• 4.4.2. Суб’єктивні технічні засоби безпеки

В умовах виробництва безпека виконуваних робіт суттєво залежить від своєчасного попередження працюючих про можливі небезпеки. З ці-єю метою широко застосовують сигналізацію, сигнальні кольори, знаки та плакати безпеки, які відіграють роль носія відповідної інформації у за-кодованому вигляді.

Сигналізація про небезпеку застосовується у колективних засобах захисту від дії шкідливих і небезпечних факторів для попередження пра-цюючих про пуск і зупинку устаткування, порушення технологічного процесу, аварійну ситуацію, пожежну небезпеку тощо. За принципом дії сигналізація може бути звуковою, світловою, мануальною і т.п. З метою сигналізації про небезпеку можуть використовуватися спеціальні прилади та пристрої.

Сигнальні пристрої контролюють температуру рідин, тиск рідин і га-зів, швидкість руху рухомих елементів, вміст у повітрі шкідливих речо-вин, рівень шум, вібрацію, інтенсивність шкідливого випромінювання, інформують про несанкціонований доступ, вторгнення на об’єкти тощо.

За своїми функціональними ознаками розрізняють такі сигнальні пристрої:

- аварійні (сповіщають про виникнення небезпечного режиму в ро-боті);

- інформаційні (інформують про вид і значення параметрів, що ви-значають безпеку);

- попереджувальні (попереджують про необхідність дотримання

вимог безпеки).

Вченими м. Запоріжжя в березні 2006 р. запропоновано систему сиг-налізації, яка дає чітке уявлення про забруднення міста викидами проми-слових підприємств з урахуванням часу, простору та конкретного забру-днювача.

Кольорами безпеки відповідно до держстандарту є червоний, жов-тий, синій та зелений (табл. 13).

Таблиця 13

Кольори безпеки

№

2 3 4 Колір безпе-ки Основне змістове значення кольору без-пеки Контрас-ний колір

Червоний Заборона, безпосередня небезпека, засіб пожежегасіння Білий

Жовтий Попередження, можлива небезпека Чорний

Зелений Припис, безпека Білий

Синій Вказівка, інформація Білий

Червоний колір застосовують для позначення небезпеки, протипоже-жних засобів, сигнальних лампочок, заборонних знаків безпеки, облад-нання та приладів, де може виникнути небезпечна ситуація, тощо.

Жовтий колір означає попередження, можливу небезпеку. Його за-стосовують для фарбування попереджувальних знаків безпеки, елементів будівельних конструкцій, виробничого обладнання, що можуть бути джерелами небезпеки, країв огороджувальних пристроїв, захисних огоро-джень, що встановлюються біля небезпечних зон (ями, котловани, тран-шеї) тощо.

Жовті і чорні смуги, що чергуються, застосовують для позначення низьких елементів внутрішньоцехового транспорту, кабін, бамперів, еле-ктрокарів, підіймально-транспортного обладнання.

Синій колір означає вказівку, інформацію. Його застосовують для зо-бов’язуючих і вказівних знаків безпеки.

Зелений колір застосовують для ламп, що сигналізують про нормаль-ну роботу машин, позначення евакуаційних виходів «Виходити тут».

Знаки безпеки праці. Відповідно до держстандарту прийнято чотири групи знаків безпеки праці (ГОСТ 12.4.026-76):

1) знаки, що забороняють, – мають форму кола, по периметру якого нанесено широку червону смугу, а біле поле з нанесеним чорною фарбою відповідним символом перекреслюється червоною смугою такої ж шири-ни. Вони призначені для заборони певних дій у визначених місцях або приміщеннях (заборона палити, гасити водою і т.п.);

2) попереджуючі знаки мають форму трикутника, по периметру яко-го нанесено чорну смугу, а на жовтому полі знака розміщені відповідні попереджуючі символи. Вони призначені для попередження працівників про можливу небезпеку (радіаційне випромінювання, електричний струм і ін.);

3) зобов’язуючі знаки мають форму кола, по периметру якого нанесе-на тонка біла смуга, а на синьому полі білою фарбою – відповідні зо-бов’язуючі символи. Вони приписують дозвіл на певні дії працівників лише у разі виконання конкретних вимог з охорони праці (використання ІЗЗ тощо), вимоги пожежної безпеки та ін.;

4) вказівні знаки мають прямокутну форму, вони синього кольору з бі-лим полем посередині знака з нанесеними відповідними символами на полі. Вказівний знак «Входити тут» має форму квадрата зеленого кольору, на якому білою фарбою нанесений відповідний символ. Символи на вказівних знаках, що належать до пожежної безпеки, мають червоний колір.

Знаки безпеки, встановлені на воротах при в’їзді на об’єкт, діють на території всього підприємства, а якщо такі знаки встановлені на дверях або стіні при вході в приміщення – то лише для цього приміщення.

Дорожні знаки покращують безпеку учасників дорожнього руху і є для них обов’язковими. Є знаки, що знижують ступінь небезпечності не тільки для учасників дорожнього руху, але і для людей, які перебувають поруч. Наприклад, такі знаки як «Рух транспортних засобів, що перево-зять небезпечні вантажні, заборонено», «Рух транспортних засобів, що перевозять вибухівку, заборонений» і т.д.

Знаки безпеки повинні контрастно виділятися на тлі навколишнього середовища і перебувати в полі зору людей у призначених місцях.

Широко використовуються пояснювальні написи, що додатково ін-формують про можливу небезпеку. У пояснювальному написі забороне-ного знака завжди є слово «Заборонено», наприклад: «Заборонено пали-ти». Пояснювальні написи нерідко починають також словом «Стій», наприклад: «Стій. Заборонена зона».

Знаки небезпечних зон попереджують, наприклад, про розташування зон обвалів, сховищ, зон дії отруйних чи шкідливих речовин. У попере-джувальних знаках може бути пояснювальний напис, наприклад: «Небез-печна зона. Тихий хід».

Знаки загрози поранення попереджують про небезпеку, пов’язану з гострими предметами, виступом арматури тощо. Основне слово – «Обе-режно». Наприклад: «Обережно. Гострі предмети».

Знаки загрози від руху попереджують про небезпеку, пов’язану з ру-хом транспорту, будівельних машин і т.д., наприклад: «Бережись. Рух транспорту», «Бережись. Поворот стріли».

На вказівних знаках можуть бути такі пояснювальні слова: «Вихід», «Вхід» тощо.

4.5. Безпека при експлуатації посудин і систем, що працюють під тиском

• 4.5.1. Поняття «посудини під тиском», їх реєстрація

• 4.5.2. Безпека при експлуатації котельних установок

Наявність високого тиску і температури води та пари у водогрійних і парових котлах створюють підвищену небезпеку при їх експлуатації. Ос-новними причинами аварій при експлуатації парових та водогрійних кот-лів можуть бути:

1) порушення водного режиму котла;

2) перевищення робочого тиску;

3) дефекти проектування котла;

4) дефекти, допущені при виготовленні та ремонті котла;

5) зниження механічної міцності котла в процесі експлуатації тощо.

Порушення водного режиму може призвести до відкладання на внут-рішніх стінках котла теплонепровідного накипу з різних солей (Ca(HCO3)2; Mg(HCO3)2; CaSO4 та ін.). Вода і димові гази можуть викли-кати корозію, яка знижує механічну цінність котла.

Для забезпечення безаварійної роботи котлів їх обладнують необхід-ною апаратурою і контрольно-вимірювальними приладами: манометра-ми, запобіжними клапанами, водопоказуючими пристроями, запірними і спускними пристроями, а окремі конструкції – автоматичною апаратурою контролю.

Відповідно до вказаних Правил посудини встановлюються в місцях, де не буває скупчення людей, а також в окремих будівлях. При встанов-ленні посудин необхідно передбачити можливість їх вільного огляду, ре-монту й очищення.

Не допускається встановлення посудин, що реєструються в держав-них органах нагляду, в житлових, громадських і побутових приміщеннях, а також у приміщеннях і будівлях, що до них прилягають.

Всі елементи котлів, трубопроводів, пароперегрівачів і допоміжного уста-ткування з температурою стінки зовнішньої поверхні вище 430С в доступних для обслуговування місцях повинні бути покриті тепловою ізоляцією.

Водогрійні і парові котли з температурою води не вище 115 °С, по-тужністю від 0,1 до 3 МВт і парові котли з тиском пари не вище 0,07 МПа не реєструються в органах державного нагляду, а вимоги безпеки до їх експлуатації регламентовані галузевими стандартами. Їх дозволяється встановлювати у приміщеннях не нижче ІІ категорії вогнестійкості. До

пускається примикання котелень до виробничих приміщень за умови розділення їх протипожежною стіною. Висота приміщення котельні має бути не менше 2,6 м, а площа під один котел – 18 м2; двері повинні від-криватись назовні, не мати засувів всередині; вентиляція передбачається припливно-витяжна.

Котельня повинна бути обладнана засобами пожежегасіння відповід-ного до норм на протипожежне устаткування і ремонт, установленими Правилами пожежної безпеки України (ДНАОП 0,01 – 1.01.95).

Водогрійні котли потужністю понад 400 кВт (4 МВт) обладнують не менше як двома запобіжними клапанами.

Всі елементи котлів, трубопроводів, пароперегрівачів і допоміжного уста-ткування з температурою стінки зовнішньої поверхні вище 430С в доступних для обслуговування місцях повинні бути покриті тепловою ізоляцією.

Кожен котел підлягає технічному огляду інспектором органів Держ-промгірнагляду до пуску в роботу, періодично в процесі експлуатації, а в необхідних випадках – позачерговому огляду. Технічний огляд котлів складається із зовнішнього і внутрішнього оглядів (один раз на 4 роки) та гідравлічного випробування (один раз на 8 років) згідно паспорту на по-судину.