- •Міністерство освіти і науки України
- •Опорний конспект лекцій
- •Для студентів спеціальностей
- •6.030601 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» та «Менеджмент організацій»денної та заочної форм навчання
- •Тема 1: Сутність, роль та методологічні основи менеджменту
- •1. Сутність категорій “управління” та “менеджмент”
- •2. Менеджмент як система наукових знань
- •3. Менеджмент як мистецтво управління
- •1. Менеджмент і підприємництво
- •2. Особливості управлінської праці
- •Напрями поділу управлінської праці та їх характеристика
- •3. Сфери менеджменту
- •4. Методи досліджень
- •Закономірності менеджменту.
- •Відповідальність Влада
- •2. Принципи управління
- •1. Характеристика наукових шкіл в менеджменті
- •1. Наукове управління (1885 - 1920)
- •2 Класична або адміністративна школа в управлінні (1920 - 1950)
- •3. Школа людських відносин (1930 - 1950)
- •4. Поведінкові науки (1950 - дотепер)
- •5. Кількісний підхід (1950 – дотепер)
- •2. Сучасні концепції менеджменту
- •3. Розвиток управлінської науки в Україні
- •1. Основні закони організації.
- •2. Класифікація організацій.
- •Етапи життєвого циклу організації
- •3. Загальні риси організацій
- •4. Типи організацій в Україні
- •Види господарських товариств в україні
- •До малих підприємств належать новостворювані і діючі підприємства:
- •1. Організація як відкрита система
- •2. Загальні характеристики зовнішнього середовища організації
- •Функціональні сфери зовнішнього середовища такі:
- •3. Культура організації
- •1. Класифікація функцій менеджменту
- •Конкретні функції менеджменту класифікують за:
- •2. Загальні (основні) функції менеджменту
- •1. Функція планування
- •Планування в організації не є окремим одноразовим явищем через дві
- •2. Організація
- •3. Мотивація
- •4. Контроль
- •3. Конкретні (спеціальні) функції менеджменту
- •Приклади реалізації конкретних функцій менеджменту через загальні
- •1. Мета управлінського процесу
- •Формулювання місії повинно охоплювати наступне:
- •Види цілей і їх характеристика
- •2. Управлінський цикл
- •3. Управлінські процедури
- •3. Формалізація методів менеджменту в управлінські рішення.
- •1. Види планування у менеджменті
- •1. Форми планування в залежності від тривалості планового періоду:
- •2. Види планів:
- •2. Етапи стратегічного планування
- •3. Базові стратегії
- •1. Тактичне планування
- •• Розробка тактичних планів
- •2. Оперативне планування
- •Оперативне планування здійснюється у кілька етапів.
- •Види та характеристика центрів відповідальності
- •1. За порядком формування бюджету:
- •2. За рівнем централізації :
- •3. За способом розрахунку планових бюджетних показників:
- •Процес управління за цілями здійснюється в кілька етапів
- •1. Завдання бізнес-планування Загальна характеристика бізнес-планування
- •До функцій бізнес-плану належать:
- •Бізнес-план допомагає підприємцю вирішити такі основні завдання:
- •Основні рекомендації в підготовці бізнес-плану –
- •2. Складові бізнес-плану
- •Стандартний бізнес-план містить у собі такі відомості:
- •Сутність організаційної діяльності
- •Повноваження, обов’язки, відповідальність
- •Опір делегуванню Лише деякі менеджери бувають послідовні в дорученні справ своїм підлеглим. Більшість практикує делегування з великим небажанням або в недостатній мірі.
- •5. Делегування знижує авторитет керівника
- •6. Праця співробітників буде оплачуватися високо, а керівника – ні.
- •7. Делегування знижує гнучкість керівника
- •8. Ваші працівники занадто зайняті
- •9. Ваші працівники не можуть зрозуміти всю ситуацію
- •10. Керівники повинні довіряти своїм працівникам
- •Елементи делегування повноважень Взаємопов'язаними і взаємовизначальними елементами делегування є завдання, повноваження, відповідальність.
- •Централізація та децентралізація управління
- •1. Види організаційних структур.
- •Лінійна організаційна структура управління.
- •Функціональна організаційна структура управління.
- •2. Критерії оцінки організаційної структури управління.
- •3. Організаційне проектування.
- •Методи організаційного проектування
- •1. Поняття мотивування
- •Традиційний підхід
- •Підхід з позицій людських відносин
- •2. Змістовний підхід в мотивуванні
- •3. Процесний підхід в мотивуванні
- •4. Засоби мотиваційного впливу
- •3. Конкретні способи мотивації
- •1. Принципи і цілі контролювання
- •2. Етапи процесу контролювання
- •3. Види управлінського контролю
- •1. Характеристики ефективного контролю
- •1. Встановлюйте обдумані стандарти, які сприймаються співробітниками.
- •2. Встановлюйте двостороннє спілкування.
- •3. Уникайте надмірного контролю.
- •5. Винагороджуйте за досягнення стандарту.
- •2. Системи контролю
- •Тема № 10: Методи менеджменту
- •1. Сутність та класифікація методів менеджменту.
- •1. За напрямком впливу на керований об'єкт:
- •2. За способом врахування інтересів працівників:
- •3. За формою впливу:
- •4. За характером впливу:
- •2. Адміністративні методи управління.
- •3. Економічні методи управління.
- •4. Соціально-психологічні методи управління.
- •1. Сутність управлінських рішень
- •2. Фактори, що впливають на процес прийняття управлінських рішень
- •3. Основні підходи до прийняття рішення
- •4. Досягнення американського та японського менеджменту в галузі прийняття та забезпечення викрнання управлінських рішень
- •Характеристика окремих аспектів японського та американського менеджменту в сучасних умовах
- •1. Сутність оптимізації рішень у менеджменті та зміст “науки управління”
- •2. Моделювання
- •3. Методи прогнозування
- •1. Характеристики інформації
- •2. Класифікація управлінської інформації
- •Вимоги, які пред’являються до інформації
- •Види комунікацій
- •Організація комунікаційного процесу
- •3. Перешкоди в комунікаціях
- •Бар'єри ефективних комунікацій
- •Індивідуальні бар'єри Організаційні бар'єри
- •Подолання комунікативних бар'єрів
- •Архітектура системи автоматизованої обробки інформації
- •Кроки в системі обробки даних
- •Інформаційна система для менеджменту (ісм)
- •Технічне та програмне забезпечення.
- •Що можуть робити комп'ютери і що не можуть?
- •Технічне забезпечення
- •Сімейства комп'ютерів
- •Роль програмного забезпечення
- •3. Організація ділових бесід і переговорів
- •Влада та вплив
- •2. Форми впливу та влади
- •3. Типологія стилів керівництва
- •1. Суть лідерства
- •2. Теорії лідерства.
- •Теорія рис характеру індивідуума
- •Теорія поведінки
- •1. Турбота про людей.
- •2. Упор на процес виробництва.
- •Теорія випадків.
- •Теорія ефективності керівництва ф. Філдера
- •1. Відносини керівника і підлеглих.
- •2. Структура виробничих завдань.
- •3. Рівень влади керівника.
- •Теорія руху до мети р. Хауса
- •Відповідальність у менеджменті
- •2. Етика менеджменту
- •3. Взаємозв’язок відповідальності й етики у менеджменті
- •1. Природа організаційних змін
- •2. Управління змінами
- •Етап 1. Тиск і спонукання
- •Етап 2. Посередництво і переорієнтація уваги
- •Етап 3. Діагностика та усвідомлення
- •Етап 4. Знаходження нового рішення і обов'язки щодо його виконання
- •Етап 5. Експеримент і виявлення
- •Етап 6. Підкріплення і згода
- •3. Організаційний розвиток
- •Участь в організаційному розвитку
- •3. Навчання та підвищення кваліфікації працівників організації.
- •6. Здійснення впливу на формування та діяльність неформальних груп в організації.
- •7. Створення формальних груп в організації.
- •1. Результативність і ефективність менеджменту
- •Система показників оцінки економічної ефективності менеджменту
- •Ефективність менеджменту
- •2. Показники ефективності управління
- •Ефект (результат)
- •Витрати управлінської праці
- •3. Методика розрахунку економічної ефективності управлінської праці
3. Уникайте надмірного контролю.
Керівництво не повинно перевантажувати своїх підлеглих численними формами контролю, бо це поглинає всю їхню увагу і призводить до повного безладдя і краху.
4. Встановлюйте жорсткі, але досяжні стандарти. При розробці заходів контролю важливо взяти до уваги мотивацію. Чіткий і зрозумілий стандарт часто створює мотивацію вже тим, що точно каже працівникам, чого чекає від них організація. Однак, згідно з мотиваційною теорією очікування, можна спонукати людей на роботу для досягнення тільки тих завдань, які вони вважають реальними.
Таким чином, якщо стандарт сприймається як нереальний або несправедливо високий, то він може зруйнувати мотиви працівників. Аналогічно, якщо стандарт встановлений на досить низькому рівні, що досягти його зовсім неважко, ця обставина може зробити демотивуючий вплив на людей з високим рівнем потреб у досягненні високих результатів.
5. Винагороджуйте за досягнення стандарту.
Якщо керівництво організації бажає мобілізувати співробітників на повну самовіддачу в інтересах організації, воно повинно справедливо винагороджувати їх за досягнення встановлених стандартів результативності.
Згідно з теорією очікування, існує чіткий взаємозв'язок між результативністю і винагородою. Якщо ж працівники не відчувають такого зв'язку, або відчувають, що винагорода несправедлива, то продуктивність їхньої праці у майбутньому може знизитися.
2. Системи контролю
Особливості створення, налагодження та функціонування системи контролювання в організації можна проілюструвати на прикладі контролю виробничих процесів.
Система контролювання виробничих процесів — механізм контролю за такими елементами виробничо-господарської діяльності, як науковий пошук, проектування, розроблення технологій, підготовка виробництва, основне виробництво, реалізація продукції і маркетинговий пошук.
Вона покликана оцінювати ефективність робіт на всіх етапах циклу створення та реалізації продукції з метою забезпечення її конкуренто-спроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тобто така система контролю повинна забезпечити певний рівень якості продукції, який задовольняв би споживача, гарантував виконання замовлень у встановлені терміни й на належному рівні. Тому вона є одним із найдієвіших об'єктивних методів підвищення ефективності виробництва. Оскільки ця система повною мірою задіяна в процесі управління виробництвом, цілком виправдано її відносять до керуючої системи.
Робота щодо забезпечення ефективності системи контролю виробничих процесів на підприємстві охоплює такі етапи:
визначення рівня якості відповідно до вимог споживачів;
створення умов для досягнення відповідного рівня якості: розроблення технології, підготовка обладнання, придбання матеріалів, підбір і навчання працівників, організація технічного контролю;
налагодження виробничого процесу з метою якісного виготовлення виробів;
ліквідація виявлених недоліків у якості продукції і виробничого процесу;
стабілізація досягнутого рівня якості продукції.
Система контролю виробничих процесів охоплює сукупність функцій і методів управління, управлінський апарат, а також відповідне нормативне та матеріальне забезпечення. Контроль виробничих процесів, як правило, здійснює самостійний структурний підрозділ підприємства, очолюваний заступником директора з якості. Управління системою контролю виробничих процесів починається на етапі науково-дослідницьких, проектно-конструкторських і технологічних розробок, а завершується на етапі маркетингового пошуку.
До функцій системи контролю виробничих процесів належать:
аналіз конструктивних, технологічних, виробничих і експлуатаційних дефектів;
виявлення помилок у кресленнях, схемах, технічних умовах,
технологічних картах та іншій технічній документації;
контроль якості матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, що надходять на підприємство, перевірка їх відповідності вимогам документації;
стеження, щоб надходили на виробництво тільки потрібні матеріали і деталі, які пройшли контроль і випробування;
контроль якості інструментів і оснащення власного виробництва, що надходять в експлуатацію, а також інспектування стану оснащення та інструментів, які перебувають в експлуатації.
Застосування системи контролю виробничих процесів забезпечує надійний контроль за дотриманням технологічної дисципліни на робочих місцях; ретельне випробування та приймання готової продукції; перевірку правильності оформлення документів на виготовлення і передачу продукції на склад або замовнику; контроль комплектності та якості пакування готових виробів, які відвантажують замовнику; перевірку стану засобів контролю, вимірювальної техніки; виявлення, аналіз та облік браку; вивчення рекламацій; розроблення разом з іншими підрозділами підприємства заходів щодо усунення браку і поліпшення якості виробів.
Через систему контролю виробничих процесів до виробничих підрозділів надходять пропозиції щодо впровадження прогресивних засобів контролю, обґрунтування доцільності контрольних операцій, підбору виконавців контролю з метою підвищення його ефективності й зниження трудомісткості. Забезпечуючи інтереси підприємства на ринку, така система запобігає виникненню збитків, пов'язаних з виправленнями і переробками, прихованим браком, усуненням дефектів у виробах. Усе це суттєво впливає на кінцеві результати діяльності підприємства.
Ефективність системи контролю виробничих процесів залежить від того, наскільки якісно реалізуються всі її функції та завдання. Для підвищення ефективності управління системою і посилення її впливу на кінцеві результати виробництва при проектуванні конструкції й технології виробів визначають методи та засоби контролю, щоб їх технічні характеристики і показники максимально відповідали вимогам споживачів. На стадії організації контролю основну увагу зосереджують на вхідному контролі, від ефективності якого значною мірою залежить одержання конкурентоспроможної продукції. При цьому дбають про забезпечення тісного зв'язку з підприємствами-постачальниками, оптимізацію технології та управління виробництвом тощо.
Нормативною основою функціонування системи контролю виробничих процесів є положення, в якому визначають її структуру, враховуючи вид, масштаб, тип виробництва, особливість продукції, права, обов'язки та відповідальність усіх підрозділів системи, їх зв'язок з іншими функціональними службами підприємства. Приблизну структуру системи контролю виробничих процесів подано на рис. 2.1. Як правило, в ній створюють два підрозділи (групи), покликані забезпечити впровадження і застосування міжнародних стандартів, а також конкурентоспроможність продукції на стадії науково-пошукових і конструкторсько-технологічних робіт. Обидві групи на цій стадії отримують інформацію безпосередньо від начальника системи контролю виробничих процесів. Результати її використання надходять у зворотному напрямі безпосередньо начальнику системи контролю, обминаючи всі проміжні структури, а також заступників начальника системи. Інформацію про діяльність груп отримує і головний інженер підприємства, оскільки вона потрібна йому для оперативного впливу на процес виробництва. Директор підприємства інформацію про результати діяльності груп отримує безпосередньо від начальника системи контролю виробничих процесів, а про результати щодо її реалізації у виробництві – від головного інженера.
Управління системою контролю виробничих процесів очолює заступник директора з якості – начальник системи контролю виробничих процесів. Він здійснює стратегічне управління системою, безпосередньо керує роботою таких груп: застосування стандартів; атестації виробництва і виробничого персоналу; технологічною; забезпечення конкурентоспроможності продукції на стадії науково-пошукових і конструкторсько-технологічних робіт.
Узгоджені дії з підрозділами є запорукою стабільності й ефективності роботи системи контролю виробничих процесів. При цьому важливо налагодити дієвий механізм взаємозв'язку системи контролю виробничих процесів зі службами і підрозділами підприємства. З одного боку, відділи і служби забезпечують систему контролю виробничих процесів інформацією, необхідною для успішного управління системою, з іншого – система ставить перед підрозділами конкретні техніко-організаційні вимоги, залучає спеціалістів і керівників до вирішення конкретних питань, пов’язаних із поліпшенням якості продукції.
Завдання для самоконтролю:
У чому полягає сутність і особливості контролювання?
Характеристика функцій та завдань контролю.
Чинники підвищення ефективності контролю.
Обґрунтувати позитивні та негативні наслідки впливу контролювання на підконтрольних суб’єктів.
Класифікація контролю за різними ознаками.
Застосування попереднього, поточного та завершального контролю в організації.
Характеристика централізованого та децентралізованого видів контролю.
Характеристика етапів процесу контролювання.
У чому сутність інформаційно-управлінської системи контролю?