работы Гальперина дали начало обширному циклу экспери­ментальных исследований в области детской и педагогичес­кой психологии. Во время Великой Отечественной войны Гальперин проводил анализ восстановления движений у ра­неных на основе идей деятельностного подхода,

28 • Частина II. Психічні процеси

•

активізується процес интериоризацни зовнішніх дій з предметами, формуються наочні уявлення. В цей час у дитини спостерігається прояв егоцентризму мислення, що виражається в трудності ухвалення позиції іншої людини. В цей же час спостерігається помилкова класифікація предметів із-за використання випадкових або другорядних ознак.

Третя стадія — стадія конкретних операцій з предметами. Ця стадія починається у віці семи-восьми років і триває до 11-12 років. У цей період, на думку Піаже, розумові операції стають оборотними.

Діти, що досягли цього рівня, вже можуть давати логічні пояснення виконуваним діям, здатні переходити з однієї точки зору на іншу, стають об'єктивнішими в своїх думках. На думку Піаже, в цьому віці діти приходять до інтуїтивного розуміння двох найважливіших логічних принципів мислення, які можна виразити наступними формулами:

Перша формула полягає в тому, що якщо А = У і В -= З, то А = С.

Друга формула містить твердження, що А + У = У + А.

В цей же час у дітей виявляється здатність, названа Піаже сериацией. Суть даної здатності полягає в можливості ранжирувати предмети за якою-небудь вимірюваною ознакою, наприклад по вазі, величині, гучності, яскравості і ін. Крім того, в даний період у дитини виявляється здатність об'єднувати предмети в класи і виділяти підкласи.

Четверта стадія — стадія формальних операцій. Вона охоплює період від 11-12 до 14-15 років. При цьому слід зазначити, що розвиток сформованих на даній стадії операцій продовжується впродовж всього життя. На даній стадії розвитку у дитини формуються здібності виконувати операції в думці з використанням логічних міркувань і абстрактних понять. При цьому окремі розумові операції перетворюються на єдину структуру цілого.

У нашій країні широкого поширення набула теорія формування і розвитку інтелектуальних операцій, запропонована П. Я. Гальперіним. У основу даної теорії належало уявлення про генетичну залежність між внутрішніми інтелектуальними операціями і зовнішніми практичними діями. Даний підхід використовувався і в інших концепціях і теоріях розвитку мислення. Але на відміну від інших напрямів, Гальперін висловив свої ідеї відносно закономірностей розвитку мислення. Він говорив про существо-

Розділ 12. Мислення • 329

вании поетапного формування мислення. У своїх роботах Гальперін виділив етапи интериоризации зовнішніх дій, визначив умови, що забезпечують успішний переклад зовнішніх дій у внутрішні. Слід також відзначити, що концепція Гальперіна має велике значення не тільки для розуміння суті процесу розвитку і формування мислення, але і розуміння психологічної теорії діяльності, оскільки в ній показаний процес освоєння конкретної дії на рівні формування розумових операцій.

Гальперін вважав, що розвиток мислення на ранніх етапах безпосередньо пов'язаний з наочною діяльністю, з маніпулюванням предметами. Проте переклад зовнішніх дій у внутрішні з перетворенням їх в певні розумові операції відбувається не відразу, а поетапно. На кожному етапі перетворення заданої дії здійснюється лише але ряду параметрів. На думку Гальперіна, вищі інтелектуальні дії і операції не можуть складатися без опори на попередні способи виконання тієї ж самої дії, а ті спираються на попередні ним способи виконання даної дії, і зрештою всі дії в основі своєю спираються на наочно-дієві способи.

На думку Гальперіна, існують чотири параметри, по яких перетвориться дія. До їх числа відносяться: рівень виконання; міра узагальнення; повнота фактично виконуваних операцій; міра освоєння. При цьому перший параметр дії може знаходитися на трьох підрівнях: дії матеріальними предметами; дії в плані зовнішньої мови; дії в думці. Три інших параметра характеризують якість сформованої на певному підрівні дії: узагальненість, скороченість, освоенность.

Процес формування розумових дій відповідно до концепції Гальперіна має наступні етапи:

• Перший етап характеризується формуванням орієнтовної основи майбутньої дії. Основною функцією даного етапу є ознайомлення на практиці з складом майбутньої дії, а також з вимогами, яким зрештою ця дія повинна відповідати.

• Другий етап формування розумової дії пов'язаний з його практичним освоєнням, яке здійснюється з використанням предметів.

• Третій етап пов'язаний з продовженням освоєння заданої дії, але вже без опори па реальні предмети. На даному етапі відбувається перенесення дії із зовнішнього, наочно-образного плану у внутрішній план. Головною особливістю даного етапу є використання зовнішньої (гучною) мови як замінник маніпулювання реальними предметами. Гальперін вважав, що перенесення дії в мовний план означає перш за все мовне виконання певної наочної дії, а не його озвучування.

• На четвертому етапі освоєння розумової дії відбувається відмова від зовнішньої мови. Здійснюється перенесення внешнеречевого виконання дії цілком у внутрішню мову. Конкретна дія виконується «про себе».

• На п'ятому етапі дія виконується повністю у внутрішньому плані, з відповідними скороченнями і перетвореннями, з подальшим відходом виконання даної дії з сфери свідомості (тобто постійного контролю над його виконанням) в сферу інтелектуальних умінь і навиків.