• 4.5.3. Безпека при експлуатації компресорних установок

Компресорні установки належать до виробничого обладнання, яке при порушенні норм монтажу і експлуатації може створювати велику не-безпеку. Вибух компресорної установки супроводжується, як правило, значними руйнуваннями і людськими жертвами. Це може мати місце при порушенні режиму змащування поршнів компресора, при всмоктуванні запиленого повітря, з інших причин.

Стиснення повітря від 0 до 1 МПа викликає підвищення його темпе-ратура від 20 до 300°С, що може призвести до перегрівання стінок комп-ресора, спалаху мастил і вибуху.

Причиною вибуху також може бути несправність приладів безпеки. Змащують компресори спеціальним компресорним маслом 12(М) або 19(Т) з температурою спалаху 216-242°С.

В кисневих компресорах для змащування використовують дистильовану воду з добавленням гліцерину або використовують самозмащуючі втулки і кі-льця з графітом(змащування маслом забороняється). Для змащування цилінд-рів компресорів для стискання хлору використовують моногідрат. Для того, що запобігти утворенню вибухонебезпечних сумішей внаслідок потрап-ляння до компресора забрудненого або запиленого повітря, на повітро-приймальній трубі встановлюють спеціальний фільтр. Для стікання ста-тичної електрики корпус компресора заземлюють.

Для контролю за тиском повітря компресори обладнують маномет-рами і запобіжними клапанами. Запобіжні клапани реагують на рівень тиску, що на 10% перевищує робочий тиск у ресивері.

Контроль за температурою здійснюють спеціальні термометри. Бі-льшість компресорів обладнують системами водного охолодження і лише компресори малої продуктивності (до 0,7 МПа) мають повітряне охоло-дження. При досягненні критичної точки температури води автоматика захисту має зупинити компресорну установку.

Компресорні установки продуктивністю більше 20 м3/хв, аміачні холоди-льні установки повинні розміщуватись в окремих приміщеннях з дотриманням протипожежних норм. Двері та вікна компресорної повинні відкриватись назо-вні.

У процесі експлуатації компресорних установок один раз на рік про-водять їх технічну ревізію і налагодження, а один раз на два роки – техні-чне випробування (спеціальною технічною комісією).

• 4.5.4. Безпека при експлуатації трубопроводів

Трубопроводи широко застосовуються у багатьох галузях народного господарства. Ними транспортують різні гази, рідини, пару. Для швидко-го визначення вмісту трубопроводів встановлено 10 груп речовин і відпо-відне маркірування трубопроводів, якими вони транспортуються: вода (зелений), пара (червоний), повітря (синій), горючі та негорючі гази (жов-тий), кислоти (оранжевий), луги (фіолетовий), горючі і негорючі речови-ни (коричневий), інші речовини (сірий). За сигнальними кольоровими кі-льцями на трубопроводах визначають вид небезпек: червоні кільця – легкозаймисті, вибухо- і вогненебезпечні речовини; жовті кільця – от-руйні, токсичні, радіоактивні речовини; зелені кільця – нешкідливі і без-печні речовини.

Для безпечної експлуатації трубопроводів їх заземлюють, а при мон-тажі передбачають компенсаційні елементи. Найбільш широко викорис-товуються П-подібні компенсаційні петлі, які дозволяють рівномірно розподілити теплові деформації по трубопроводу.

Всі трубопроводи оснащуються відповідними клапанами (редукцій-ними, зворотними, запірними, запобіжними).

Трубопроводи періодично підлягають зовнішньому огляду та гідрав-лічному випробуванню згідно паспортних даних.

Особливу небезпеку становлять трубопроводи разом з установками природного газу, який широко використовується в промисловості і побуті частіше за все як паливо. Як правило, причиною вибухів, пожеж при екс-плуатації газопроводу є витік газу. Оскільки природний газ не має запаху, то для швидкого виявлення його в повітрі до нього додають одорант –

речовину з сильним запахом (наприклад, етилмеркаптан).