103. Економічна реформа 1965 р., її суть та наслідки реалізації в Україні.

У вересні 1965 року на Пленумі ЦК було прийнято постанову "Про покращання управління промисловістю, вдосконалення планування і посилення еко­номічного стимулювання промислового виробництва", у відпо­відності з яким розпочалась нова економічна реформа. Було вирішено ліквідувати раднаргоспи і повернутись до галузево­го принципу управління. Було визнано доцільним ліквідувати надто жорстку рег­ламентацію господарської діяльності підприємств. З цією ме­тою зменшили кількість планових показників, які визнача­лись центром. Основним показни­ком стало збільшення об'ємів реалізованої продукції підприємств. Таким чином, економічна реформа 1965 року знаменува­ла собою найбільш масштабну спробу вдосконалення соціалі­стичної системи господарювання, але ця спроба виявилась половинчатою і не дала помітних стійких результатів. Партійне керівництво країни, здійснивши декілька кроків вперед до ринку, не насмілилось на подальшу трансформацію господарсь­кої системи, оскільки це неминуче зумовило б необхідність і політичної лібералізації.

104. Поглиблення кризових тенденцій у економічному та суспільно-політичному житті країни (друга половина 60-х — 1985 рр.)

З приходом до влади Брежнєва(жовтень 1964 р.) почалась спроба економічного реформування радянського сусп. Батьком економічних реформ став О. Косигін. Перевів виробництво на госп. розрахунок. Реформи дали певні результати. Восьма п’ятирічка (1966-1970рр.)виявилася найрезультативнішою за попередні 35 р.

Події в Чехословаччині 1968 р. (“Празька весна”) налякала радянське керівництво. Це підштовхнуло до припинення економічних реформ в СРСР і повернення до сталінських методів управління. Це означало придушення госп. ініціативи.

Катастрофічними були наслідки в сіл. госпі. Посіви скоротились більш ніж на 1 га. Через екстенсивний підхід до с/г виникла продовольча проблема.

Чим гірше йшли справи в економіці, тим більше розгортався та ідеологічний наступ тоталітаризму. В умовах наростаючої економічної та політичної кризи в 1977р. була прийнята Конституція СРСР, а в 1978 – Конституція УРСР – конят. розвинутого соціалізму.

З кожним роком влада посилювала ідеологічний тиск на сусп. Загострилась екологічна ситуація. На тлі економіч. Негараздів бездуховність все більше охоплювала сусп.

105. Україна в системі народногосподарського комплексу срср в др. Пол.1960-х – початку 1980-х рр.

Розвиток економіки колишнього СРСР передбачав максимальну інтеграцію господарств союзних республік у загальносоюзному народногосподарському комплексі, формування якого завершилося в 60 - 80-х роках. Регулювалися структура та рівні економічного розвитку союзних республік та економічних регіонів. Планування і управління економікою були централізовані, лімітувався розподіл між союзними республіками, економічноми регіонами і галузями фінансових, трудових, матеріально-технічних та інших ресурсів.

Економіка України створювалась і функціонувала як невід'ємна складова народногосподарського комплексу колишнього СРСР, в інтересах усіх його союзних республік на основі єдиного плану. Частина підприємств працювала, використовуючи привізні паливно-енергетичні ресурси, сировину, матеріали, комплектуючі, деталі. Промислові виробництва не могли існувати без виробничої кооперації з великою кількістю підприємств колишнього СРСР, які до того ж були основними споживачами виробленої продукції. Понад 70% усіх сільськогосподарських машин, створених свого часу спеціалізованими проектними організаціями Запоріжжя, випускалися в Росії, Белорусії, Казахстані та республіках Прибалтики. Привізними товарами забезпечувався і споживчий ринок України.

В Україні не розвивалися такі енергоємні галузі промисловості, як електронна, електротехнічна, комп'ютерна, точне машинобудування. Сировинні ресурси працювали на загальносоюзні потреби, що призвело до їхнього виснаження.

Маючи розвинені промисловість, сільське господарство, транспорт, Україна не могла задовольнити свої виробничі потреби. Функціональна структура господарства не забезпечувала безперервного зростання життєвого рівня населення, екологічну чистоту, раціональне використання ресурсів, стабільне економічне зростання, високу ефективність виробництва