3. За формою впливу:

– кількісні методи (калькуляції, кошториси, ціни, бюджет, матеріальні стимули тощо);

– якісні методи (вказівки, інструкції, моральні сти­мули, методи добору колективу за психофізіологічними факторами тощо).

4. За характером впливу:

1. Економічні методи менеджменту. Зумовлені різ­номанітними економічними чинниками, за допомогою яких досягається колективне та індивідуальне задово­лення потреб на всіх рівнях.

2. Технологічні методи менеджменту. Вплив на працівників через документи, які визначають технологію виробничо-господарських процесів. До них належать: - технологічні документи;

- конструкторські документи.

3. Соціально-психологічні методи менеджменту. Вони постають як сукупність специфічних способів впливу на міжособистісні стосунки і зв’язки, соціальні процеси, що виникають у трудових колективах.

4. Адміністративні методи менеджменту. Вони здебільшого є однозначними, тобто виключають варіативність завдань і способів їх розв’язання.

2. Адміністративні методи управління.

Адміністративні методи менеджменту зде­більшого є однозначними, тобто виключають варіатив­ність завдань і способів їх розв'язання. Найсуттєвіший їх недолік полягає в орієнтації на досягнення заданої результативності, а не на її зростання, заохочуванні ви­конання, а не ініціативи.

Адміністративні методи менеджменту охоплюють такі способи впливу:

а) організаційні – реалізуються через документи три­валої дії та дійснюються шляхом:

• організаційного регламентування (закони, поло­ження, статути, укази тощо);

• організаційного нормування (норми витрат сиро­вини, енергії, інструментів, розмірів амортизації тощо);

• організаційного інструктування (інструкції, пра­вила, вимоги);

• організаційного інформування (акти, протоколи, доповідні записки, телеграми, заяви).

Організаційні способи впливу забезпечують необхідні умови функціонування організації. Завдяки їм відбуваєть­ся проектування, створення, орієнтування організації в просторі та часі, а також формування структури, добір пер­соналу, регламентування його діяльності (завдяки інструк­ціям, розпорядженням тощо). Сукупно вони створюють ме­жі, в яких функціонує та розвивається організація;

б) розпорядчі – забезпечують формалізування зав­дань, прийомів тощо, усунення недоліків, відхилень, що виникають у процесі виробничо-господарської діяльнос­ті. Розпорядчі дії реалізуються через:

• накази (віддають директор, його заступники);

• розпорядження (прерогатива начальників підроз­ділів, служб), призначені забезпечити виконання наказів;

• вказівки (застосовують усі менеджери), спрямова­ні на виконання наказів і розпоряджень.

Розпорядчі документи повинні бути відповідно оформ­лені. Наприклад, у наказі виділяють розділи «Конста­тую», «Наказую», а в розпорядженні й вказівці – «Конс­татую», «Пропоную». Йдеться при цьому лише про про­екти наказів, розпоряджень, вказівок, які зможуть безпосередньо впливати на працівників тільки після їх затвердження, тобто прийняття відповідних управлін­ських рішень щодо їх реалізації на завершальному ета­пі процесу менеджменту;

в) дисциплінарні – використовують у конкретних ситуаціях, реалізуючи їх через зауваження, догани, пере­міщення посадових осіб, звільнення тощо.

Поділ методів менеджменту на групи є умовним, ос­кільки усі вони тісно взаємопов'язані. Уміле їх поєд­нання є передумовою ефективного впливу керуючої сис­теми на всі ланки керованої, на трудову діяльність кон­кретних працівників.

Прикладне значення має класифікація методів мене­джменту за характером впливу. Суттєвим також є і те, що економічні, технологічні та соціально-психологічні методи впливають на керовану систему лише формалі­зуючись з допомогою адміністративних. Наприклад, план економічного розвитку цеху здатний впливати на його працівників лише за умови, якщо директор підприємст­ва передбачить його реалізацію відповідним наказом; по­ложення щодо преміювання набуде сили впливу тільки після його затвердження заступником директора з еко­номіки; новий технологічний процес може бути впрова­джений після відповідного наказу головного інженера підприємства; нова система бухгалтерського обліку поч­не діяти після її затвердження головним бухгалтером; новий режим роботи підприємства вступить у дію лише після підписання директором відповідного наказу дирек­тора тощо.

Усе це свідчить про такі особливості адміністратив­них методів менеджменту:

1) наявність власних способів і прийомів впливу ке­руючої системи на керовану (закони Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України, положення про підрозділи підпри­ємства, різноманітні договори та ін.);

2) узаконення впливу інших методів менеджменту, забезпечення їм правового супроводу. Економічні, технологічні та соціально-психологічні методи менеджмен­ту впливатимуть на керовану систему, якщо будуть юри­дично узаконеними в конкретному правовому документі (статуті підприємства, наказі директора, положенні про відділ тощо) або формалізовані в усному розпорядженні, вказівці;

3) здатність ефективно впливати на оптимізацію уп­равлінських рішень та надавати їм юридичної сили.

Методи менеджменту є результатом реалізації функ­цій менеджменту, тобто апарат управління будь-якої ор­ганізації у процесі своєї діяльності повинен створити усі необхідні способи впливу на керовану систему. Власне, завдання управлінців і полягає в тому, щоб сформувати необхідні методи менеджменту, здатні забезпечити ви­робничо-господарську діяльність, досягнення цілей та мі­сії організації.

Результатами управлінської діяльності є конкретні способи та прийоми впливу на керовану систему, які у просторовому, часовому та ресурсному аспектах визна­чають сфери та напрями діяльності працівників, ство­рюють механізми зацікавленості у виконанні завдань та досягненні цілей. Але забезпечення узаконеного впливу методів менеджменту можливе лише при їх затверджен­ні відповідними управлінськими рішеннями.