Нормативний матеріал та судова практика

5. Конституція України // Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 19996 року. – Х.: „Фоліо”, 2001.

6. Кримінально-процесуальний кодекс України (із змінами станом на квітень 2003 р.).- К.: Юрінком Інтер, 2003 (гл.21-22 КПК).

7. Про прокуратуру. Закон України від 05.11.1991 // Відомості Верховної Ради України, 1991. — № 53. — ст.793.

8. Про судоустрій України. Закон України від 07.02.2002 // Відомості Верховної Ради, 2002. — № 20 — ст.134.

Література

1. Бандурка А.М. Судебные и правоохранительные органы Украины. — Харьков, 1999.

2. Беляев В.П. Надзорные и иные функции прокуратуры – совместимы ли они? // Российский следователь. – 2005. – №4. – С.39-43.

3. Бондар Ю. Прокуратура в системі органів державної влади. // Вісник прокуратури. – 1999. – №1. С.17-19.

4. Взаємодія з правоохоронними і контролюючими органами. / Укладач Л.О. Щербіна. – Харків. ПП „ІГВІНІ”, 2007. – 80с.

5. Джига М.В. Забезпечення правового статусу обвинуваченого у процесі досудового розслідування: проблеми законності та доцільності: Монографія. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 168 с.

6. Карпечкін П.Ф. Критерії класифікації функцій суддів загальної юрисдикції. // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – №3. – С.40-43.

7. Карпечкін П.Ф. Основні функції органів судової влади. // Вісник прокуратури. – 2003. – №1. – С.87-90.

8. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.

9. Куцин М.М. Функції суду як органу судової влади у кримінальних справах. // Часопис київського університету права. – 2006. – №1. – С.148-153.

10. Маляренко В.Т.,Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві. - К., 2001.

11. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Стан та перспективи розвитку: Навч.посіб. для студ.вищ.навч.закл.: Вибрані праці. – К.: Концерн „видавничий Дім „Ін Юре”, 2004.

12. Марочкін І.Е., Сибільова Н.В., Толочко О.М. Організація судових та правоохоронних органів. Навчальний посібник. — Харків, 2000.

13. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Научно-практическое издание. – К.: Юринком Интер, 1999. – 448 с.

14. Молдован В.В. Правоохоронні органи. Опорні конспекти. — К., 1998.

15. Сидоров І. Поняття функцій судів загальної юрисдикції. // Вісник прокуратури. – 2003. – №1. – С.97-102.

16. Слинько С.В. Проблеми правового статусу суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності: Монографія. – Х.: НУВС, 2003. – 282 с.

17. Тертишник В.М. Гарантії захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі: Монографія. – Дніпропетровськ: Юрид. акад. МВС України, 2002. – 432с.

18. Шумкий П.В. Прокуратура України. — К., 1998.

Тема №5: Правоохоронна та правозахисна діяльність посадових осіб овс

При підготовці до заняття слід ознайомитися нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність органів внутрішніх справ при забезпеченні прав і свобод людини і громадянина.

Місце органів внутрішніх справ в Україні визначається їх функціональною спрямованністю і передбачає: захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина та сприяння їх поновленню; здійснення оперативно-службової діяльності відповідно до нормативно-правових актів; поліпшення й подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина; забезпечення рівності всіх перед законом та запобігання будь-яким формам дискремінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; сприяння правовій інформованності населення та захист конфеденційної інформайії про особу.

Міліція, поряд з іншими правоохоронними органами, покликана проводити в дію механізм правової охорони. Вона повинна забезпечувати застосування заходів державного примусу, маючі на меті усунення перешкод для реалізації людиною та громадянином своїх прав та виконання обов′язків, поновлення їх порушених прав, свобод чи законних інтересів, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.

Органи внутрішніх справ, порівняно з іншими правоохоронними органами, вирішують найбільш широке коло питань, пов′язанних із захистом прав, свобод і інтересів громадян. Їх функції в механізмі реалізації прав і свобод особистості, як уже зазначалось різноманітні: від створення гарантованих умов їх реалізації в громадських місцях до захисту злочинно порушених, із застосуванням найсуворіших за законом примусових заходів.

Компетенція міліції щодо реалізації загальнолюдських стандартів прав людини отримує прояв у різних сфераї її діяльності, зокрема під час охорони громадського порядку, підтримання суспільної безпеки, проведення дізнання, виконання судових вироків та постанов тощо.

Міліція під час забезпечення прав і свобод людиниі громадянина використовує відповідні форми і методи.