5. Допит обвинуваченого.
При допиті водія слідчий повинен вияснити його версію про обставини розслідуваної події, а також:
про технічний стан керованого ним ТЗ, якщо ТЗ несправний, то в чому ця несправність заключалась, коли була виявлена та які міри по її усуненню були прийняті;
про швидкість руху ТЗ;
про відстань видимості;
про розміщення ТЗ на проїзній частині;
про метеорологічні умови та стан дорожнього покриття на момент скоєння ДТП;
про момент виникнення небезпечної ситуації;
про конкретні заходи, які застосовувалися водієм для запобігання пригоді;
про фізичний стан водія;
в зоні яких дорожніх знаків проїжджав водій;
який був сигнал світофора;
які дії він виконав безпосередньо після події;
які міри були прийняті для надання допомоги потерпілим;
хто крім водія знаходився в ТЗ.
Крім того ДТП класифікують по різноманітних признаках: .
тяжкості наслідків;
характеру (механізму);
місцю виникнення та ін.
2. Причини ДТП.
Причини ДТП розділяють на об'єктивні та суб'єктивні. Об'єктивними причинами вважають:
недоліки в плануванні вулиць та автодоріг;
недостатнє освітлення проїзної частини в темну пору доби;
незадовільний стан дорожнього покриття;
недоліки організації дорожнього руху;
недоліки гальмівних, маневрених та ін. можливостей ТЗ. Дослідники підтверджують той факт, "...що помилки в керуванні ТЗ і
порушенні правил дорожнього руху є головною причиною більшості ДТП. Але вони часто зв'язані з недоліком доріг і несприятливими погодними умовами, що у 50-80 % випадків є однією з активних і непрямих причин, а в 15-20 % випадків головною причиною ДТП".
Юридична література і практика до найбільш поширених суб'єктивних причин ДТП відносить:
порушення, які допускають водії ТЗ:
перевищення встановленої швидкості руху;
керування ТЗ в стані алкогольного сп'яніння;
недотримання безпечної дистанції руху ТЗ;
порушення правил обгону;
виїзд на смугу зустрічного руху;
недотримання черговості проїзду;
порушення правил поворотів та розворотів;
непокора знакам світлофора;
недотримання правил перевезень людей та вантажів;
експлуатація технічно-несправного ТЗ та ін.;
наслідки неправомірних дій пішохода;
перехід проїзної частини у невстановленому місці;
перехід проїзної частини в безпосередній близькості від ТЗ, що рухається;
раптова поява перед транспортом із-за об'єктів, які розташовані неподалік;
рух поздовж проїзної частини;
гра дітей та підлітків на тротуарі та безпосередньо на проїзній частині;
наслідки порушень, які здійснюються особами, що відповідають за технічний стан та експлуатацію ТЗ;
випуск на лінію несправного ТЗ;
неякісний ремонт;
незадовільний технічний огляд ТЗ;
відсутність належного нагляду за технічним станом ТЗ.
Отже зрозуміло, що ДТП нерідко відбуваються в результаті взаємодії декількох причин. Тому важливо досліджувати всі причини, які спричинили ДТП.
Одна ДТП може бути обумовлене і тільки одним об'єктивним фактором: раптовим виходом з ладу рульового колеса або раптовою появою на дорозі пішохода у нетверезому стані і та далі.
1.4. ПРОВЕДЕННЯ ДОПИТІВ ПО СПРАВАХ ПРО ДТП
Допитуючи водія, слідчий повинний виявити його версію обставин розслідуваної події, а також чи було справно кероване ТЗ і якщо несправне, то в чому ця несправність виражалася, коли виявлена і які міри він прийняв для її усунення. Важливими обставинами, що підлягають перевірці, є питання про швидкість руху, оглядовості, розміщення ТЗ на проїзній частині, які заходи приймалися водієм для запобігання події, які були в момент події метеорологічні умови і яке був стан дорожнього покриття, у зоні дії яких знаків дорожнього руху проїжджав водій, який сигнал був на світлофорі, які дії він зробив на місці безпосередньо після події, які міри були прийняті для надання допомоги потерпілим, хто крім нього знаходився в ТЗ.
Допит не тільки підтвердження слідчої версії, але і процесуальна слідча дія, що має визначену доказову силу, як на попередньому слідстві, так і в суді.
У ході допиту свідків слідчий повинний фіксувати їхні показання не тільки в процесі догану, але і щоб вони намалювали самостійну схему побаченого ними ДТП. У таких випадках до протоколу допиту додається схема, підписана свідком.
При допиті потерпілого слідчий повинний роз'яснити йому права, у тому числі пред'явлення цивільного позову за шкоду і збитки як потерпілого, зв'язані з лікуванням, втратою працездатності, чи ушкодженням знищенням майна потерпілого. Про це робиться позначка в протоколі допиту потерпілого.
Як і водій, потерпілий є особою, зацікавленим у результаті справи, тому його показання можуть бути необ'єктивними. Як показує слідча практика, стан страху, фізичні "страждання можуть уплинути на його оцінку спричиненого і тому можуть бути помилковими, нечіткими. Тому необхідна критична оцінка його показань.
По справах про ДТП при допиті свідків найчастіше допитують: а) свідків-очевидців події; б) осіб, що можуть дати характеристику учасника ДТП; в) медичних працівників, що зробили допомогу потерпілому; г) співробітників міліції, безпосередньо обізнаних про подію.
_______________________________________________________________________________
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЕКСПЕРТА
За неналежне виконання своїх обов'язків експерт може притягатись до кримільної або адміністративної відповідальності, а експерт - працівник експертної установи, також і до дисциплінарної відповідальності.
Кримінальна відповідальність передбачена за завідомо неправдивий висновок (ст.178 КК), за відмову без поважних причин від виконання своїх обов'язків (ст.179 КК), за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка проводила дізнання даних попереднього слідства або дізнання (ст.181 КК), а адміністративна - за злісне ухилення від явки до органів попереднього слідства чи дізнання (ст.1854 Кодексу про адміністративні правопорушення) або до суду (ст.1853 того ж Кодексу).
Неправдивість висновку може полягати як у завідомо неправдивих твердженнях про наявність або відсутність будь-яких фактів, так і в завідомо неправдивому повідомленні про неможливість вирішити питання.
Покарання - позбавлення волі на строк до 1 року або виправні роботи на такий же строк, а у випадках, коли завідомо неправдивий висновок у поєднанні з обвинуваченням у особливо небезпечному державному чи іншому тяжкому злочині або із
штучним створенням доказів обвинувачення, а так само вчинених з корисливою метою - позбавлення волі на строк до п'яти років.
Відмова експерта від виконання покладених на нього обов'язків містить склад злочину, якщо вона немотивована або мають місце причини, які не можна визнати поважними.
Питання про поважність причин, на які посилається експерт як на підставу своєї відмови - питання факту і вирішується вихо¬дячи з особливостей конкретної ситуації.
Не є відмовою від проведення експертизи, передбаченого ст.179 КК, повідомлення експерта про неможливість вирішити питання з причин, передбачених ст.77 КПК (недостатність представлених матеріалів, вихід питання за межі компетенції експерта).
Санкція ст. 179 КК - виправні роботи на строк до шести мі¬сяців або штраф від п'ятдесяти до ста двадцяти мінімальних роз¬мірів заробітної плати.
Заборона розголошувати дані попереднього слідства чи діз¬нання означає, що експерт не має права без відповідного дозволу передавати кому-небудь (хоча б одній людині) відомості із мате¬ріалів слідства чи дізнання, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням експертизи. Експерт не має права розголошувати ці ві¬домості і в пресі.
Покарання за порушення цієї заборони - виправні роботи на строк до одного року або штраф до сорока мінімальних розмірів заробітної плати.
Злісним ухиленням експерта від явки до органів попереднього слідства і дізнання (ст. 1854 Кодексу про адміністративні правопорушення), або до суду (ст.1853 цього ж Кодексу) є неодноразова неявка по виклику без пояснення причин або супроводжувана неправдивими поясненнями.
Покарання - штраф.
Експерти - працівники експертних установ за порушення порядку виконання експертизи, несумлінне або недбале ставлення до своїх обов'язків, що не підлягають кримінальній або адміністративній відповідальності, можуть нести дисциплінарну відповідальність на загальних підставах. Дисциплінарна відповідальність може, наприклад, наставати, якщо експерт не проведе всіх необхідних досліджень, допустить помилку в розрахунках, неправильно зафіксує показання приладів тощо.
Позаштатні експерти за зазначені поручення можуть бути виключені із списків осіб, допущених до виконання експертиз у експертних установах.
_________________________________________________________________________________________
1.4. ІНШІ УЧАСНИКИ ЕКСПЕРТИЗИ, ЇХ ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ
Закон наділяє певними правами і обов'язками при призначенні і проведенні експертизи ряд інших осіб (далі - інші учасники експертизи).
Інших учасників експертизи можна поділити на дві групи. Першу складають особи, які уповноважені законом призначати екс¬пертизу (слідчий, особа, яка провадить дізнання, прокурор, суддя (суд). До цієї групи примикає керівник експертної установи. Він своєрідний процесуальний помічник особи або органу, які призна¬чили експертизу, який організує її проведення. Другу групу скла¬дають учасники процесу, які заінтересовані в результатах експер¬тизи, а саме: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), потерпі¬лий, цивільний позивач і цивільний відповідач.
Особа або орган, які призначили експертизу, зобов'язані: роз'яснити учасникам процесу їх права і обов'язки, пов'язані з призначенням і проведенням експертизи і забезпечити їх здійснен¬ня. Слідчий (суд), зокрема, зобов'язані створити необхідні умови для роботи експерта, наприклад, організувати безперешкодний доступ до об'єкта дослідження, який передано на зберігання підприємству, установі, організації чи іншому володільцеві ТЗ, викликати допоміжну робочу силу для виконання різних операцій, пов'язаних з оглядом тощо.
Слідчий має бути присутнім під час огляду експертом транс-портного засобу, переданого на зберігання.
Керівник експертної установи наділяється процесуальними повноваженнями з моменту отримання установою матеріалів справи. Відповідно до ст. 198 КПК він розглядає постанову про призначення експертизи і доручає її проведення одному або декільком експертам.
Інші процесуальні повноваження керівника експертної устано¬ви регламентуються відомчими інструкціями.
Учасників експертизи другої групи можна розділити на дві підгрупи:
1) підозрюваного, обвинуваченого (підсудного);
2) потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.
Права обвинуваченого при призначенні і проведенні
експертизи встановлені ст.197 КПК. Відповідно до цієї статті обвинувачений має право:
1) заявити відвід експертові;
2) просити про призначення експерта з числа вказаних ним
осіб;
3) просити про постановку перед експертизою додаткових питань;
4) давати пояснення експертові;
5) пред'являти додаткові документи;
6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи;
7) заявляти клопотання про призначення нової, повторної та додаткової експертизи.
Цією статтею передбачено, що у випадках, коли експертиза призначається до притягнення особи як обвинуваченого, зазначені права має підозрюваний.
Прокоментуємо вказівки ст.197 КПК.
Заява на відхилення експерта. Підстави для відхилення експерта зазначені у ст.62 КПК. Ними є обставини, що ставлять під сумнів об'єктивність або компетентність експерта. Слідчий (інша особа, яка призначила експертизу), перевіряє підставу для відхи¬лення і приймає відповідне рішення. У разі відмови у відхиленні слідчий зобов'язаний винести про це мотивовану постанову і ознайомити з нею обвинуваченого.
Коли автотехнічну експертизу провадять у експертній устано¬ві, прізвище експерта, як правило, стає відомим обвинуваченому під час ознайомлення його із висновком експерта. Якщо з'ясується, що особа, яка проводила експертизу, не могла бути експертом, обвинувачений може порушити клопотання про призначення повторної експертизи за мотивами необ'єктивності або некомпетентності експерта.
Клопотання про призначення експертом певної особи. Коли обвинувачений порушує клопотання про проведення експертизи він може у своїй заяві вказати прізвище певного експерта чи експертів, яким просить доручити її виконання.
Виходячи із направленості ст.197 КПК, слідчий має до приз-начення експертизи з'ясувати у обвинуваченого, чи не бажає він вказати особу, якій просить доручити виконання експертизи, і по можливості задовольнити його прохання.
Прохання про постановку перед експертом додаткових питань. Вказівка п.З ст.197 КПК має тлумачитись поширено як право обвинуваченого просити і про уточнення питань, що містяться у постанові про призначення експертизи.
У практиці автотехнчної експертизи клопотання про постановку додаткових питань та уточнення питань порушуються досить часто. Як правило, такі клопотання пов'язані з тим, що у постанові про призначення експертизи не враховано версію обвинуваченого, його показання щодо значень вихідних даних для експертного дослідження. Задоволення таких клопотань, як правило, сприяє більш повному і всебічному розслідуванню, що має враховуватись слідчим.
Право обвинуваченого з дозволу слідчого бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати йому пояснення.
(п.4 ч. 1 і ч.2 ст.197 КПК). Клопотання щодо реалізації цього права можуть порушуватись як під час ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи, так і в процесі її ви¬конання.
Обвинувачений може давати пояснення як у зв'язку із дослід-женням, що проводяться в його присутності, так і такі, що стосу¬ються решти досліджень. Обвинувачений може просити про зустріч з експертом тільки з метою дати йому пояснення. Такі зустрічі ма¬ють відбуватися в присутності слідчого. Пояснення, які обвинува¬чений дає експертові, необхідно протоколювати.
Право пред'являти додаткові документи (п.5 ч,1 ст.197 КПК). Право, передбачене цим пунктом статті, найчастіше реалізується в судово-бухгалтерській та інших видах експертиз, об'єктом яких є зміст документів. Однак можливість пред'явлення обвинуваченим додаткових документів не виключається і при проведенні автотехнічних експертиз. Таким документом може бути, наприклад, додана до клопотання про призначення повторної експертизи, письмова консультація спеціаліста, якою спростовується висновок проведе¬ної експертизи.
Право обвинуваченого ознайомлюватись з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи. Зазначене право кореспондується з обов'язком слідчого пред'явити обвинуваченому матеріали експертизи (ст.202 КПК).
Закон не визначає строк, протягом якого слідчий має ознайомити обвинуваченого з матеріалами експертизи. Завдяки невизначеності цієї вказівки, деякі слідчі вважають можливим відкладати ознайомлення обвинуваченого з висновком експерта до закінчення розслідування і пред'являють йому висновок разом з усіма матеріалами справи. Така практика не узгоджується з направленістю норми, яку коментуємо. Якби законодавець вважав за можливе ознайомлювати обвинуваченого з матеріалами експертизи після закінчення розслідування, згадана вказівка ст.202 КПК була б зайвою.
Право заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи (п.7 ст.197 КПК). Є підстави важати, що при формулюванні цього пункту була допущена прогалина, а саме - не згадана можливість заявлення клопотання про призначення повтор¬ної експертизи.
Стаття 197 КПК регламентує права обвинуваченого під час призначення експертизи, тобто тоді, коли слідчий вже виніс від¬повідну постанову. Проте обвинувачений може і сам просити про проведення експертизи, якщо вважає, що вона сприятиме його за¬хисту. Такий висновок випливає із змісту ст.43 КПК, яка наділила обвинуваченого правом заявляти різного роду клопотання, серед
яких клопотання про збирання доказів, які виправдовують його або пом'якшують відповідальність, є чи не найважливішими.
У клопотанні про призначення експертизи обвинувачений може просити про проведення її певною особою, одержання дозволу на зустріч з експертом для пояснень обставин ДТП, тощо.
Якщо слідчий відхилить клопотання обвинуваченого, передбачені ст.ст.43 чи 197 КПК, останній як це передбачено ст.234 КПК, може оскаржити відмову прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого.
КПК не містить статей, спеціально присвячених правам потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача і їх предс-тавників як учасників експертизи. Оскільки всім названим особам як учасникам процесу надано право заявляти клопотання на захист своїх інтересів (ст.ст.49-51 КПК), вони можуть у відповідних ви¬падках просити слідчого і про призначення експертизи.
КПК не зобов'язує слідчого ознайомлювати зазначених осіб з постановою про призначення експертизи і висновком експерта.Таку можливість вони мають з моменту закінчення попереднього слід¬ства, а в справах, де воно не провадилось, після віддання обви¬нуваченого до суду.
Проте в інтересах повноти і оперативності розслідування важливо, щоб названі особи могли своєчасно заявити всі клопотан¬ня, пов'язані з проведенням експертизи. Тому доцільно, щоб слідчі ознайомлювали їх з матеріалами експертизи, не чекаючи закін¬чення розслідування.
1.5. ЗМІСТ І СТРУКТУРА АКТА ЕКСПЕРТА-АВТОТЕХНІКА ТА ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ СКЛАСТИ АКТ
Акт експерта - процесуальний документ, у якому викладаєть¬ся хід і результати проведеного експертом дослідження.
Зміст акта у вигляді переліку відомостей, що зазначаються в ньому, регламентується законом (ст.200 КПК). На підставі вказівок цієї статті КПК і з метою найбільш послідовного і взає- моузгодженого викладу висновків на практиці складалась структура акта з трьох частин: вступної, дослідження і висновків.
Вступну частину складають заголовок Документа і "анкетні" дані експертизи.
В заголовку зазначається, що це акт автотехнічної екс¬пертизи і в якій справі (кримінальній, цивільній), вона проводиться.
_________________________________________________________________________________________