Завдання для самостійної роботи

1. Поняття органів кримінальної юрисдикції, їх завдання.

2. Ознаки органів кримінальної юрисдикції.

3. Правоохоронна діяльність органів кримінальної юрисдикції.

4. Класифікація функцій органів кримінальної юрисдикції.

5. Органи, що відносяться до правоохоронних і їх поняття.

6. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність органів кримінальної юрисдикції та їх характеристика.

7. Характеристика основних ознак правоохоронної діяльності.

Тематика рефератів

1. Основні функції органів кримінальної юрисдикції.

2. Значення законності та правопорядку в діяльності правоохоронних органів.

Нормативний матеріал та судова практика

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.

3. Закон України від 07.02.2002 р. “Про судоустрій України”

4. Закон України від 15.12.1992 р. „Про статус суддів”

5. Закон України від 20.12.1990 р. „Про міліцію”

6. Закон України від 05.11.1991 р. „Про прокуратуру”

7. Закон України від 05.07.2012 р. „Про адвокатуру та адвокатську діяльність”

8. Закон України від 02.09.1993 р. „Про нотаріат”

9. Закон України від 23.12.1993 р. „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів.”

10. Закон України від 18.02.1992 р. „Про оперативно-розшукову діяльність.”

Література

1. Бандурка А.М. Судебные и правоохранительные органы Украины. — Харьков, 1999.

2. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття і ознаки. // Право Украъни. – 2003. – №4. – С.18-24.

3. Марочкін І.Е., Сибільова Н.В., Толочко О.М. Організація судових та правоохоронних органів. Навчальний посібник. — Харків, 2000.Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. – Атака, 2002. – 576 с.

4. Півненко В. Правоохоронна система держави: визначення і функціювання // Вісник прокуратури. – 2003. –№2. – С. 39-45.

5. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. / відпов. Редактор Я Кондратьєв. – К.: Хрінком Інтер, 2002, – 320с.

6. Тюріна О. Правоохоронні органи: питання теоретичного осмислення та нормативного визначення. // Право України. – 2001. – №5. – С.79-81.

Тема №2. Юрист як представник фізичних і юридичних осіб в сфері кримінального судочинства. Захисник при перегляді судових рішень в порядку виключного провадження.

Кожній особі Конституцією України гарантовано право на захист. Способів захисту прав і свобод людини і громадянина може бути декілька. Насамперед, самозахист та державний захист прав і свобод людини і громадянина, а також право звернення за захистом своїх прав і свобод до міждержавних органів по захисту прав і свобод людини, втих випадках коли, всі внутрішньо державні засоби захисту вичерпані.

Кожна особа має право на кваліфіковану юридичну допомогу. Конституція України (ст.59) надає кожному право на отримання кваліфікованної юридичної допомоги. При цьому для окремих категорій осіб, передбачених законом, така допомога надається безкоштовно.

Кваліфікована юридична допомога - це зумовлена законом можливість участі адвоката у конституційному, кримінальному, адміністративному, цивільному судочинстві з метою захисту прав і законних інтересів підзахисного.

Згідно з чинним кримінально-процесуальним законом юрист у кримінальному судочинстві може виступати як:

1) захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого

Згідно із законодавством України захисником може бути: адвокат; фахівець в галузі права або близькі родичі. Проте, участь кожного з них у кримінальному судочинстві має свої особливості.

2) представник потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача.

Представництво як інститут кримінально-процесуального права має на меті належним чином забезпечити захист прав і законних інтересів учасників процесу – потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.

Представник здійснює свою діяльність від імені та в інтересах потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача на підставі договору доручення чи акта правозастосовчого органу в межах наданих йому повноважень.

Беручи до уваги односторонній і разом з тим публічно-правовий характер функцій адвоката-захисника, покликаного перш за все виявляти обставини, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, пом’якшують відповідальність, і надавати цим особам необхідну юридичну допомогу, - адвокат вносить свій вагомий внесок в рішення завдань і забезпечення принципів судочинства.

Необхідно з’ясувати права та обов’язки захисника, ознайомитися з обставинами, що виключають його участь в справі, а також з процедурою його усунення від участі у справі.

Особливо слід звернути увагу на правову позицію захисника, яким чином вирішується колізія позицій захисника і підзахисного, процесуальний порядок допуску захисника до участі в справі, його участь у пред’явлені обвинувачення, інших процесуальних діях тощо.

Необхідно зауважити, що дуже важливим в діяльності захисника є угода про надання правової допомоги. Угода про надання правової допомоги трактується як договір (контракт), згідно з яким одна сторона – адвокат, що практикує індивідуально або адвокатське об'єднання, що приймає на себе доручення іншої сторони – клієнта (або його представника) з надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона – клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар адвоката за надання правової допомоги, а також у випадку необхідності – фактичні витрати, пов'язанні з виконанням угоди.

Тобто, вся діяльність юриста у кримінальному судочинстві направлена на забезпечення захисту прав і інтересів людини, її життя, здоров’я, честі, гідності, забезпечення особистої недоторканості і повної безпеки.

Згідно ст.62. Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а вирок повинен ґрунтуватись на об'єктивних доказах.

Учасники процесу, відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України, можуть звернутись до суду щодо захисту своїх прав і свобод, в тому числі й у випадках, коли з'явились нові обставини, які не могли бути раніше відомі органам досудового розслідування, прокурору, суду і які суттєво могли б вплинути на рішення суду з конкретної кримінальної справи. В такому випадку закон передбачає перегляд судових рішень в порядку виключного провадження.

При вивченні цієї теми студентам необхідно визначити підстави перегляду судових рішень в порядку виключного провадження, поняття нововиявлених обставин та їх характеристику, строки перегляду судового рішення в порядку виключного провадження.

Перегляд судових рішень в порядку виключного провадження - це виключна стадія кримінального процесу, в якій відбувається перегляд вироків, ухвал і постанов, що набрали законної сили, внаслідок виявлення нових обставин, які раніше не були відомі особам, що розслідували справу, або суду, що розглядав її, та таких, які встановлюють неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення.

Особливо слід звернути увагу на правову позицію захисника на цій стадії кримінального процесу, яким чином вирішується колізія позицій захисника і підзахисного тощо.