54. Зародження і розвиток українського національного руху в Російській імперії.

В перші десятиліття XIX ст. українська національна ідея була справою одинаків — освічених представників козацької старшини. В їх історичних, художніх і публіцистичних творах українці постають як один з європейських народів з надзвичайно багатою історією, власними мовою, звичаями і культурою.

З початку 40-х рр. XIX ст. місце козацької еліти займають різночинці — вихідці з сімей дворянства, купців, міщан, селян. Вони добре вивчили ідейну спадщину своїх попередників і справедливо її оцінили. Однак на ній вони не зупинилися. Те, що для українських патріотів початку XIX ст. було завершенням, для їх різночинських наступників стало початком.

Найвидатніший представник нової генерації патріотів України - Тарас Шевченко (1814 - 1861). Він як ніхто інший, розумів, що перетворення нащадків славних козацьких родів на ревних царських чиновників — це ще не втрата України, бо залишається багатомільйонне українське селянство — найнадійніший фундамент національних традицій українського народу. Звернення до народу надало нового, потужного імпульсу розвитку української національної ідеї, зробило її воістину незнищенною, як незнищенний сам народ.

Видатний внесок у розвиток української національної ідеї зробило Кирило-Мефодіївське братство.

55. Особливості російського визвольного руху на східноукраїнських землях у першій половині XIX ст. Масонство. Рух декабристів.

Посилення реакції після війни 1812-1814 рр. сприяло зростанні в Україні опозиційних настроїв. Провідну роль у цьому русі відігравали дворянські опозиціонери-декабристи. Вони не тільки висунули політичну програму, а й організували збройне повстання проти царату.

У 1821 р. декабристи створили два осередки – одним з них було Південне товариство з центром у м. Тульчині. Голова Південного товариства П. Пестель уклав політичний трактат "Руська правда", в якому докладно визначив програму дій після повалення царату. У програмі було передбачено:

· ліквідацію кріпосництва,

· встановлення республіканського ладу,

· безплатне наділення селян землею з державного фонду.

Центром масонського руху в Україні в останній чверті XVIII ст. став Київ.

Найвідоміші організації (ложі) масонів в Україні:

- 1817 р. м. Одеса «Понт Евксінський»

- 1818 - м. Полтава «Любов до істини»

-1818-1822 pp. м. Київ Ложа «Об'єднання слов'ян»

Значення діяльності товариства:

1. Це була одна з перших суспільно-політичних організацій в Україні, що свідчило про зародження організованої політичної опозиції самодержавству.

2. Хоч товариство й не Ало чіткої програми дій, однак його існування свідчило про активізацію національного руху в Україні.

1822 р. Почалося переслідування масонських лож. За указом царя діяльність масонських організацій заборонялася на всій території Російської імперії.

56. Кирило-Мефодіївське братство. Основні ідеї його програмних документів. Історичне значення.

Кирило-Мефодіївське товариство (братство) виникло у Києві на початку січня 1846 р. і діяло до кінця березня 1847 р.

З появою братства на арену політичної боротьби вийшла українська різночинна інтелігенція. У нього увійшло 12 осіб. Братство діяло нелегально.

Головними засобами реалізації своїх ідей братчики вважали поширення освіти серед народу та мирну проповідь. Неморальні засоби для здійснення своїх планів, такі як визвольні війни та соціальні революції, вони рішуче засуджували

Основні ідеї програмних документів Кирило – Мефодіївського братства:

Національна: Пов'язувалася зі створенням слов'янської спілки християнських республік.

Християнська: Знайшла відображення у вірі в можливість перебудувати все суспільне життя на основі християнських ідеалів.

Соціальна: Пов'язувалася насамперед із ліквідацією кріпацтва та станової нерівності.

Кирило-мефодіївці прийшли до висновку, що українці не приречені на зникнення, а мають можливість і повинні звільнитися з національного і соціального рабства, відродити власну державу, яка стане одним з найважливіших членів слов'янської федерації.