ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ” МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Кафедра філософії

Кривега л.Д. Філософія

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК для студентів історичного факультету

Запоріжжя 2012

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………..

Тематичний план курсу філософії…………………………….

Тематика, плани лекцій і семінарів та завдання для

самостійної роботи ……………………………………………..

Контрольна робота з філософії: 1-й і 2-й модулі …………….

Тематика рефератів………………………………………………

Питання з курсу філософії для підготовки до іспиту………….

Основна та додаткова література……………………………….

Глосарій…………………………………………………………..

Післямова…………………………………………………………

Вступ

Динамічні процеси сучасного суперечливого світу ставлять кожну людину в складні умови суспільного життя. Зростаюча напруга, пов’язана зі зміною ціннісних орієнтацій, необхідність пошуку і швидкого знаходження рішень, стресові ситуації – все це проблема людського буття, збереження і розвитку особистості, її внут­рішнього світу, світоглядної культури.

Щоб не блукали у лабіринтах нових суспільних процесів, правильно зорієн­туватися, збагнути смисл свого існування, молоді потрібен духовний стержень, яким є філософсько-світоглядна культура.

Філософії як сфері духовної свободи притаманне розмаїття підходів, мето­дологій, теоретичних побудов, яке знаходить плюралістичне відображення в курсі філософії. Філософія – це не сукупність готових істин, а лише загальні підходи до них, що склалися в світовій філософії. Істину студент має осягнути сам, осмислити тернистий шлях до неї власним розумом, наполегливою і вдумливою працею, навчитись сміливо висловлювати і захищати свою особисту точку зору. Це потребує від молодої людини самостійних роздумів, усвідомлених поглядів і уявлень.

У більшості країн світу філософія посідає чільне місце в системі гуманітарних дисциплін, які вивчають в університетах. Оволодіння основами філософських знань допомагає студенту стати не просто “вузьким спеціалістом” у певній галузі, а фахівцем, який уміє мислити і діяти самостійно. Наскільки людина має відповідати за свої слова та дії, настільки вона мусить філософствувати (І. Кант).

Мета викладання курсу філософії:

• забезпечити глибоке засвоєння специфіки філософського осягнення дійсності, високу світоглядно-методологічну культуру студентів;

• розуміння студентами філософії як теоретичної основи людського світобачення, опанування ними найвищих досягнень класичної і сучасної філософії.

Основні завдання курсу.

За підсумками вивчення курсу студент повинензнати:

• що таке світогляд, історичні типи світогляду: міф, релігія, філософія;

• предмет філософії та коло її проблем;

• історичний розвиток світової філософії;

• світову філософію ХХ-ХХІ століть;

• розвиток філософської думки в Україні;

• основні поняття та проблеми таких розділів філософії як онтологія, гносеологія, діалектика, соціальна філософія

• розмаїття підходів, методологій, теоретичних побудов у сучасній філософії.

вміти:

• вільно, раціонально, критично і творчо мислити, оперуя філософськими категоріями і спираючись на принципи гуманізму та загальнолюдські цінності;

• аргументовно відстоювати свій погляд на вирішення філософської проблеми в діалозі з носієм іншої точки зору;

• на основі ґрунтовного, фундаментального знання філософії опанувати самостійний стиль мислення, засвоїти специфіку філософського осягнення дійсності, формувати свою власну позицію, застосовувати набуті знання при аналізі нагальних проблем сьогодення.

Тематичний план вивчення курсу філософії включає: читання лекцій, проведення семінарських занять і самостійну роботу студентів під керівництвом викладачів. Особлива роль при цьому відводиться семінарським заняттям, які покликані допомагати студентам закріпити одержані знання та виявити свої творчі здібності. Найбільш раціональною системою підготовки до семінару є та, що включає в себе такі елементи:

1. Своєчасне ознайомлення з темою семінару і питаннями плану.

2. Встановлення зв’язку даної теми з відповідними розділами програми курсу.

3. Вивчення літератури, що рекомендується до теми семінарського заняття.

4. Вивчення відповідної теми за допомогою різних джерел інформації (підручники, монографії, Інтернет тощо).

5. Ознайомлення з методичними посібниками.

6. Перегляд власного конспекту лекцій.

7. Безпосередня підготовка до виступу на семінарі (складання плану, тез, конспекту виступу).

8. Запис незрозумілих питань, які слід з’ясувати на семінарі (або на консультації).

9. Самоперевірка готовності до семінарського заняття, що включає в себе перевірку засвоєння основних понять і категорій, які вказані до кожного семінарського заняття