2. Статистичні показники грошового обігу та маси наявних грошей

Система показників статистики грошового обігу базується на категоріях, пов’язаних з функціями грошей, обсягом і структурною характеристикою грошової маси та включає наступні групи показників:

•   обсяг грошового обігу;

• грошову масу та її структуру;

• швидкість обігу грошової маси;

• ефективність використання грошової маси;

• купівельну спроможність національної грошової одиниці;

• рівень монетаризації економіки;

• грошовий мультиплікатор;

• індекс-дефлятор;

• купюрну будову грошової маси та інші.

Під обсягом грошового обігу розуміють сукупність грошових операцій, за допомогою яких здійснюється рух грошей.

Грошовий обіг здійснюється у безготівковій та готівковій формах.

Безготівковий грошовий обіг – це сукупність грошових розрахунків, які здійснюються тільки на підставі письмових (електронних) документів, які характеризуються суворою стандартизацією, кодифікацією та уніфікацією.

За формами безготівкові розрахунки поділяються на: розрахунки та товарними операціями та розрахунки за нетоварними операціями. У першому випадку розрахунки завершують угоди, пов’язані з товарообігом та послугами. У другому – розрахунки з бюджетом, установами банків, біржами тощо.

Збільшення застосування безготівкових розрахунків, тобто без участі грошей у формі готівки, шляхом показування грошових коштів із рахунка платника (покупця) в установі банку на рахунок одержувача (продавця) дає змогу:

• звести до мінімуму суму грошей, що перебувають в обігу;

• раціонально використовувати тимчасово вільні кошти на банківських рахунках для надання кредитів суб’єктам господарювання;

• значно пришвидшити самі розрахунки внаслідок використання засобів електронного зв’язку;

• посилити контроль за виконанням договірних зобов’язань як одержувачами грошей, так і платниками;

• значно зменшити витрати обігу, пов’язані з готівковими розрахунками.

Готівковий обіг в Україні поряд з безготівковими розрахунками є складовою загального грошового обороту і представляє собою сукупність платежів, що здійснюються готівкою.

В загальній грошовій системі України готівковий обіг продовжує відігравати значну роль, яка пов’язана, в основному, з обслуговуванням населення в процесі формування і розподілу грошових доходів.

Номінальна грошова маса – кількість грошей в обігу або запас активів в ліквідній формі.

Швидкість обігу грошей – інтенсивність руху грошових знаків при їх функціонуванні в якості засобів обігу і засобів платежу. Виходячи з рівняння обміну знаходимо швидкість обігу грошей:

V= ВВП/ M . (4.1)

Показник реальної грошової маси відображає кількість грошей, які необхідні для забезпечення реального рівня виробництва, який враховує інфляцію і залежність реального виробництва від величини грошової маси в довгостроковому періоді.

Представимо рівняння обміну (6.2) в такому вигляді:

V* M/ P = Q , (4.2)

M/P - показник реальної грошової маси.

Індекс купівельної спроможності грошової одиниці є оберненим показником до індексу цін і розраховується за формулою:

(4.3)

де І_КСГО - індекс купівельної спроможності грошової одиниці;

І_P – індекс споживчих цін;

Q₁ – кількість товарів і послуг, які споживаються населенням і включаються в їх грошові видатки у поточному періоді;

P₀, P₁ – ціни на товари і послуги, які споживаються населенням відповідно у базисному і поточному періодах.

Рівень монетизації економіки - запас грошової маси на 1 грн. валового внутрішнього продукту, дорівнює:

Р_m= М/ВВП (4.4)

де Р_m - рівень монетизації економіки.

Грошовий мультиплікатор – це коефіцієнт, який служить мірою збільшення грошової маси в результаті безготівкової емісії (банківської емісії). Він показує, у скільки разів грошова маса більше величини готівки в банківській системі і визначається за формулою:

, (4.5)

де m – грошовий мультиплікатор;

M - грошова маса в обороті;

H – грошова база.

Одночасно у відповідності до економічної теорії мультиплікатор є величиною, оберненою до норми резервування:

, (4.6)

де r – норма банківських резервів.

Грошова база – самостійний компонент грошової маси, який характеризує величину грошових коштів, які поступили в систему комерційних банків.

Блок показників грошової маси включає дві системи показників: одна базується на системі грошових агрегатів, а інша – на системі показників, що розраховуються за методологією МВФ.

Грошові агрегати – це зобов’язання банківської системи не фінансовим секторам: готівка, депозити до запитання, строкові депозити та заощадження. Розвиток зазначених депозитів відбиває стан монетарної політики.

Грошовий агрегат – визначене законодавством специфічне групування ліквідних активів. Згідно законодавства України для характеристики величини грошової маси НБУ передбачено 4 грошові агрегати:

• грошовий агрегат М₀ ;

• грошовий агрегат М₁ ;

• грошовий агрегат М₂ ;

• грошовий агрегат М₃ .

Грошовий агрегат М₀ включає готівку в обігу. Чим менша частка М₀ у загальній грошовій масі тим ефективнішою та розвиненішою вважається національна грошова система.

Грошовий агрегат М_{1 =} М₀ плюс депоновані кошти на рахунках і поточних депозитах.

Грошовий агрегат М₂ = М₁ плюс строкові депозити, кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств і фірм та організацій, кошти Держстраху й валютні заощадження.

Грошовий агрегат М₃ = М₂ плюс кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.

Основними показниками, що характеризують величину грошової маси в Україні, є агрегат М2, який, як і грошовий параметр М1, відноситься до високоліквідних грошових активів.

У світовій практиці найбільш широке використання мають такі агрегати: М0 – готівка, М1 – готівка, чеки, вклади до запитання, М3 – готівка, чеки, будь-які вклади, L – готівка, чеки, вклади, цінні папери.