66. Українські громади у і та іі російських Думах.

Наляканий подіями першої російської революції, цар видав "Маніфест" 17 жовтня 1905 р. і дозволив провести вибори в Державну Думу.

І Державна Дума

В Думі сформувалась "Українська думська громада", яка об'єднала 45 депутатів. Думська громада" видавала спеціальний "Український вісник". В часописі співробітничали М.Грушевський, І.Франко та інші.

Політична платформа Української Думської Громади - вимога автономії України в складі Росії. М.Грушевський склав декларацію, яка мала бути проголошена з думської трибуни головою Громади. Але до цього не дійшло. 8 червня 1906 року, через 72 дні роботи І Державна Дума була розпущена.

II Державна Дума.

Вибори відбулись в січні 1907 р. На цей раз в них приймали участь всі політичні партії, і, як наслідок, лівий нахил в цій Думі був ще більшим. Україна була представлена 102 депутатами

"Українська Думська Громада" об'єднувала 47 депутатів, видавала свій часопис "Вісті з Думи". "Громада" домагалась автономії України, впровадження української мови в систему просвіти і державного управління. Пропрацювавши 102 дні, 3 червня 1907 р. Друга Державна Дума була розпущена, як і перша.

67. Геополітичні плани імперіалістичних держав щодо України напередодні та під час Першої світової війни.

Серед загарбницьких планів, плеканих державами-учасницями війни, не останнє місце відводилося Україні. Росія прагнула захопити землі Галичини, Буковини, Закарпаття під прикриттям ідеї «об'єднання всіх руських земель». Австро-Угорщина претендувала на Поділля та Волинь. Найбільш далекосяжні плани щодо України мала кайзерівська Німеччина, котра прагнула реалізувати свою давню мету -- створення під її зверхністю Пангерманського союзу, в якому Україна мала стати частиною майбутнього німецького протекторату.

Політика панславізму у яку сповідувала Росія, була для Німеччини і Австро-Угорщини тим тараном, що загрожував самому існуванню цих держав — це з одного боку, а з другого — заважав їм реалізувати великодержавні цілі — захопити Балкани і Малу Азію. За таких обставин Німеччині і Австрії український рух був лише вигідним, як рух за своєю природою антиросійський. У мемуарах графа Ігнатьєва читаємо: «Якщо Австро-Угорщині вдасться прибрати до рук Сербію і Болгарію, — то Відень стане на чолі ворожої нам слов'яно-католицької Федерації. Роль Росії в Європі буде зведена нанівець Польща буде відбудована і втягнена в австро-слов'янську федерацію, стане вимагати автономії Литва, решта балтійських провінцій, а також Україна».

68. Українська Центральна Рада та Генеральний секретаріат – перші державні структури відродженої України.

УЦР заснована у Києві 4 березня 1917 з ініціативи Товариства Українських Поступовців за участю українських політичних партій, українських військовиків, робітників, духовенства, кооператорів, студентства, громадських і культурних організацій. Головою УЦР заочно обрано М. Грушевського. Після проголошення Української Народної Республіки виконувала роль вищого законодавчого державного органу.

Генеральний секретаріат — виконавчий орган, уряд, сформований Українською Центральною Радою.

28 (15 червня) 1917 року Комітет УЦР на своєму засіданні ухвалив створення Генерального секретаріату і передав йому виконавчі функції.

Перший склад Генерального секретаріату складався з 8 генеральних секретарів та генерального писаря. Очолював Генеральний секретаріат В. К. Винниченко.

Першим документом, який визначав контури програми діяльності уряду, стала Декларація Генерального секретаріату, вперше оприлюднена В.Винниченком на пленарному засіданні УЦР 26 червня.

ГС діяв до 22 (9) січня 1918 р., коли (після проголошення IV Універсалу УЦР про незалежність УНР) був перейменований на Раду народних міністрів УНР.