19.Основні завдання економіста плановика

З урахуванням зага­льних функцій підприємства та основних вимог ринку будь-який економіст-плановик повинен мати необхідні професійні знання і практичні навички в обраній сфері виробничої та підприємниць­кої діяльності для виконання таких найважливіших завдань:

• дослідження ринку, визначення видів і обсягу виробництва товарів, робіт і послуг;

• прогнозування динаміки попиту і пропозиції, рівня високих цін на продукцію з урахуванням змін внутріш­нього і зовнішнього середовища;

• створення прогресивних норм і нормативів витрат на виробництво;

• розробки короткострокових цілей, стратегічних планів роз­витку підприємства та його підрозділів;

• вибору оптимальних методів, форм і систем планування, ор­ганізації й управління виробництвом;

• аналізу та контролю результатів виробничо-господарської і планово-організаційної діяльності, прийняття оперативних рі­шень щодо їх покращання;

• здійснення обґрунтування інвестиційних проектів, визна­чення обсягів та джерел необхідних фінансових ресурсів;

• підготовки аналітичних оглядів та звітів про фінансово-економічний стан підприємства, а також пропозиції щодо його удосконалення.

Здійснення зазначених функцій базується на сукупності таких необхідних особистісних якостей та вмінь економіста, як фізичне здоров'я, розумові здібності, моральність, загальний розвиток, спеціальні знання тощо.

20. Мета та принципи стратегічного планування. Переваги та недоліки.

Стратегічне планування — це систематизовані та більш-менш формалізовані зусилля усієї організації, спрямовані на розробку стратегій, оформлення їх у вигляді стратегічних планових документів різного типу, організацію виконання цих стратегічних планів, проектів і програм.

Мета стратегічного планування — встановити певний порядок дій для підготовки ефективного функціонування конкурентоспроможного підприємства у довгостроковій перспективі.

Реалізація мети стратегічного планування можлива, якщо воно відповідає таким основним принципам:

• цілевстановлення та цілереалізація

• багатоваріантність, альтернативність та селективність 

• глобальність, системність, комплексність і забалансованість 

• наступність і послідовність

• безперервність

• наукова та методична обґрунтованість

• реалістичність, досяжність

• гнучкість, динамічність, реакція на ситуацію

• ефективність і соціальна орієнтованість

• кількісна та якісна визначеність

• довгостроковість заходів

Переваги стратегічного планування:

• зв’язок поточних рішень з майбутніми результатами, організоване осмислення рішень з прогнозуванням їхніх наслідків;

• орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей, тобто допустимих цілей у межах визначених цілей та наявних обмежень;

• визначення можливостей і загроз, сильних та слабких сторін діяльності підприємства;

• свідома підготовка майбутнього і до майбутнього;

Недоліки стратегіч­ного планування:

• відсутність необхідної інформації для прийняття стратегічних рішень та розробки стратегічних планів; як наслідок, спостерігається низький рівень обґрунтованості планових документів;

• відсутність альтернативних планів;

• недостатнє використання науково-методичного арсеналу планування;

• догматична гіперболізація значення цифрових показників;

• недосконала система стимулювання працівників, які беруть участь у розробці та виконанні стратегічних заходів;

• недостатній рівень організаційного, соціально-психологічно­го та фінансового забезпечення стратегічного планування.