Теорія випадків.

Один із останніх і найбільше широко обговорюваних підходів до розуміння керівництва будується винятково на теорії поведінки. У ній стверджується, що поведінка керівника будується по-різному в кожній конкретній ситуації. Наприклад, той стиль управління, що приносить успіх в управлінні розрізненим колективом сезонних робітників (автократичний) приведе до повного провалу у випадку його застосування в роботі дослід­ницького відділу. Цей підхід відомий за назвою теорії випадків чи ситуа­ційного підходу. Дослідники в рамках вивчення даної теорії розробили ос­новні моделі поведінки керівника, які мають значну практичну цінність.

Підлеглі:

• залежні від свого керівника;

• не мають можливості висловити свою думку;

• мають невисоку кваліфікацію (не завжди);

• усвідомлюють, що можуть бути жертвами застосування надзвичай­них повноважень;

• усвідомлюють, що є членами групи "трудові надлишки";

• практично не мають незалежності;

• часом самі стають послідовниками авторитарного режиму або прихильниками.

Ситуація на робочих місцях.

Панує сувора дисципліна, підтримка її здійснюється за допомогою су­ворого контролю. Рівень прибутку не дуже високий. Здійснюється твер­дий контроль обсягу витрат на виробництво. Існує постійна небезпека трав­матизму. Робота не вимагає високих професійних навичок, часто проводиться переустаткування, зміна виробничого процесу. Можливі наслідки від зловживання даним стилем ведуть до того, що: занепадає спілкування, знижується адаптація робітників до різких пере­творень; діяльність носить рутинний характер; творче зростання практич­но виключене.

Демократичний режим – це коли лідер/менеджер:

• має обмежену владу, може сам установлювати межі її застосування або приймає умови;

• група може зняти його з посади і замінити членами колективу;

• є залежним від тимчасових меж у своїй діяльності;

• може застосовувати обмежене число санкцій стосовно підлеглих.

Підлеглі:

• здійснюють контроль над методами керування;

• переважно є середнім класом;

• найчастіше мають такі професії, як учені, інженери, менеджери та ін.;

• мають високі професійні навички;

• люблять строгий порядок, але не авторитарний;

• мають високі соціальні потреби.

Ситуація на робочих місцях:

Цілі діяльності доступні і зрозумілі усім. Відповідальність і контроль розділені між керівниками різних рівнів. Завжди існують тимчасові межі для виконання того чи іншого завдання. Перетворення носять поступаль­ний, прогресивний характер. Реальний чи потенційний ризик здоров'я дуже низький. Широко використовується колективна праця. Можливі на­слідки від зловживання даним стилем ведуть до того, що людина присто­совується до залежності від колективу, найчастіше втрачає здатність само­стійно мислити. В екстремальних ситуаціях можливі серйозні затримки при прийнятті рішень.

Режим слабкого, безініціативного керівництва – це коли лідер/менед­жер:

- не має реальної влади;

- не обмежений тимчасовими межами;

- незамінний на посаді, оскільки всіх таке становище влаштовує;

- не може застосовувати ніяких санкцій;

- не має знань з специфіки виробництва.

Підлеглі:

• мають більше влади, ніж керівник;

• не приймають порядок;

• легко піднімаються на заколот, страйк;

• слабко організовані;

• як правило, це вчені чи інші працівники з рідкісними знаннями, що усвідомлюють свою необхідність.

Ситуація на робочих місцях.

Немає чітко визначених цілей діяльності, структури в організації. В основному існує тільки система самоконтролю. Не обмежений час на ви­конання завдань. Перетворень і змін у системі праці практично не відбу­вається, або вони передбачувані. Атмосфера на робочих місцях м'яка, спри­ятлива. Для виконання професійних функцій вимагаються високі навич­ки й особливі знання.

Можливі наслідки від зловживання даним стилем управління.

Застосування подібного стилю організації роботи може викликати роздріблення колективу, ізоляцію особистості, нерозуміння, хаос, анархію. А також небезпечна відсутність взаєморозуміння, взаємодопомоги, єди­ного керівного стрижня. Це може вести до того, що зусилля безпосеред­ньо в професійній діяльності будуть звернені на марну боротьбу, насад­ження своїх прав, відстоювання інтересів і поглядів.