16. Класифікація норм і нормативів

Норма — це гранично допустима величина витрат певного ре­сурсу на одиницю продукції, виконання робіт, надання послуг в конкретних виробничо-технічних умовах/

Норматив—це розрахункова величина, яка застосовується в нор­муванні та плануванні й визначає витрати ресурсів по відношенню до певної базової величини.

Прогресивність норм та нормативів, глибина їх використання, а також ступінь охоплення ними всіх сторін виробничо-господар­ської діяльності складає організаційний рівень планування.

Норми і нормативи відповідно до методів їх встановлення по­діляються на 2 великі групи:

• науково обґрунтовані;

• дослідно-статичні.

За об'єктом нормування на групи:

1) норми витрат ресурсів (1л на 100 км пробігу, кг/виріб);

2) норми режимів (праці і відпочинку);

3) нормативи ефективності.

Норми витрат відіграють особливо важливу роль у внутрішньогосподарському плануванні, оскільки безпосередньо мають відношення до величини використовуваних ресурсів.

Норми режимів регламентують використання і умови роботи виконавців, а також організаційний розпорядок виробництва та його обслуговування.

До групи ефективності належать:

♦ нормативи витрат на 1 грн ТП;

♦ нормативи заробітної плати та її змін;

♦ нормативи відрахувань від прибутку.

При складанні річних планів застосовуються диференційні норми та нормативи, а при стратегічному плануванні — більш масштабні з урахуванням їх можливої зміни.

17. Організаційні форми планування

Успішність, ефективність системи планування визнача­ється значною мірою рівнем її організації, яка направлена на пла­номірне поєднання основних елементів системи планування, вклю­чаючи компоненти:

а) плановий персонал;

б) механізм планування;

в) процес обгрунтування, прийняття та реалізації планових рішень;

г) засоби, що забезпечують процес планування (інформаційне, тех­нічне, математико-програмне, організаційне та лінгвістичне забез­печення).

Основу планів підприємства становлять угоди, укладені зі споживачами (покупцями) продукції (робіт, послуг) і постачаль­никами матеріально-технічних ресурсів. До їх функцій належать:

• аналіз внутрішнього і зовні­шнього середовища підприємства;

• прогнозування розвитку підроз­ділів;

• розрахунок та оцінка необхідних ресурсів, планових показ­ників тощо.

Основними функціями планових працівників є

• постановка та збалансування коротко- та довгострокових цілей підприємства,

• визначення на їх основі пріоритетних напрямів діяльності.

18. Лінійно - фунуціональна структура планових служб

В сучасних умовах на вітчизняних підприємствах найбільш поширеною є лінійно-функціональна структура планових служб, яка побудована по ознаках функціональної спеціалізації.

Рис.1 Лінійно-функціональна структура планових служб

Основним внутрішнім фактором є обра­ний принцип централізації або децентралізації управління. На практиці уся робота з планування розподіляється між багатьма виконавцями за такими функціями, етапами та строками:

1. Центральний плановий відділ формує мету. Вище керівництво розглядає питання прибутку, капіталовкладень і розвитку збуту.

2. Виробничим підрозділам та функціональним службам надаються для орієнтації прогнозні показники обсягів виробництва і збуту, розміру прибутку і витрат на запланований період.

3. Виробничі підрозділи, функціональні служби формують власні показники та висувають пропозиції щодо їх досягнення або розробляють нові плани. Представники центрального підроз­ділу здійснюють контроль за ходом виконання робіт.

4. Центральний відділ планування розглядає надані плани та пропозиції, коригує їх і передає на затвердження разом з бюдже­тами вищому керівництву.