V. Принципи рецензування

Основні принципи рецензування: науковість, об’єктивність, обґрунтованість, допомога тому, хто рецензується.

Принцип науковості вимагає від рецензента обізнаності даного питання, що розглядається, а також його компетентність у методичних питаннях.

Принцип об’єктивності вимагає ретельного вивчення та аналізу як позитивних, так і негативних сторін реферату.

Принцип обґрунтованості висновків рецензії відображається у висновку рецензента, що логічно відповідає виконаному аналізу переваг та недоліків вивченого матеріалу.

Принцип допомоги відображено безпосередньо у суттєвості рецензу-вання – підвищити рівень творчої діяльності студентів.

VI. Критерії оцінки лекції

Використовують три групи критеріїв для оцінювання: форма, зміст та культура мови відповідно стилю.

Для критеріїв, що дозволяють оцінити форму викладення реферату, особливо важливо окреслити його структуру. Чіткий план, захоплюючий вступ, логіка побудови плану та його розділів, обґрунтованість висновків та правильність складання списку літератури – необхідні вимоги до повноцінної роботи.

Текст необхідно також оцінювати щодо якості машинопису, переплетення, відсутності друкарських помилок, повноти оформлення титульного аркуша, ілюстрацій.

Критеріями оцінки вмісту лекції (реферату), що рецензується, є науково-теоретичний рівень (об’єктивність, обґрунтованість, відповідність новітнім науковим даним), зв'язок із сучасним життям (рішучість дій), інформативність (ступінь новизни матеріалу), логічність (послідовність переказу, відсутність зайвих повторень), доведеністьта переконливість. 90

Для оцінки мовної культури використовують наступні критерії: правильність мови (володіння нормами літературної мови), її багатство (використання синонімів, антонімів, фразеологічних та синтаксичних зворотів та ін.), художня виразність (вживання епітетів, метафор, порівнянь, риторичних питань та окликів, різних інтонацій та інших мовних та стилістичних засобів у межах наукового або науково-публіцистичного стилю), доступність для слухачів та читачів.

VII. Методика підготовки рецензії

Структура та обсяг рецензії

Необхідно мати на увазі, що кожна рецензія буде мати свої особливості, які зумовлюються як змістом реферату, так і індивідуальністю рецензента (останній випадок може бути вирішальним при написанні рецензії). Розмір рецензії має складати 2-3 сторінки машинопису. При меншому обсязі звичайно не вдається в повній мірі подати критичний огляд роботи, що рецензується. Рекомендуємо приблизну структуру рецензії.

Заголовок рецензії.

Морфологічна характеристика роботи (0,25 сторінки).

Оцінка обраної теми та її формулювання (0,25 сторінки).

Аналіз плану (0,25 сторінки).

Анотація роботи (1 – 3 сторінки).

Критичний розбір змісту (0,75 сторінки).

Оцінка мовної культури (1 сторінка).

Розглядання списку літератури (0,25 сторінки).

Висновок рецензента (0,25 сторінки).

Дата, підпис, прізвище та ініціали рецензента.

Заголовок рецензії

Заголовок розкриває рецензію. У ньому міститься тема реферату або лекції, прізвище, ініціали автора, його посада та місце роботи (навчання), заголовок є своєрідною візитною карткою рецензії. Як приклади, можна

запропонувати наступні форми заголовку:

РЕЦЕНЗІЯ

на реферат студента IV курсу Сюмки А.А. за темою

«Специфіка новітніх ДНК-технологій та їх можливості в усуненні екологічного дисбалансу біосистем»

Або

РЕЦЕНЗІЯ

на реферативну роботу студента III курсу

Просянка М.В.

«Охорона навколишнього середовища на підприємствах металургійної промисловості на

південному сході України»

Характеристика морфології реферату

Морфологічна (статистична) характеристика тексту дає уявлення про обсяг роботи (кількість сторінок), спосіб та якість друку, структуру (наявність плану, підрозділу на основні частини, переліку літературних посилань), ілюстрації, якість оформлення тексту.

Приклади цієї частини рецензії

Реферат представлено на 26 сторінках машинописного тексту, у збро-шурованому вигляді. Якість друку є задовільною, друкарські помилки виправ-лено. Загальному змісту передує чіткий план, який цілком відповідає викладу реферату. Перелік літературних посилань містить 13 джерел. Або Робота складається із вступу, 7 розділів, висновків, списку використаних джерел (331 публікація, у тому числі 114 – іноземною мовою), додатків. Загальний обсяг реферату становить 323 сторінки, з них основний зміст викладений на 167 сторінках машинописного тексту, який ілюстрований 57 рисунками та 61 таблицею.

Оцінка теми

Спочатку рецензент повинен визначити свою точку зору з приводу того, чи є обрана тема актуальною; якщо так, то наскільки. Завданням рецензента також є оцінка формулювання теми реферату (лекції, доповіді тощо). Вона повинна охоплювати головний зміст роботи, викликати зацікавлення та бути лаконічною. Як приклад недостатньої уваги рецензента до формулювання теми можна привести такий факт. У рецензії на лекцію «Проблеми транспорту в аспекті вирішення Конференції ООН – 2005» було цілком зрозуміло, що питання розглядається у зв’язку з охороною навколишнього середовища. У назві лекції природоохоронний зміст є відсутнім. Рецензент цього протиріччя не відзначив.

Аналіз плану

Рецензент повинен відзначити, наскільки вдало складено план (зміст) роботи, чи відповідає цей план послідовності викладення матеріалу, чи є логічний перехід між розділами. План має бути неперевантажений зайвою інформацією, оптимальний варіант – 4-5 основних пунктів. Вступ, висновки, обговорення тощо не позначаються окремими цифрами. До характерних недоліків написання робіт творчого характеру відносяться випадки, коли пункти плану (змісту) взагалі не позначено як розділи тексту, або назви розділів не відповідають пунктам плану. У такому випадку текст рецензії може містити наступний критичний аналіз:

«На сторінці 5 розділ має іншу назву – «Ріст населення». У плані такого пункту немає і навпаки, план містить такі пункти: «Порушення режимів річок», «Зникнення лісів», але у тексті ці розділи не виділено. Вважаю, що автору слід ретельніше прослідкувати це у роботі та за планом визначити відповідні розділи, лише тоді реферат буде відповідати вимогам та буде уникнуто плутанини».

Анотація

Наступна частина рецензії – анотація (дуже коротке викладення змісту реферату). Рецензії, де автори вказують на недоліки чи позитивні моменти роботи, не дають чіткого уявлення про наукове дослідження, а разом з тим і про правомірність зауважень рецензента.

Критичний огляд змісту

Більш важливою та відповідною частиною рецензії є оцінка позитивних та негативних сторін роботи (реферату, лекції) у формах, де сформовано реферативне зведення. Розглянемо деякі характерні моменти цієї роботи. Аналіз наукового дослідження рецензії має бути конкретним, доказовим, із визначеними прикладами та посиланнями на роботу. Як приклад, наведемо уривок із рецензії лекції на тему «Збереження навколишнього середовища…», де мова йде про недоліки роботи.

«Лекцію оформлено неохайно: відсутніми є план та поділи на розділи у тексті; у списку літератури відсутня науково-популярна література; велика кількість помилок друкарського характеру, неправильних виразів (45 позначок на полях) призводять до недбалого відношення до тексту лекції. Назва лекції досить узагальнена. Оскільки основна увага лекції приділяється охороні атмосфери сучасного міста, а не взагалі оточуючому середовищу. Недостатньо висвітлено питання про забруднення атмосфери у промислових містах Запоріжжі, в першу чергу Донецьку, Макіївці, Маріуполі, Єнакієвому, Краматорську тощо. У той же час нічого не сказано про заходи, що можуть поліпшити токсикологічне становище (очисні споруди на Макіївському металургійному заводі, бездимне завантаження на Донецькому коксохімічному заводі, озеленення териконників та відвалів вугільних шахт та ін.).

Побудова лекції також невдала: матеріал місцевого значення повинен бути тісно пов’язаним із ключовим питанням, а не розміщений наприкінці у вигляді додатків. Стиль не відповідає вимогам оформлення наукової або науково-популярної літератури».

Суттєвим недоліком є така побудова рецензії, де викладений матеріал є перевантажений фактичним матеріалом – відбувається процес «заміни оригінального аналізу». Такий документ позбавлений ознак рецензії та перетворюється у переказ. Рецензенту слід звернути увагу на співвідношення у праці, що аналізується, позитивного та негативного аспектів природокористування. Не викликає сумніву те, що автор з наукової точки зору повинен повідомити про негативні наслідки впливу людини на природу. У той же час автори, захоплюючись другорядними проблемами природо-користування та сенсаційних даних, не наводять ніяких додаткових прикладів роботи, що проводиться з приводу поліпшення екологічної ситуації та усунення екологічного дисбалансу в системах. Варто зазначити, що реферат повинен містити короткий письмовий переказ у формі публічної доповіді змісту наукової праці або праць спеціалістів з обраної теми; огляд літератури певного напряму. Такий огляд повинен надавати читачеві (рецензенту) уявлення про сучасний стан вивчення тієї або іншої наукової проблеми, де представлено співвідношення точок зору спеціалістів та відображена особиста оцінка їх вірогідності та обґрунтованості. На відміну від наукових статей, дисертацій, монографій, що мають за мету отримання нового знання, в процесі самостійного дослідження та введення його в науковий світ за допомогою публікування, реферат не може базуватися на суто самостійних наукових результатах автора. Завдання реферату – узагальнити здобутки інших вчених, самостійно визначити проблему на базі літературних свідчень.

Таким чином, реферат – це не переказ того, з чим ознайомлений читач, а наполеглива та серйозна праця, що вимагає ґрунтовної підготовки автора.

Оцінка мовної культури

До завдань рецензента належать аналіз мови та стилю викладення матеріалу. Критеріями оцінки є коректність висловів, лексичне збагачення мови, художня виразність, зрозумілі вислови та вдалі ствердження. Висока культура мови є обов’язковою і для рецензії.

Лексичні особливості визначаються словарним складом мови. Українська, російська мови надзвичайно насичені та різноманітні – завжди можна винайти вдалий вислів та слово для того, щоб коректно висвітлити думку. Якщо доповідач неточно використовує слова, він допускає лексичні помилки. Багато помилок також відносяться до категорії грама-тичних.

Стилістика розглядає застосування засобів вираження думки, ідей, понять тощо. Вона вчить визначенню смислових зворотів, форм конструкцій, більш придатних до використання в даній сфері. Стилістичні помилки ускладнюють сприйняття змісту, змінюють смисл тексту. Аналіз великої кількості текстів лекцій та рецензій дає змогу навести приклади недоліків культури мови, які були виявлені рецензентами (неправильні вирази підкреслено):

- «… цифри, що забруднюють природу…»;

- «… внаслідок накопичення густого туману, загальна кількість смертей на 400 чоловік перевищує

звичайний рівень смерті»;

- «… страждають від великої кількості накопичення епідемій…»;

- «… площі посіву забруднено мишоподібними гризунами…»…

Лекція не може вважатися повноцінною, якщо не врахований рівень підготовки аудиторії. Ось як пише про це рецензент: «Нажаль, лекція не має адресата. Вона не розкриває тему, має багато наукових, зовсім незрозумілих для слухачів, термінів…та ін.».

Особливо не можна допускати недоліки культури мови в рецензії. Наведемо декілька прикладів:

Лексично неправильним є вислів рецензента «зникнення видового та кількісного складу рослин, птахів, ссавців…». До цієї групи слід також віднести вислови: «Тему, що розглянуто автором можна вважати

просторовою…», або «… лекцію написано просторовою мовою…».

Досить поширеною є стилістична помилка, яка міститься у частому повторі окремих слів та висловів. Так, у одній з рецензій було написано: «…для сучасного часу це не реально, а реально чисельність населення Земної кулі щорічно зростає на 3%. З цим неможна не погодитися та необхідно вказувати на реально існуючий вихід».

Аналіз списку літератури

Основним джерелом для написання реферату є першоджерела. Автор повинен їх оформити у вигляді списку, або посилань. У свою чергу рецензент має визначити повноту та новизну використаної літератури, відповідність змісту роботи, коректність цитування, правильність оформлення списку літератури (зазначено у методичних вказівках з реферування).

Висновок рецензента

Висновок – найбільш важлива частина рецензії. У висновку рецензент має надати не тільки загальну оцінку творчої роботи, а й визначити пізнавальну та виховну ролі, а окрім того зробити аргументований висновок про можливість використання роботи (рекомендувати для тієї чи іншої аудиторії, запропонувати авторові внести корективи, вказати на можливість впровадження результатів).

Наведемо приклад позитивного висновку «Відзначені недоліки не зменшують значення тексту лекції та можуть бути еліміновані під час виступу.

Лекцію написано грамотно, на високому науковому ріні, в той же час досить популярно, що дозволяє рекомендувати її проведення для широкої аудиторії».

Проілюструємо форму негативного висновку у рецензії

«Слід зазначити, що лекція є актуальною та викликає зацікавлення, але не позбавлена недоліків також і принципового характеру, що не дозволяє рекомендувати її для використання перед слухачами. Пропонується автору доопрацювати матеріал, висвітити шляхи боротьби за збереження природного середовища, уважніше прослідкувати стилістичні аспекти».

Етика рецензування

Рецензію можна порівняти із дзеркалом, де знаходять відображення взаємозв’язки між рецензентом, автором, аудиторією. Дійсно, якщо рецензент напише досить негативну рецензію, але при цьому не обґрунтує доказів та не продемонструє доброзичливого відношення до автора, це може відбити бажання займатися лекційною роботою. З іншої точки зору, рецензія, яка не висвітлює слабких сторін (за суб’єктивними обставинами), здатна завдати більше шкоди (наприклад, погана лекція ніколи не буде мати необхідного ефекту).

Рецензент провів кропітку роботу з аналізу реферату (лекції), вніс певні рекомендації з приводу покращення роботи. Та все ж таки, якщо б рецензію, зберігаючи суттєві зауваження, було б написано коректно та поважно, вона безперечно була б дуже корисною для автора.