Самостійна робота №2
Емоційна сфера людини
За допомогою певного об’єкту людина отримує знання про об’єктивні властивості оточуючих предметів, спрямовані на ство-рення образу певного об’єкту.
Почуття – це своєрідне відображення обєктивної дійсності. Ця своєрідність полягає в тому, що в почуттях відображається значення об’єктів для потреб людини. Відбувається в формі переживання (приємне чи неприємне, задоволення чи незадоволення).
Характеристики емоцій :
1. Якість (приємне, неприємне)
2. Полярність (любов – ненавість; радість – горе).
3. Амбівалентність – в складному почутті поєднуються елементи полярних почуттів (ревнощі: любов, ненавість).
4. Інтенсивність –це сила почуття.
5. Тривалість (тривалі чи нетривалі).
6. Рефлекторна природа: відбувається під впливом зовнішніх под-разників.
Терміну почуття близький термін емоція. Існують такі погляди на співвідношення цих понять.
1) Ввважають синонімами (С.Л.Рубінштейн).
2) Почуття – ширше, а емоція лише прояв почуттів (Т.А.Костюк, А.В.Петровський).
3) Емоції –ширше, а почуття вищий рівень розвитку емоцій (Мак-дауголл).
1) Еволюційна – розроблялась Дарвіним. Основні емоції, їх вира-ження, здатність розуміти інших вроджені і залежать від анатомічної будови організму. Аргументи Дарвіна: 1)люди в різних культурах користуються однаковими виразними засобами емоцій. 2)Тварини здатні розуміти емоції інших видів.
2) Периферична (теорія Джемса-Ланге). Причина емоцій в змінах периферичної нервової системи (вегетативні – зміна судин; склад крові). За цією теорією, спочатку на зовнішній вплив реагують суди-ни, а потім виникає переживання. Але однакові фізіологічні зміні супроводжують різні за якістю емоції, а штучні органічні зміни – не супроводжуються емоціями.
3) Таламічна (Кеннона-Барда). Емоції та органічні зміни відбува-ються одночасно з одного джерела “таламуса” (орган головного моз-ку). Сьогодні прийнято говорити про поєднання емоцій та органіч-них змін, а не про передування одного з цих явищ.
4) Когнітивна (П.В.Симонов). Позитивні емоції виникають, якщо реальні результати відповідають очікуваним при реалізації цілей. Негативні, коли отримувані результати менш значні, ніж очікувані.
5) Когнітивно-фізіологічна (С.Шехтер). Залежність емоцій від пам’яті та мотивації (установка, інструкція,). Дослід: давали людині фізіологічний розчин і говорили, що він викликає гнів чи радість. Досліджувані константували в себе появу відповідних почуттів.
Емоції виконують такі функції:
1) Функція оцінки: Безпосередньо сигналізують про значення пред-метів.
2) Спонукання (бажання, потяги, прагнення, мотивація) відкрива-ються людині у вигляді емоції.
3) Функція стереотипного розв’язання ситуацій: у несподіваних ситуаціях ризику, які вимагають негайного виходу: (страх – спонукає до втечі, гнів – до агресії).
4) Організація діяльності. Позитивні емоції – організують, а негати-вні дезорганізують. Бурхливі емоції негативно впливають на продуктивність діяльності.
5) Вплив на пізнавальні процеси: емоційно насичена інформація краще осмислюється, запам’ятовується, використовується.
6) Функція передбачення: людина емоційно передчуває можливий розвиток подій. Це стимулює її до певних дій.
7) Функція впливу на органічні процеси: є емоції стенічні, які акти-візують організм, та астенічні, які пригнічують.
Немає єдиної класифікації емоцій. За основу беруться різні ознаки:
– модальність (позитивні, – негативні, приємні – неприємні, задо-волення – незадоволення);
– інтенсивність (слабкі і сильні);
– тривалість (тривалі, нетривалі);
– глибина (глибокі, поверхневі);
– усвідомленість (усвідомлювані, неусвідомлювані);
– функції;
– вплив на організм (стенічні і астенічні);
– за змістом (моральні, естетичні) інтелектуальні – іноді їх нази-вають вищими почуттями;
– за рівнями.
Рубінштейн виділяє три рівня:
1) елементарні фізичні чуття, повязані з органічними потребами. При цьому не усвідомлюється предмет чуття (безпредметна три-вога, самопочуття);
2) предметні – відображають ставлення людини до предметів: мо-ральні, естетичні, інтелектуальні;
3) світоглядні почуття: гумор, іронія, трагізм, що виражають став-лення до дійсності в цілому.
Іноді емоції ділять на 1)переживання, що відображають ситуа-тивне ставлення до об’єкту або 2)узагальнене відношення до них. Перші залежать – від умов діяльності, супроводжують її (емоції), а другі відповідають потребам, установкам людини, є незмінними від ситуації до ситуації (почуття).(В.К.Вілюнас).
Серед емоційних процесів виділяють: афект пристрасть, стрес, емоції, настрій.
Афекти швидко оволодвають людиною, бурхливо відбувають-ся, супроводжуються порушенням свідомості, втратою самоволодін-ня, короткочасні, як спалах. Викликаються гострими життєвими си-туаціями, але схильність до афектів свідчить про невихованість, не-вміння володіти собою.
Стадії афекту:
– збудження;
– втрата контролю;
– знесилення;
– виснаження організму.
Приклад афекту передає картина “Іван Грозний вбиває свого сина”. Стрес – стан напруги при загрозі або перевантаженні. Деякі професії сприяють виникненню стресів (вчитель, офіцер, суддя). При стресі, як і при афекті, порушується життєдіяльність організму (прискорюється серцебиття, дихання). Може бути і без сильно виражених проявів, але при цьому людина важко зосереджує, розподіляє, та переключає увагу, погано розв’язує мислительні задачі. Негативний варіант стресу називають дистрес.Водночас незначний і нетривалий стрес може викликати активізацію діяльності, тоді він називається еустрес.
Д.О.Хебб встановив залежність успішності діяльності від сили емоційного збудження.
Пристрасть – сильне, стійке, тривале почуття. В ній тісно пов’язані емоційні, вольові та мотиваційні компоненти. Виражається у зосередженні всіх думок, зусиль людини у напрямку обраної мети. Пристрасть – це завжди не просто переживання, але й відповідно дія (пристрасть до математики виражається не просто в інтересі до пре-дмету, а й у діях: читання додаткової літератури, відвідування гурт-ка, тощо). В пристрасті активність поєднується з пасивністю: людина забуває про все, окрім предмета пристрасті. Активність звужується і обмежується сферою діяльності, яка пов’язана з предметом пристрасті.
Почуття ситуаційно стійкі, а емоції –це їх виявлення в конкре-тних обставинах. Настрій – це загальний емоційний стан, фон пере-бігу психічних процесів та поведінки людини (діяльність відбуваєть-ся на певному емоційному фоні).
Настрій – це не предметне переживання, а особистісне(нам просто радісно), залежить від загального стану здоров’я, тонусу, життєдіяльності. І навпаки: “в здоровому тілі – здоровий дух”.
Настрій – це безсвідома емоційна оцінка особистістю того, як в даний момент складається для неї ситуація життєдіяльності.