2) Підмет — займенник першої особи, а присудок — дієслово у

наказовому способі і т. ін: Часом і досі ще здасться мені, що й зараз поклепай хто-

небудь косу за моїм вікном, я зразу помолодшав би, подобрішав і кинувся до

роботи (О. Довженко); А я візьми та й скамей C усн. мовл.).

Синекдоха (гр. зупексІосЬе — співвіднесення) — троп, вид метонімії,

вислів, заснований на кількісному зіставленні предметів, на заміні «ми»

замість «я», частиною — цілого, одним — сукупності й навпаки: А

штани та картузи посідали на вози (С. Олійник); фігура слова, що надає йому

ширшого значення, ніж звичайно.

Синерезис, синезёзис (від гр. зупегезіз, зупегезіз — збирання,

з'єднання) — у фонетиці — злиття звуків у дифтонг; у фоностилістиці — різні

види компресії та злиття звуків і суміжних слів, породжені швидкістю й

автоматизмом мовлення: матер 'ял, до 'дної.

Синоніми (від гр. зупопутоз — однойменний) — стилістичні засоби,

що, виражаючи одне поняття, відрізняються відтінками значень і

забарвлень, чим створюють певний стилістичний ефект. Утворюють синонімічні

ряди: бити — молотити, лупцювати, духопелити, лічити ребра; йти —

крокувати, ступати, простувати, прямувати, волоктися, тарабанитися.

Синопсис (гр. зупорзіз — огляд) — збірка матеріалів, статей, описів з

якогось питання, найчастіше розміщених у хронологічному порядку;

в богословській літературі — скорочений виклад тлумачень, проповідей,

творів релігійного змісту: «Київський синопсис».

Сленг (англ. з1ап? — жаргон) — жаргонні слова або вирази,

характерні для мовлення людей певних професій або соціальних прошарків.

449

Слова-паразйти — слова чи словосполучення, які є показником

низької культури мовлення, спричинені поганим знанням мови і труднощами

у виборі потрібного слова. В художньому тексті може

використовуватись як стилістичний засіб створення мовного портрета персонажа: Оная

любов все — тес-то як його —ровняешь (І, Котляревський).

Слово — в лексичній стилістиці основний засіб вираження

стилістичних значень і створення стилістичних ефектів залежно від семантики,

додаткових значень, сфери і умов уживання.

Співомовка — короткий гумористичний вірш, в основі якого лежить

афоризм, приказка, прислів'я, анекдот, жарт: Щастя тільки, що святі не

горшки ліпили, але якось па той час гречку молотили. Розказав я їм біду,

випросив полови та з полови ізсукав мотуз прездоровий (С. Руданський).

Спіч (англ. зреесЬ — промова) — коротка застільна привітальна

промова з нагоди урочистостей, ювілею тощо.

Старослов'янізми — стилістичні засоби, що мають виразні ознаки

старослов'янського походження, використовуються як стилістичний засіб для

створення історичного колориту, пафосу або комізму, іронії: глава, ера-

та, возлюби, благословен, ректи; Я єсть народ, якого правди сила ніким

звойована ще не була (П. Тичина).

Стилізація — стилістичний прийом наслідування стилю

характерними для певної епохи чи соціального середовища ознаками, манерою

мовлення, стилістичними засобами.

Стилістика — лінгвістична наука і навчальна дисципліна, що

досліджує і вивчає стилістичну систему мови: стилі й підстилі мови та

мовлення, жанрові й індивідуальні стилі, стилістичні засоби.

Стилістика загальна — вивчає стилістичні проблеми мов і мовної

діяльності — стилістичні універсали.

Стилістика практична — навчальна дисципліна, що спрямовує мовців

на оволодіння багатством виражальних засобів літературної мови

відповідно до мети, призначення, сфери та умов спілкування.

Стилістика часткбва — вивчає стилістичну систему національної мови.

Стилістична система національної мови — охоплює стилі й підстилі

мови і мовлення, їх жанрову диференціацію, стилістичні способи і

прийоми організації мовних засобів у тексті.

Стилістичний синтаксис — вивчає стилістичні можливості

синтаксичних одиниць, способи використання синтаксичних конструкцій зі

стилістичною метою.

Стиль (лат. згіїиз, букв. — паличка для письма) — 1) суспільно

необхідний, історично сформований різновид літературної мови (її функціональна

підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і

відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних

одиниць. Кожний стиль має свою сферу використання, призначення,

ознаки і мовні засоби; 2) сукупність прийомів використання мовних засобів,

що є характерною для творчості окремого письменника, діяча культури,

мовця (індивідуальний стиль); 3) особливості мовлення з погляду

відповідності його нормам літературної мови: стиль гарний, поганий, простий,

ускладнений, неохайний, штучний.

Стіхоміфія (гр. 5ІісЬо5 — вірш, туІпо$ — фраза) — така побудова

тексту, коли кожна думка, вислів, репліка відповідають певній завершеній

віршовій формі. Стіхоміфія характерна для текстів драматичних поем.

Строфа (гр. БігорЬе — поворот, зміна) — група віршованих рядків,

об'єднаних змістом і порядком римування.

450

Структура риторики мовлення — 1) пошук теми і предмета

мовлення, задум і засади — інвенція; 2) функціональне впорядкування

зібраного матеріалу — диспозиція; 3) ясний, доречний та оздоблений мовний

виклад (робота над мовним матеріалом) — елокуція; 4)

запам'ятовування опрацьованого тексту; 5) виголошення промови чи написання

тексту.

Суржик — мішанина словесних елементів з різних мов, неграмотне

мовлення.

Табу (полінезійське) — заборона вживання певних слів з релігійних,

політичних, моральних, етичних причин, що викликає необхідність

заміни і тим самим створює умови для виникнення нових стилістичних

засобів: парафраз, метафор, евфемізмів.

Тавтологія (гр. ІаиЮІо&іа, від ІаиЮ — те саме і 1о?оз — слово) —

стилістична фігура, що твориться повторенням подібних за змістом і

звучанням слів: долом-долилою, рано-пораненьку. Тавтологія — фігура думки,

що полягає у свідомому її дотриманні. Тавтологія як невиправдане

повторення є стилістичною помилкою: перший дебют.

Теза (від гр. іЬезіз — положення, твердження) — фігура думки, яка в

лаконічній формі містить основне змістове навантаження повідомлення.

Текст (від лат. Іехішп — тканина, зв'язок) — одне з основних понять

стилістики, у якому об'єднуються найважливіші ознаки найбільшої

мовної одиниці: зв'язність, цілісність; єдність, завершеність; частина

мовного потоку; фіксоване мовлення, результат мовлення.

Темп — у фоностилістиці може бути засобом увиразнення мовлення,

досягнення певного стилістичного ефекту.

Тон (від гр. Іопоз — напруження) — у стилістиці характер мови,

зокрема мовлення: тон розмови звичайний, рівний, серйозний, піднесений,

урочистий, схвильований, іронічний, саркастичний.

Тональний наголос — мелодичний, музичний.

Тонёма (фр. Іопета) — мовна одиниця, що диференціюється

наголосом: замок — замок, дорога — дорога', стилістичний засіб у

фоностилістиці: Все квапимось із ніколи в ніколи (Л. Костенко).

Топос (гр. Юроз — місце) — риторичне поняття: місце (в загальному

розумінні) творчості мовця, письменника, в якому зароджуються задуми,

теми і т. ін. Топоси є загальні й конкретні (думки, пам'ять, тексти,

приклади, символи, знаки), внутрішні й зовнішні, причинові, порівняльні

тощо. Топоси за подібністю: Як сонце в природі, так справедливість в

народі', за причиною: досконалість людини та її суб'єктивне щастя.

Терміни (від лат. Іегтіпш — межа) — лексика наукового, офіційно-

ділового стилів; буває галузева та загальнонаукова; у художньому стилі —

засіб професійної індивідуалізації персонажів: фонема, морфема,

присудок, синонім (лінгв. терм.).

Трагедія (від гр. 1га§6ес1іа) — драматичний жанр, для якого характерні

гострота й непримиренність зображуваних конфліктів: «Король Лір»,

«Макбет» (В. Шекспір), «Сава Чалий» (І. Карпенко-Карий).

Троп (гр. Ігороз — зворот) — переносне вживання слів, при якому

відбувається нарощення змісту і конотації. Тропи — це словесні образні

засоби, словесні фігури: метафори, епітети, порівняння, метонімія,

синекдоха, літота, гіпербола, перифраза, персоніфікація, алегорія, гіпербола,

іронія.

451

Фігура (гр. зспетаїа, лат. ії^ига — образ, вид) — певний лад (уклад)

виразів, конструкцій, тексту. У давніх греків означало кшталт, вишкіл,

постава, постать, фігура, форма, характер, поза в танцях.

Фігура думки — вид вираження думки. До фігур думки у класичній

риториці належали: анотування (підстави), епілог, звертання, виклад,

парадигма, умовчання, відхилення від теми, оклик, лихослів'я,

заклинання, розважання, вагання, нагадування (і ніби нагадування), підставлення

особи, затримування оповіді, згода, розмірковування, риторичне

запитання, побажання, застереження, сентенції, дефініції, опис, іронія, літота,

дистрибуція, наслідування, нав'язування, упередження, уособлення,

тавтологія, вдаване незгадування {вже не кажемо про те...; вже не будемо

згадувати.., але ж...) тощо.

Фігура слів — свідомо спрямований уклад стилістичних виразів

додаванням, насиченням ознак (анафора, полісиндетон, синонімія), фігури

мінусового характеру, що характеризуються відсутністю якоїсь ознаки

чи елемента (асиндетон, еліпсис), і фігури за схожістю (параномазія,

антитеза).

Фігура стилістична — звороти і синтаксичні побудови, які, на відміну

від тропів, недодають нового змісту, а посилюють естетичний вплив мови.

До фігур належать: анафора, епіфора, асиндетон, полісиндетон,

антитеза, градація, еліпс, умовчання, риторичне запитання, паралелізм.

Філіппіки (гр. рЬіІірріка) — 1) викривальні політичні промови

видатного політичного діяча і оратора Давньої Греції Демосфена, спрямовані

проти македонського царя Філіппа; 2) гнівна викривальна промова,

виступ проти когось.

Фольклоризми — стилістичні одиниці, що мають виразне фольклорне

походження: орел сизокрилий, червона калина, чорнії брови, карії очі.

Фраза (від гр. рЬгазіз — вираз, зворот мови) — ритмомелодична

одиниця спілкування, що не завжди збігається з реченням, але завжди

комунікативно інформативна.

Фразовий член — частина вислову, проміжна між словом і реченням

(більша за слово, менша за речення), член речення із залежними від нього

словами: Скажу я вам, // скучаю дуже за вами; стилістичне явище, що

виразно виявляється в живому мовленні.

Функція стилістична — роль мовного знака, що сприяє досконалості,

доречності, адекватності мовлення і сприймання.

Харієнтйзм (гр. сЬагіепІізтоз — жарт; приємно використати) — троп,

що використовується як засіб сказати про погане приємними словами,

делікатний вираз.

Хіазм (гр. сЬіазтоз — хрестоподібне розміщення) — перехресна

фігура з двох частин, в яких елементи розташовані у зворотному порядку:

вишневий цвіт — цвіт вишневий; я люблю — люблю я.

Хіатус (з лат. ЬіаШз — отвір) — стилістичне явище, збіг двох голосних,

що вимовляються без проміжної паузи: прийшла Аня; до дноїями.

(Див. вище гіатус.)

Час — у граматичній стилістиці дієслівна категорія, що

темпоральной) семантикою і граматичними формами виражає часові відношення

моменту мовлення з реальним часом, з подіями, з діячами;

використовується як стилістичний засіб вираження відносного часу: теперішній

історичний, описовий, художній, теперішній — майбутній тощо.

492

Частковий повтор — повторення коренівроснов слова, повторення того

самого слова в межах фразеологічної одиниці (у збереженій або

видозміненій формі) і т. ін.: вік вікувати, мости мостити, мало-помалу, сила-си-

ленпа.

Чужі мбва — протилежність авторській мові. Залежно від засобів

передачі чужої мови вона поділяється на пряму, непряму і невласне пряму

мову.

Штамп мовний (від нім. ЗіашрГе — печатка, друк) — типовий, зручний

для певних ситуацій вираз, що через часте вживання втрачає свіжість:

розвиток науки і техніки, відбудова народного господарства, в умовах

економічної кризи.

Штучна мбва — 1) та, що твориться на основі взаємної погодженості

мовців; міжнародні, допоміжні мови (есперанто, інтерлінгва та ін.); 2)

нарочита мова, позбавлена стилістичного забарвлення.

Щоденник — різновид мемуарної літератури, в якому записи про події,

факти, думки і переживання викладено в хронологічній послідовності,

часто з елементами художньої оповіді.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Античные теории языка и стиля. — М.; Л., 1936.

Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. — К., 1991.

Аристотель. Риторика // Античные риторики. — М., 1978.

Арістотель. Поетика / Пер. Б. Тена. — К., 1967.

Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека. — М., 1998.

Билли Ш. Французская стилистика. — М., 1961.

Баранник Д. X. Усний монолог. —Д., 1969.

Бауэр В.уДюмоц Я., Головин С. Энциклопедия символов. — М., 1995.

Бахтин М. М. К эстетике слова // Контекст. — М., 1974.

Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. — М., 1979.

Бацевич Ф. С, Космеда Т. А. Очерки по функциональной лингвистике. —

Л., 1997.

Бацевич Ф. Основи комунікативної девіатології. — Л., 2000.

Брандес М. П. Стилистика немецкого языка. — М., 1983.

Брандес М. П. Стилистический анализ. — М., 1971.

БЬенко Т. Феномен слова в християнському культі України. —

Дрогобич, 1996.

Богин Г. І. Модель языковой личности в ее отношении к разновидностям

текстов. — Л., 1984.

Бондаренко А. І. Поетична мова В. Стуса: Експресиви емотивного змісту.

Дне. ... канд. філол. наук. — К., 1996.

Борее Ю. Эстетика. — М., 1988.

Бородіп В. С. Над текстами Т. Г. Шевченка. — К., 1971.

Будагов Р. А. Человек и его язык. — М., 1974.

Булаховський Л. А. Мовні засоби інтимізації в поезії Тараса Шевченка //

Булаховський Л. А. Вибр. твори: В 5 т. — К., 1978. —Т. 2.

Ващенко В. С Стилістика речення в українській мові: Навч. посіб. з

стилістичного синтаксису. —Д., 1968.

454

Ващенко В. С. Мова Тараса Шевченка. — X., 1963.

Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. — М., 1997.

Вибрані листи Пантелеймона Куліша українською мовою писані. — Нью-

Йорк, 1984.

Виноградов В. В. Проблемы русской стилистики. — М., 1981.

Винокур Т. Г. Закономерности стилистического использования языковых

единиц. — М., 1980.

Вихованець /. Р. Таїна слова. — К., 1990.

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993.

Выготский Л. С. Психология искусства. — М., 1986.

Вовк В. Н. Язык метафор в художественной речи. — К., 1986.

Вопросы фоностилистики / Отв. ред. К. Б. Карпов. — М., 1980.

Воронин С. В. Основы фоносемантики. — Л., 1982.

Воронин С. В. Фоносемантические идеи в зарубежном языкознании. —

Л., 1990.

Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. — М.,

1981.

Гладкий М. Мова сучасного українського письменства. — К.; X., 1930.

Гладкий М. Мова нашої преси // Проблема культури українського

слова. — 1926. —№6.

Гладкий М. Стилістика як праця газстяра-журналіста // Проблема

культури українського слова. — 1928. — № 5.

Голянич М. І. Внутрішня форма слова і художній текст. — Коломия, 1997.

Гончар О. Т. Письменницькі роздуми. — К., 1980.

Григорьев В. П. Поэтика слова. — М., 1979.

Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні співвідношення в системі

синтаксичних одиниць. — Чернівці, 1999.

Гумбольдт В. Избр. труды по языкознанию. — М., 1984.

Дей О. І. Поетика української народної пісні. — К., 1978.

Долинин К. А. Стилистика французского языка. — Л., 1978.

Домашовець В. Псалми Давидові в поетичних творах Т. Шевченка. —

Оттава — Морріс Плейнс, 1992.

Домбровський В. Українська стилістика і ритміка. Українська поетика. —

Перемишль, 1923—1924. — Вип. 4; Мюнхен, 1993. (Фотопередрук.)

Дудик П. С Синтаксис сучасного українського розмовного

літературного мовлення. — К., 1973.

Жанри і стилі в історії української літературної мови. — К., 1989.

Ермоленко С. Я. Нариси з української словесності: Стилістика та

культура мови. — К., 1999.

455

Єрмоленко С. Я. Синтаксис і стилістична семантика. — К., 1987.

Срмоленко С. Я. Фольклор і літературна мова. — К., 1987.

Іватепко Р. Г. Адекватність розуміння і ясність тексту. — К., 1991.

Івченко М. ТІ. Культура української мови. — К., 1963.

Ижакевич Т. Я., Коиопенко В. И.уПилинский II. Я, Сиротина В. А.

Сопоставительная стилистика русского и украинского языков. — К., 1980.

Калашник В. С. Українська поетична фразеологія і афористика

поетичної мови пожовтневого періоду: Дис. ... д-ра філол. наук. — X., 1992.

Караулов Ю. Я. Русский язык и языковая личность. — М., 1987.

Караулов Ю. II. Ассоциативная грамматика русского языка. — М., 1993.

Качуровський І. Фоніка. — Мюнхен, 1984.

Качуровський І. Основи аналізу мовних форм (стилістика): Фігури і

тропи. — Мюнхен; Київ, 1995.

Качуровський І Нарис компаративної метрики. — Мюнхен, 1985.

Коваль А. Я. Практична стилістика сучасної української мови. — К., 1978.

Коваль А. ТІ. Науковий стиль сучасної української мови. Структура

наукового тексту. — К., 1970.

Коваль А. ТІ. Ділове спілкування. — К., 1992.

Коваль А. Я Спочатку було слово: Крилаті вислови біблійного

походження в українській мові. — К., 2001.

Кожина М. Я Стилистика русского языка — М., 1983.

Козак С. Неоромантична концепція слова Лесі Українки // Сучасність. —

1993. — №2.

Колесник Г. М. Слово крилате, мудре, пристрасне. — К., 1965.

Коломісць М. ТІ. Питання фразеологічної синоніміки. — Д., 1987.

Коиопенко В. І. Символи української мови. — Івано-Франківськ, 1996.

Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмаліигвістики. — Л., 2000.

Костомаров В. Г. Языковой вкус эпохи: Из наблюдений над речевой

практикой масс-медиа. — М., 1994.

Костомаров М. І. Слов'янська міфологія. — К., 1994.

Коцюбинська М. Етюди про поетику Шевченка. — К., 1990.

Кочан І. Лінгвістичний аналіз тексту. — Л., 1999.

Кочерган М. П. Слово і контекст. — Л., 1980.

Кравець Л. В. Стилістика української мови: Практикум. — К., 2003.

Куньч 3. Й. Риторичний словник. — К., 1997.

Куньч 3. Й. Становлення і розвиток риторики в Україні. — Л., 1996.

Крижанская Ю. С, Третьяков В. Л. Грамматика общения. — М., 1999.

4%

Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. — К., 1923.

Лазебішк Ю. С Символіка поетичного тексту // Мовознавство. — 1989. —

№6.

Левицький В. В. Звуковий символізм: Основні поняття, ідеї, результати //

Мовознавство. — 1993. — № 3.

Масальський В. До питання про стилістичне застосування різних типів

речень у сучасній українській літературній мові // Мовознавство. —

1935. —№ 6.

Мацько Л. І. Стилістичні функції морфологічних одиниць: Теоретичні

питання стилістики. — К., 1972.

Мацько Л. І Стилістичні функції займенників у поетичних творах Лесі

Українки // Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження. — К., 1973.

Мацько Л. И. Стилистические функции междометий в

восточнославянских языках // Проблемы сопоставительной стилистики

восточнославянских языков. — К., 1981.

Мацько Л. 1. Інтер'сктиви в українській мові. — К., 1981.

Мацько Л. І, Ковалик І. /., Плющ М. Я. Методика лінгвістичного аналізу

тексту.— К., 1984.

МацькоЛ. I. Стиль як основне поняття стилістики//Укр. мовознавство. —

К., 1990.

МацькоЛ. І. Стилістика української мови. — К., 1990.

Мацько Л. І. З історичних джерел стилістики // Стилістика української

мови: 36. наук, праць. — К., 1990.

МацькоЛ. /., Сидоренко О. М. Мовотворчість Лесі Українки //Дивосло-

во. — 2002. — № 3.

Мацько Л. І. «Вся сила і краса нашої мови тільки йому одному

відкрилася» (Про мову Т. Шевченка) // Мовознавство. — 1991. — № 2.

Мацько Л. І. Інформативність і образність як основні ознаки тексту //

Проблеми й методика лінгвістичного аналізу тексту. — X., 1994.

Мацько Л. І. Концепція слова в творчості Г. Сковороди // Сковорода —

видатний український філософ і просвітитель: 36. наук, праць. —

К., 1994.

Мацько Л. І. Зачарований словом: Про мову О. Довженка // Культура

слова. — К., 1996. — Вип. 47.

Мацько Л. І. Біблійні джерела стилістики // Питання стилістики

української мови: 36. наук праць. — К., 1997.

МацькоЛ. І. Українська мова в кінці XX ст.//Дивослово. — 2000. — №4.

Мацько Л. И. Лексические новообразования в современном украинском

языке последних лет // Оіе зргасЬІісЬ Зііиаііоп іп сіег Зіауіа 7епп ТаЬге

пасЬ дег УУепсІе. — РгапкГигІ ат Маіп, 2000.

Метафора в языке и тексте / Отв. ред. В. Н. Телия. — М., 1988.

457

Мова і час: Розвиток функціональних стилів сучасної української

літературної мови. — К., 1977.

Мойсіснко А. К. Слово в аперцепційній системі поетичного тексту:

Декодування Шевченкового вірша. — К., 1997.

Мороховский А. Н., Воробьева О. П., Лихшест II. И., Тимошенко 3. В.

Стилистика английского языка. — К., 1984.

Науково-технічний прогрес і мова. — К., 1978.

Нечуй-Левицький І. Сьогочасна часописна мова на Україні. — К., 1907.

Одинцов В. В. Стилистика текста. — М., 1980.

Ощипко І. Й. Практична стилістика сучасної української літературної

мови. Синтаксис. — Л., 1964.

Панько М. І. Мова і нація в естетичній концепції І. Франка. — Л., 1992.

Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика. — К., 1994.

Пещак М. М. Комунікативний синтаксис. — К., 2000.

Пилинський М. М. Мовна норма і стиль. — К., 1976.

Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови. — К., 1993.

Потебня О. Естетика і поетика слова. — К., 1985.

Прокопович Феофан. Філософські твори: В 3 т. — К., 1979. — Т. І.

Радевич-Винницький Я. Етика і культура спілкування. — Л., 2001.

Радзісвська Т. Текст як засіб комунікації. — К., 1999.

Рильський М. Т. Ясна зброя: Статті. — К., 1971.

Розцвітай же, слово: Розвиток сучасної української мови / За ред. В. М. Ру-

санівського. — К., 1983.

Русанівський В. М. Дієслово — рух, дія, образ. — К., 1979.

Русанівський В. М. Мова в нашому житті. — К., 1989.

Русанівський В. М. Історія української літературної мови. — К., 2001.

Самійлеико В. Дбаймо про фонетичну красу нашої мови // Твори: В 2 т. —

К„ 1958. —Т. 2.

Семчишин М. Тисяча років української культури: Історичний огляд

культурного процесу. — 2-ге вид. — К., 1993.

Синявський О. Спроба звукової характеристики літературної української

мови // Наук. зап. — X., 1929. — Т. 2.

Сімонок В. П. Мовна картина світу: Взаємодія мов. —X., 1998.

Сімонок В. П. Семантико-функціональний аналіз іншомовної лексики в

сучасній українській мовній картині світу. — X., 2000.

Скребнев Ю. М. Очерк теории стилистики. — Горький, 1975.

Словник епітетів української мови. — К., 1998.

Словник синонімів української мови: В 2 т. — К., 1999—2000. — Т. 1—2.

458

Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літератури. Критичні думки

XX ст. / За ред. М. Зубрицької. — Л., 1996.

Смілянська В. Л. «Святим огненним словом...». Тарас Шевченко:

Поетика. — К., 1990.

Содомора А. Наодинці зі словом. — Л., 1999.

Солганик Г. Я. Синтаксическая стилистика. — М., 1973.

Сологуб Н. М. Мовний світ Олеся Гончара. — К., 1991.

СтавицькаЛ. О. Естетика слова у художній літературі 20—30-х рр. XX ст.:

Системно-функціональний аспект. — Дис. ... д-ра філол. наук. —

К., 1996.

Статистичні параметри стилів. — К., 1967.

Степанов Ю. С. Французская стилистика. — М., 1965.

Стильова диференціація сучасної української мови // Укр. мова: 36. —

Ороіе, 1999.

Стиль і час. Хрестоматія. — К., 1983.

Струганець Л. В. Динаміка лексичної норми української мови XX ст. —

Т., 2002.

Сумцов М. Ф. Вага і краса української народної поезії. — Черкаси, 1917.

Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Грищенка. — К., 2001.

Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За ред. І. К. Білоді-

да. — К., 1973.

Таранепко О. О. Поліссмічний паралелізм і явище семантичної аналогії. —

К., 1980.

Теория метафоры. — М., 1990.

Томаи Іржі. Мистецтво говорити. — К., 1989.

Українська мова: Енциклопедія. — К., 2000.

Усне побутове літературне мовлення. — К., 1970.

Фразеологічний словник української мови: В 2 кн. — К., 1999. —

Кн. 1—2.

Франко 3. Т. Засоби мовної майстерності лірики Т. Шевченка періоду

заслання //Джерела мовної майстерності Т. Г. Шевченка. — К., 1964.

Франко І. Із секретів поетичної творчості. — К., 1969.

Хованская 3. И. Стилистика французского языка. — М., 1984.

Чабаненко В. А. Основи мовної експресії. — К., 1984.

Человеческий фактор в языке. Язык и порождение речи. — М., 1991.

Чередниченко I. Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української

мови. — К., 1962.

Шевельов Юрій. Українська мова в першій половині двадцятого століття:

Стан і статус. — К., 1987.

459

Шевченко Л. /. Інтелектуальна еволюція української мови: Теорія

аналізу. — К., 2001.

Шерех Ю. Пороги і Запоріжжя: Література. Мистецтво. Ідеологія: В 3 т. —

X., 1998. —Т. 1—3.

Штерн І. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики //

Енциклопедичний словник. — К., 1998.

Юнг К. Г. Архетип и символ. — М., 1991.

Яворська Г. М. Прескриптивна лінгвістика як дискурс: Мова. Культура.

Влада. — К., 2000.

Ваптіп'зкі У. ОеГіпісіа ко?пііу\упа іако паггссігіе орізи копоіаср //

Копоіасіа. — ЬиЬІіп, 1993.

5іуІі5іука\ 5іу1 і §аіипек. — Ороіе. — 1999. — VIII.

Зіуіізіука: Сезка зіуіізіука. — Ороіе. — 2000. — IX.

ЗМІСТ

Передмова З

1. ВСТУП. СТИЛІСТИКА ЯК ЛІНГВІСТИЧНА НАУКА

І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА 7

Предмет стилістики української мови 7

Проблематика стилістики української мови 9

Методологія і методи стилістики 11

Структура стилістики 20

Фоностилістика ЗІ

Лексична стилістика 35

Фразеологічна стилістика 38

Риторика і граматика 40

Граматична стилістика 41

Стилістична морфологія 42

Стилістичні засоби морфології 48

Стилістичний синтаксис 59

Зв'язок стилістики з іншими науками 61

Основні завдання стилістики 69

2. ДЖЕРЕЛА СТИЛІСТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 72

Елементи давньоукраїнської міфології у стилістиці

української мови 72

Антична культура як одне із джерел стилістики

української мови 79

Антична риторика як вихідна основа стилістики 81

Біблійні джерела стилістики 87

Стилістичні джерела давньоукраїнської доби 93

Давня книжна українська літературна мова

як джерело стилістики 112

Риторика і стилістика в Києво-Могилянській академії 124

Мовна спадщина Григорія Сковороди 131

Український фольклор як джерело стилістики мови 134

3. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ СТИЛІСТИКИ 140

Стиль. Визначення стилю 140

Категорія функціонального стилю 149

Критерії класифікації функціональних стилів 155

461

Експресивні стилі 161

Індивідуальний функціональний стиль 164

Лінгвістична норма 169

Стиль викладу 175

Інформація як стилістичне поняття 178

Контекст 180

Образність 185

Експресивність 189

Конотація 191

Стилістичне значення 194

Стилістична парадигма 205

Колорит 207

Жанр 209

Текст як категорія лінгвостилістики 217

Орнаментика 236

4. СТИЛІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 241

Художній стиль 247

Офіційно-діловий стиль 256

Публіцистичний стиль 270

Науковий стиль 282

Конфесійний стиль 287

Розмовний стиль 291

Епістолярний стиль 295

5. СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ (РЕСУРСИ)

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 303

Символи як стилістеми 303

Фігури мови 318

Тропи і фігури 319

Системний характер тропіки 320

Природа фігур і тропів та сфери їх творення 322

Класифікація фігур і тропів 327

Метафора 328

Епітет 338

Порівняння 359

Період 362

Інші тропи і фігури 367

Стилістичні прийоми 380

Стилістичні засоби сміхової культури 388

6. КУЛЬТУРА МОВИ 411

Стилі навчання 422

Схеми аналізу 429

Словник стилістичних термінів 431

Список рекомендованої літератури 454

Навчальне видання

Мацько Любов Іванівна

Сидоренко Олеся Михайлівна

Мацько Оксана Михайлівна

Стилістика

укрсжж

жт

Оправа і титул художника В. С. Жиборовського

Художній редактор Г. С. Муратова

Технічний редактор Л. /. Омоховська

Коректори: Л. О. Зелепько, Л. М. Тимченко

Комп'ютерна верстка Н. П. Довлетукасвої

Свідоцтво про внесення до Держ. реєстру

від 04.12.2000 серія ДК № 268

Підп. до друку 09.04.2003. Формат 84 х 108/зг Папір офс. № 1.

Гарнітура Тітез Ые\у Котап. Офс. друк. Ум" друк. арк. 24,36.

Обл.-вид. арк. 27,85. Тираж 5000 пр. Вид. № 10386. Зам. № 3-167

Видавництво «Вища школа»,

01054, Київ-54, вул. Гоголівська, 7г

Надруковано з плівок, виготовлених у видавництві «Вища школа»,

у ВАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»,

09117, Біла Церква, вул. Л. Курбаса, 4