Самостійна робота №3

Самостійна робота №3

Тема: Країни Азії в період економічної кризи

Мета: - охарактеризувати особливості розвитку країн Азії в період економічної кризи та шляхи виходу з неї; дати характеристику демократичним процесам,що відбувались у країнах регіону;

-закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно – історичних умовах;

План

1. Японія: від лібералізації до мілітаризації та фашизації суспільства.

2. Китай: становище країни в роки кризи і вихід з неї.

3. Вплив кризи на економіку і суспільство Індії. Література: Ладиченко с.227-262; 268 – 277.

Бердичевський с.256 – 301; 310 – 318.

Середницька с. 195 – 236.

І Активізація опорних знань

1. На боці якого блоку виступала Японія в роки І світової війни?

2. Коли і чому відбувались в Японії «рисові бої»?

3. Які азіатські території були колоніями Японії?

4. Що надавав прийнятий у 1919р. Закон про зниження майнового виборчого цензу?

5. У якому році в Китаї пройшов «Рух 4 травня»?

6. Що стало приводом до масових заворушень студентів?.

7. Який характер носила революція 1925-27рр. в Китаї?

8. Що таке Гоміндан?

9. Які події поклали початок революції в Китаї?

10. Що спровокувало громадянську війну в Китаї?

11. Чиєю колонією була Індія?

12. Що ви знаєте про Махатму Ганді?

ІІ Опрацювання теми самостійного заняття

При опрацюванні теми самостійної роботи ми продовжимо знайомитись з історією Японії в міжвоєнний період, простежимо шлях країни до мілітаризації і фашизації японського суспільства; прослідкуємо як відносини Гоміндану і КПК змінювались від протистояння до співпраці; розглянемо період боротьби Індії проти Великої Британії, в основі якої лежали кампанії громадянської непокори. 1.Після І світової війни посилились позиції японської буржуазії, уряд очолював Харі, що був тісно пов’язаний з монополіями. Незвожаючи на несприятливу внутрішньополітичну і зовнішньополітичну ситуації, уряду Харі вдалося стабілізувати економіку, дещо демократизувати країну.

1925р.- Прийнято Закон про загальні вибори, що надавав виборчі права чоловікам від 30-ти років ф які мають ценз осілості (1 рік). Кандидат повинен був внести заставу – 2 тис. ієн. Робітники і селяни, таким чином, не мали можливості балотуватись. Закон про охорону громадського порядку, за яким передбачалось 10 років каторги за будь-які антимонархічні або антидержавні дії та ідеї. З настанням кризи розпочинається мілітаризація країни та згортання демократії.

На виборах 1936-37 рр. перемогли демократи. Але опозиційний парламент був розпущений, а невдовзі ліквідована парламентська система і багатопартійність.

1940р.- Були розпущені ліберальні партії. Заборонено діяльність профспілок і демократичних організацій. Створено «Асоціацію допомоги трону».

Одним із підсумків І світової війни для Японії стала втрата її панівного економічного становища в Тихоокеанському регіоні, особливо після Вашингтонської конференції, що закріпила лідерство у ньому США. Насамперед це стосувалось Китаю інвестували у який найбільше Британія – 36,7%, частка японських інвестицій складала 35,1%. Японія посідала І місце у зовнішній торгівлі Маньчжурії, що була важливим джерелом сировини. Зазіхання Вашингтону на лідерство наразились на жорсткий опір з боку Токіо. Боротьба за панування в Китаї набула напруженого характеру і виявилась однією з основних причин того, що американські підприємці і військові стратеги почали вважати Японію головним ворогом США в Азії.

Розпочавши завоювання сусідніх держав ще на початку ХХ ст.., Японія готувалась до цього в усіх напрямках: політичному, економічному, ідеологічному. Політичні лідери вирішували куди і коли спрямовувати агресію: плацдармом для подальших завоювань міг стати Пн.-Сх. Китай, а далі Монголія, СРСР і увесь Китай. Військові схилялись до плану розпочати воєнні дії проти південних сусідів і колоній європейських держав, багатих на сировину і природні ресурси. Питання остаточно вирішувало військове відомство.

Економічна підготовка полягала в тому, що військове виробництво стало основним для багатьох корпорацій. Більш як 2 тисячі заводів і фабрик виконували замовлення військового і військово – морського відомств. Металургійні заводи «Явата»постачали для потреб військового виробництва 63,3% сталі і прокату. Алюмінієва промисловість, що була створена на початку 30-их років і стала базою для літакобудування, у 1933р. виробила 19 тис. тонн алюмінію.

Радикально налаштоване угрупування «Молоді офіцери», сформоване з представників військової аристократії та вищого офіцерства, робило ставку на війну та агресію6 у 1927р. вони сприяли приходу до влади генерала Танаки і домоглися, що зовнішня політика Японії набирала все більш агресивного характеру.

Мілітаризація — підпорядкування економічного, політич­ного й громадського життя в країні цілям підготовки до за­гарбницьких воєн; перенесення форм і методів військової організації до сфери цивільних відносин, поширення вій­ськових законів, військової дисципліни на певні галузі на­родного господарства: воєнізація промисловості, створен­ня воєнної економіки в мирний час.

15 травня 1932 р. Спроба державного перевороту в Японії, вчинена групою "молодих офіцерів". Хоч путч був приду- шений, однак вплив військових на внутрішню і зовніш­ню політику країни дедалі посилювався. Значно зріс американський експорт в Японію важливих стратегічних матеріалів і стратегічної сировини (у 1937 році порівняно з 1936 роком):

• нафти — у 1,5 рази;

• залізного лому, міді — у 2,5 рази;

• чавуну і сталі - у 16 разів.

Над економікою встановлено військово-державний контроль.

Основні тенденції зовнішньополітичної стратегії в 20—30-ті роки:

1. 1927 р. Прем'єр-міністр генерал Танка надіслав імператорові Японії меморандум, у якому були розроблені агресивні загарбницькі плани:

• захоплення Північно-Східного і Північного Китаю, Монголії;

• панування Японії в Південно-Східній Азії і в басейні Тихого океану.

Меморандум - один із видів дипломатичного листування з викладенням поглядів уряду в якомусь питанні.

2. У 30-х роках Японія готується до війни:

• швидко розвивається військова промисловість;

• 1931-1932 рр. Японія окупувала Маньчжурію і створила маріонеткову державу Маньчжоу-го на чолі з колишнім імператором Китаю Пу І. якого скинули під час революції 1911 р. Ліга Напій не визнала нової держави.

• 1933 р. Японія на знак протесту вийшла з Ліги Націй, шо розв'язало їй руки для нових загарбань.

• 1935 р. Японія направила свої війська в Монголію.

• 1932-1936 рр. Японія окупувала низку китайських про­вінцій.

• 1936 р. Прихід до лади в Японії правого уряду К. Хірото, що призвело до зближення з фашистською Німеччи­ною. Уряд висунув свою програму подальшої експансії Японії "Основні принципи національної політики".

• Японія підписала з Німеччиною Антикомінтернівський пакт. Країни зобов'язувалися інформувати одна одну про діяльність Комінтерну, вести спільну боротьбу проти нього. Під приводом боротьби проти Комінтерну країни отримали право втручатися у внутрішні справи інших країн.

• 1937-1938 рр. Агресія Японії проти Китаю. Японські війська окупували найбільш розвинені в економічному відношенні східні частини Китаю.

Війна в Китаї набула довготривалого характеру і продо­вжувалася фактично до 1945 р.

• 1938 р. Японський уряд проголосив Декларацію про встановлення "нового порядку" в Східній Азії. Це озна­чало курс на захоплення і колонізацію значних терито­рій в Азії.

• 1938 р. Зіткнення японської армії з радянськими вій­ськами в районі озера Хасан.

• 11 травня 1939 р. Початок війни Японії проти Монголії. На кордоні з Монголією було сконцентровано сили 6-ої японської армії, які невдовзі почали воєнні дії в районі Халхін - Гола. СРСР, згідно з договором з Японі­єю, надав їй допомогу. Радянсько-монгольські війська оточили і знищили основні сили 6-ї японської армії. За період боїв японські війська втратили 61 тис. убитими та пораненими, радянсько-монгольські — 18,5 тис.

• 27 вересня 1940 р. Приєднання Японії до Троїстого пакту (Німеччина, Італія, Японія). Німеччина та Італія визна­ли стратегічні плани Японії в Азії.

Отже, у 30-их роках посилилась мілітаризація Японії. Японські монополії збагачувались на військових поставках (їх прибутки сягали 200-300%).Тоді ж Японія почала реалізацію своїх загарбницьких планів, здійснюючи агресію проти окремих держав на Далекому Сході.

Наступ на демократію посилився у 30-их роках, що призвело до ліквідації парламентаризму і багатопартійності. Демократичний рух переслідувався владою, учасники його були розрізненими і не мали загальнонаціональних центрів.

У військовослужбовців виховувалась безмежна відданість імператорові та беззаперечне підкорення тим, хто обіймає вищу посаду. Це відповідало основним канонам державної релігії синтоїзму, що обожнювала імператора, видаючи його за сина богині Сонця Аматерасу. Єдина в світі правляча японська династія була на престолі понад 2тис. років. Синтоїзм підкріплювався кодексом честі самурая – бусидо. Його дотримувались всі японські війська. Смерть за імператора вважалася проявом найвищого патріотизму. Значення армії і вага військових у японському тогочасному суспільстві була величезна.

2. Об'єднання Китаю, встановлення влади Гоміндану.

Гоміндан (Національна партія) - політична партія в Китаї. Створена в 1912 р. Сунь Ятсеном.

З 1931 р. Гоміндан, ке­рований Чан Кайші, - правляча партія. Після проголо­шення КНР (1949 р.) прихильники Гоміндану переїхали на Тайвань, де Гоміндан був єдиною правлячою партією до 2000 р.

1927 р. Чан Кайші у Шанхаї здійснив державний перево­рот. Він сформував Національний уряд, встановив свою владу, влаштував масові розстріли комуністів. Усі політичні сили в країні, крім комуністів, визнали уряд Чан Кайші.

Чан Кайші спирався на офіцерство, партійні кадри, дер­жавних службовців.

Комуністи взяли курс на збройну боротьбу проти Гомін­дану.

Соціально - економічна політика Гоміндану:

1. Проводилися заходи зі зміцнення державного сектору економіки.

2. Уряд взяв під свій контроль фінансову систему країни - бан­ки, страхові товариства, податкові й митні надходження.

3. Встановлено державний контроль над системою плану­вання економічного розвитку.

4. Держава сприяла приватним інвестиціям.

5. Було прийнято закони про працю.

6. Створено систему офіційних державних профспілок.

7. Встановлено мінімальний рівень заробітної плати.

8. Було прийнято Закон про гарантування права власності що сприяло розвитку приватного підприємництва.

9. У 1930 р. був прийнятий аграрний закон, який:

• обмежував розміри орендної плати;

• встановлював межі земельних володінь;

• захищав права орендарів.

Протягом 1928-1930 рр. у Південному і Центрально­му Китаї виникли загони китайської Червоної армії, було створено 15 радянських районів. Комуністи виступали за селянську революцію в Китаї і партизанські методи бороть­би проти Гоміндану. Почалася друга громадянська війна.

• У 1932 р. урядові війська розпочали воєнні дії проти ко­муністичних загонів у Центральному і Південному Китаї, де у 1934 р. була встановлена влада Гоміндану. В цілому уряд Чан Кайші здійснив п'ять збройних походів проти комуніс­тичних військ, партизанських загонів та селянських бунтів. Розгромлено основні сили Червоної армії та ліквідовано ра­дянські райони.

• 1934-36рр. партизанські армії під керівництвом Мао Цзедуна перебазувались до Пн.Китаю, де на перетині трьох провінцій – Шеньсі, Ганьсу і Нінся було утворено Особливий прикордонний район, який став базою комуністів.

• У 1935 р. сили китайської революції були зосередже­ні у Північно-Західному Китаї, спираючись на підтримку СРСР.

• Японська агресія примусила КПК і Гоміндан у квітні 1937 р. знову об'єднати сили проти спільного ворога - Японії.

Чан Кайші (1887-1975)

Китайський державний і політичний діяч, генераліси­мус.

Народився І Китаї у приморській провінції Чжецзян. Навчався у Державній військовій школі японської армії в Токіо. Тут він зустрівся з Сунь Ятсеном, що готував у той час революцію проти маньчжурської династії в Китаї. Воював на боці повстанців.

Після смерті Сунь Ятсена в 1925 р. Чан Кайші очолив революційний рух на півдні Китаю і через рік організував воєнний похід на північ. Чан Кайші порвав з комуністами і в березні 1927 р. оголосив про створення свою уряду в Нан кіні, який незабаром було визнано національним урядом Китаю.

У боротьбі проти Японії Чан Кайші у 1937 р. пішов на створення "об'єднаного фронту» з комуністами, але зазнав поразки у протистоянні з комуністами.

У 1949 р. був змушений переїхати на о. Тайвань.

Чан Кайші переобирався на пост президента Тайваню в 1954 р., 1960 р., 1966 р., 1972 р.

За період його правління на о. Тайвань відбувалося бурх­ливе економічне піднесення.

Помер 5 квітня 1975 р.

Мао Цзедун (1893 - 1976)

Син сільського багатія. Здобув середню освіту, працював вчителем початкової школи. Великий вплив на формування його поглядів мала китайська філософія, особливо конфуціанство, ідеї соціалізму й анархізму.

Йому вдалося захопити керівництво в КПК, зміцнити свій вплив у військових частинах. Займав ворожу позицію щодо Гоміндану та його лідера Чан Кайші. Керував Китаєм до своєї смерті у 1976р., створивши режим особистого культу.

Боротьба проти японської агресії в 30-х роках

1931-1932 рр. Захоплення Японією Північно-Східного Ки­таю (Маньчжурії).

Майже не зустрічаючи опору, Квантунська армія окупу­вала всі головні центри Маньчжурії. Японці оголосили Маньчжурію державою "Маньчжоу-го". На чолі марі­онеткового уряду став нащадок маньчжурської динас­тії Пу І. Реальна влада зосередилася в руках японських радників цього уряду.

1937 р. Японія перейшла до реалізації плану захоплення всього Китаю.

Японія захопила величезну територію Північного і Цен­трального Китаю, зокрема й такі великі міста, як Пекін,Тяньцзінь, Шанхай та ін.

23 вересня 1937 р. Була досягнута угода між Гомінданом і Комуністичною партією Китаю про спільні дії проти Японії.

Значну допомогу Китаю надавав СРСР у роки антияпонської війни:

• 1938 р. СРСР надав дві позики по 50 млн доларів;

• 1939 р. СРСР надав позику у 50 млн доларів для закупівлі військових матеріалів і озброєння;

• з СРСР до Китаю прибула група воєнних спеціалістів і льотчиків-добровольців.

Окупація Японією всіх приморських територій Китаю і всіх його портів серйозно зачепила інтереси західних дер­жав у Китаї.

Війна в Китаї затяглася майже на 10 років, оскільки Япо­нія зустріла сильний опір гомінданівських військ, до яких приєдналися озброєні формування Комуністичної партії Китаю.

Отже, не дивлячись на протиріччя, що існували між Гомінданом і КПК в Китаї був створений Єдиний національний антияпонський фронт. Почалась національно - визвольна боротьба китайського народу проти японських агресорів, що тривала понад 8 років.

3. Кампанія громадянської непокори народів Індії в 30-х роках та її результати

Гандизм - соціально-політичне і релігійно-філософське вчення, розроблене М. Ганді, що стало ідеологією індій­ського національно-визвольного руху.

Головні риси:

• досягнення незалежності мирними, ненасильницьки­ми засобами, залученням до боротьби широких народ­них мас;

• ідеалізація старовини;

• апеляція до релігійних почуттів народних мас;

• боротьба з кастовою нерівністю.

• Індійський Національний Конгрес (IHK), що був провід­ною, загальнонаціональною партією в Індії, неодноразово виступав організатором кампанії громадянської непокори і бойкоту.

• У 30-х роках продовжувалися кампанії громадянської непокори, розпочаті у 20-х роках, проголошені Індійським Національним Конгресом.

• Світова економічна криза (1929-1933 рр.) негативно по­значилася на економіці Індії:

• • у роки кризи індійські селяни продавали пшеницю вдві­чі, а джут — удвічі - втричі дешевше, ніж раніше;

• • населення платило великі податки англійській владі і велику орендну плату поміщикам;

• • селяни масово розорялися, втрачали землю, ставали злидарями;

• • відбувалося масове звільнення робітників і зниження заробітної плати на 30—40%;

• • збанкрутіли дрібні й середні підприємства і торговельні фірми, які поглиналися англійським капіталом та іно­земними монополіями;

• • робітники страйкували.

• Початок 1928 р. В Індію прибула комісія британських по­літичних діячів на чолі з Саймоном для створення проекту нової конституції. Усі індійські політичні організації, крім найбільш реакційних, бойкотували комісію Саймона.

• 1930 р. IHK оголосив кампанію громадянської непокори під керівництвом М. Ганді.

Це відбулося 26 січня 1930р., коли Конгрес вирішив проголоси­ти цей день Днем незалежності Індії. По всій країні відбу­валися мітинги, збори, демонстрації, на яких приймали рішення до кінця боротися за звільнення Індії від коло­ніального рабства.

26. січня 1930 р. Було проголошено День незалежності Індії.

Березень 1930 р. "Соляний похід" М. Ганді. Почалася кампанія громадянської непокори проти монополії коло­ніальних властей на видобування і продаж солі.

М. Ганді в супроводі своїх прихильників вирушив у три­тижневий похід до узбережжя Аравійського моря, щоб випарити сіль з морської води. "Соляний похід" широко висвітлювався індійською пресою. Він сприяв залучен­ню всіх верств населення до участі в боротьбі проти ко­лонізаторів і зростанню популярності М. Ганді. Він мав величезний вплив на індійську громадськість. Англійські влада перейшла до репресій: IHK було оголошено поза законом, заарештовано 60 тис. учасників "соляного по­ходу", серед них М. Ганді, Дж. Неру та ін. Але рух не припинявся, а набирав все більшого розмаху. Колоніальні власті були змушені піти на переговори з лі­дерами IHK.

1931 р. Між лідерами IHK і британською колоніальною адміністрацією була укладена угода, за якою колоніза­тори припиняли репресії і звільняли ув'язнених,соляна монополія ліквідовувалася, а IHK припиняв Кампанію громадянської непокори. IHK погодився взяти участь у переговорах у Лондоні. Британський парламент прийняв так званий Вестмінстерський статут про наданню британ­ським домініонам суверенітету і створення Британської співдружності. Це надихало IHK на продовження боротьби.

1932 р. Нова кампанія громадянської непокори. IHK був оголошений поза законом. М. Ганді знову потрапив до в'язниці.

1935 р. Британський парламент прийняв закон про управління Індією (нову конституцію для Індії), згідно з якою дещо розширювалося індійське представництво у державних органах, але Індія продовжувала залишатися колонією. Виборче право отримали 12% населення, було розширено права місцевих законодавчих органів. Вибор­чі курії створювалися за релігійною ознакою, що призво­дило до розпалювання ворожнечі між індусами і мусуль­манами.

1937р.В Індії проведено вибори, які засвідчили автори- тет IHK. Він здобув більшість у 8 з 11 провінцій і сформу- вав місцеві уряди. Це був великий крок уперед у здобутті влади і в накопиченні демократичного досвіду.

Серед членів IHK з'явилася група свараджистів прибічників самоврядування і незалежності Індії.

1937-1939 рр. Нове піднесення національно-визвольної боротьби: страйки залізничників, робітників джутової та бавовно переробної промисловості.

У 1939 р. розпочалися селянські виступи під економічними і політичними гаслами (створення законодавчих органів, гарантії громадянських свобод). Жорстокими методами владі вдалося дещо нейтралізувати цю боротьбу.

Джавахарлал Неру(1889-1964)

Соратник М. Ганді в боротьбі за національне звільнення, один із лідерів Індійського національного конгресу. У грудні 1925 р. був обраний головою IHK. У колоніальній Індії (до 1947 р.) переслідувався, провів у в'язницях понад 10 ро­ків. У період стабілізації (1922-1929 рр.) Дж. Неру висунув програмне гасло "пурна сварадж" — повна незалежність. Увійшов у історію як "будівничий нової Індії".

Отже,у період між двома світовими війнами посилилася національно-визвольна боротьба індійського народу за свої права. Очолив цю боротьбу Індійський національний конгрес, визнаним лідером якого з1920 р. був М.Ганді,а соратником його у боротьбі був Дж. Неру.

Підчас кампаній громадянської непокори до національно-визвольної боротьби залучалися мільйони людей.

Національно-визвольний рух набирав сили і змушував англійську владу маневрувати, перейти до тактики посту­пок, поєднувати репресії з конституційними реформами.

ІІІ. Підсумок.

Подумайте і дайте письмову відповідь:

1. Виділіть особливості демократичного руху в Японії у 1929-31рр.

2. Якими були тенденції внутрішньополітичного життя Японії наприкінці 20-их – поч.30 –их рр..?

3. Суть меморандуму Танаки?

4. Поясніть терміни: Гоміндан, північний похід, особливий район,кампанія громадянської непокори,ґандизм, ІНК, соляні походи?

ІV.Питання для самоперевірки:

1. Якими були наслідки І світової війни для Японії?

2. Як світова економічна криза вплинула на Японію? Її прояви?

3. У чому проявилась мілітаризація в Японії?

4. Якими було становище Китаю після І світової війни?

5. Причини, привід та наслідки «Руху 4 травня» в Китаї?

6. Коли і в результаті яких подій в Китаї створили Національний уряд?

7. У чому виявилось протистояння між Гомінданом та комуністами?

8. Як розвивався національно – визвольний рух в Індії після І світової війни?

9. Що ви знаєте про Мохатму Ганді?

10. Кампанії громадянської непокори: причини, наслідки?

V. Домашнє завдання:

1. Опрацювати тему самостійної роботи.

2. Підготувати презентації на тему:

-«Політичні портрети Чан Кайші, Мао Цзедуна»

- «Махатма Ганді – національний символ Індії»

- «Розвиток країн Близького Сходу у міжвоєнний період»

- «Особливості економічного та політичного розвитку країн Латинської Америки в період кризи 1929 – 1933рр».