21. Бар’єри стратегічного планування. Способи їх подолання.

Бар’єри стратегічного планування - об’єктивні і суб’єктивні фактори, які не дають змоги широко застосовувати систему стратегічного планування, досягати високого ступеня обґрунтованості планів та забезпечувати необхідний рівень їхнього виконання.

Ці фактори можна згрупувати таким чином:

• нерозвиненість теоретичних і методологічних засад розробки взаємопов’язаної системи планів;

• неспроможність виробничо-управлінської системи сприймати вимоги зовнішнього та внутрішнього середовища та адекватно реагувати на них, застосовуючи систему стратегічного управління;

• низька кваліфікація керівників і персоналу планових служб, які не знають сучасних методів планування або не вміють їх застосовувати.

22. Стратегічні проекти і програми

Стратегічна програма — це координувальний адресний документ, який є економічно та науково обґрунтованою системою пов’язаних між собою і націлених на реалізацію конкретної комплексної мети соціально-економічних, науково-технічних та організаційно-госпо­дарських заходів, узгоджених за термінами, виконавцями (співвиконавцями) та забезпечених необхідними ресурсами. Програма складається з певних програмних заходів. Стратегічні програми мають різні класифікаційні ознаки, а також характеризуються різними рівнями спрямованістю, часовими параметрами тощо.

Стратегічні плани та програми (проекти) мають такі спільні властивості, як цільова спрямованість, доволі велика тривалість виконання, імовірнісний характер результатів. Відмінності між ними випливають із особливостей цілей та розв’язуваних проблем, термінів розробки та виконання, структури відповідного документа, а також органів управління його розробкою та виконанням.

Розрізняють стратегічні програми та проекти, які призначені для досягнення «цілей створення» і можуть бути визначені як одноразові сукупності цілей, стратегій, завдань і дій, що мають системні ха­рактеристики взаємозв’язку ресурсів, послідовності виконання робіт і залучення спеціалістів певного фаху. Від стратегічного плану проект відрізняє орієнтація на розв’язання конкретної проблеми, а від стратегічної програми — граничні критерії виконання, тобто орієнтація на досягнення конкретної кінцевої мети.

23. Мета і завдання бізнес-планування. Структура бізнес-плану. Композиція бізнес-плану. Функціональна спрямованість бізнес-плану:

• економічне обґрунтування бізнес-проекту;

• розробка концепції ведення бізнесу;

• планування залучення грошових коштів;

• засіб оцінки фактичних результатів діяльності підприємства за певний період.

Вказані функціональні напрямки визначають мету складання бізнес-плану, а також впливають на зміст, структуру та деталізованість проробки та розрахунків.

У загальному вигляді він складається з таких розділів:

1. Резюме.

2. Опис підприємства та галузі.

3. Опис продукту (послуги).

4. Маркетинг і збут продукції.

5. План виробництва продукту.

6. Організаційний план.

7. Фінансовий план.

8. Направленість і ефективність проекту.

9. Ризики та гарантії.

Додатки.