
- •Тема 1. Поняття, предмет, методи та система кримінології
- •Тема 2. Історія становлення кримінології та її сучасний стан в Україні
- •Тема 3. Злочинність та її основні характеристики
- •Тема 4. Причини й умови злочинності
- •Тема5. Кримінологічне вчення про особу злочинця
- •Тема 6. Проблеми віктимології та суїцидальної поведінки
- •Тема 7. Організація та методика кримінологічних досліджень
- •Тема 8. Кримінально-правова статистика та її застосування в практичній діяльності органів внутрішніх справ
- •Тема 9. Загальні проблеми запобігання злочинності
- •Тема 10. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю
- •Тема 11. Організаційні основи діяльності органів внутрішніх справ із запобігання злочинності
- •I бігання злочинам, пов'язаним із незаконним обігом
- •Тема 19. Кримінологічна характеристика та запобігання необережній злочинності
- •Тема 20. Кримінологічні аспекти негативних соціаль- 1 них явищ
- •Тема 1. Поняття, предмет, методи та система кримінології
- •1.1. Поняття кримінології як науки
- •1.2. Кримінологія як соціолого-правова наука
- •1.3. Предмет кримінологічної науки
- •1.5. Завдання кримінології
- •1.6. Функції кримінології
- •1.9. Спеціальні методи кримінологічних досліджень
- •1.10. Зв'язок кримінології з юридичними науками
- •1.11. Зв'язок кримінології з неюридичними науками
- •1.12. Система науки кримінології
- •1.13. Значення кримінології як науки
- •Тема 2. Історія становлення кримінології та її сучасний стан в Україні
- •2.1. Основні періоди розвитку кримінології
- •2.2. Кримінологічні погляди Платона
- •2.3. Криміналістичний аспект поглядів Аристотеля
- •2.6. Кримінологічні погляди в епоху Відродження
- •2.7. Кримінологічні ідеї XVIII ст.
- •2.8. Виникнення кримінологічних ідей класичної школи кримінального права
- •2.9. Основні кримінологічні принципи ч. Беккаріа
- •2.11. Теорія покарання Бентама
- •2.12. Кримінологічні ідеї п. Фейєрбаха
- •2.13. Кримінологічні ідеї г. Гегеля
- •2.19. Теорія соціальної дезорганізації
- •2.20. Теорія диференціального зв'язку
- •2.21. Психологічні підходи до причин злочинності
- •2.22. Сучасні кримінологічні теорії
- •2.25. Відродження кримінології в Україні
- •2.26. Розвиток кримінології в незалежній Україні
- •Тема 3. Злочинність та її основні характеристики
- •3.2. Ознаки злочинності
- •3.3. Взаємозв'язок понять "злочинність" та "злочин"
- •3.4. Види злочинності
- •3.5. Основні показники злочинності
- •3.7. Динаміка злочинності
- •3.8. Структура та характер злочинності
- •3.9. "Ціна" злочинності
- •3.10. Географія злочинності
- •3.11. Поняття латентної злочинності
- •3.12. Види та рівні латентної злочинності
- •3.13. Причини існування латентної злочинності
- •3.15. Основні риси злочинності в Україні
- •Тема 4. Причини й умови злочинності
- •4.1. Поняття причин і умов злочинності в кримінології
- •4.2. Поняття детермінації
- •4.3. Значення вивчення причиновості
- •Тема5. Кримінологічне вчення про особу злочинця
- •5.1. Поняття особи злочинця
- •5.3. Основні кримінологічні ознаки особи злочинця
- •5.4. Соціально-демографічні ознаки особи злочинця
- •5.5. Кримінально-правова характеристика особи злочинця
- •5.6. Соціально-рольові характеристики особи злочинця
- •5.7. Риси правової та моральної свідомості особи злочинця
- •5.8. Соціально-психологічна характеристика особи злочинця
- •5.9. Класифікація злочинців
- •5.10. Типологія злочинців
- •5.11. Практичне значення кримінологічного аналізу особи злочинця
- •Тема 6. Проблеми віктимології
- •6.1. Поняття віктимології
- •6.3. Поняття жертви злочину
- •6.5. Віктимність та віктимізація
- •6.6. Класифікація жертв злочинів
- •6.7. Віктимна поведінка жертви злочину
- •6.9. Комплексний підхід до класифікації жертв злочину
- •6.10. Значення класифікації та типології жертв
- •6.11. Поняття віктимологічної профілактики
- •6.12. Поняття суїцидальної поведінки
- •6.13. Механізм суїцидальної поведінки
- •Тема 7. Організація та методика кримінологічних досліджень
- •7.1. Поняття кримінологічного дослідження
- •7.2. Мета й завдання кримінологічного дослідження
- •7.4. Види кримінологічних досліджень
- •7.5. Поняття кримінологічної інформації
- •7.6. Види кримінологічної інформації
- •7.8. Програма кримінологічного дослідження
- •7.10. Метод анкетування
- •7.11. Метод інтерв'ювання
- •7.12. Метод спостереження
- •7.13. Метод експертних оцінок
- •7.14. Документальний метод
- •7.15. Соціальний експеримент
- •Тема 8. Кримінально-правова
- •8.1. Статистика як наука
- •8.2. Поняття правової статистики
- •8.5. Етапи статистичного дослідження
- •8.6. Поняття про статистичне спостереження
- •8.8. Види статистичних спостережень
- •8.9. Форми статистичного спостереження
- •8.11. Поняття про статистичне зведення
- •8.12. Поняття про статистичне групування
- •8.15. Ряди динаміки у правовій статистиці
- •8.16. Поняття статистичного аналізу та його основні завдання
- •Тема 9. Загальні проблеми запобігання злочинності
- •Тема 10. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю
- •Тема 11. Організаційні основи діяльності органів внутрішніх справ із запобігання злочинності
- •Тема 12. Кримінологічна характеристика та запобігання злочинності неповнолітніх
- •Тема 13. Кримінологічна характеристика та запобігання рецидивній злочинності
- •Тема 14. Кримінологічна характеристика та запобігання економічній злочинності
- •Тема 15. Кримінологічна характеристика та запобігання насильницьким злочинам
- •Тема 16. Кримінологічна характеристика та запобігання загальнокримі-нальній корисливій злочинності
- •Тема 17. Кримінологічна характеристика та запобігання організованій злочинності
- •Тема 18. Кримінологічна
- •Тема 19. Кримінологічна характеристика та запобігання необережній злочинності
- •Тема 20. Кримінологічні аспекти
8.11. Поняття про статистичне зведення
Перший етап статистичного дослідження (спостереження) закінчується заповненням статистичних карток. У результаті такого первинного обліку, накопичується масив матеріалу, що характеризує певні одиниці досліджуваної сукупності. Для того, щоб вивчити характерні риси й істотні відмінності тих або тих явищ, виявити закономірності їхнього розвитку, треба дані щодо кожного елементу сукупності систематизувати й обробити. Усе це виконують на другому етапі статистичного дослідження, який називають статистичним зведенням.
Статистичне зведення - це процес упорядкування, систематизації та наукової обробки первинного статистичного матеріалу для виявлення типових рис і закономірностей явищ та процесів, які вивчаються.
Зведення є основою для подальшого аналізу статистичної інформації. За зведеними даними розраховуються узагальнені показники, виконується порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей, вивчаються взаємозв'язки між ознаками.
Завданням зведення є підведення підсумку, узагальнення результатів спостереження з метою виявлення закономірностей процесів, які досліджуються, виявлення характерних рис і суттєвих властивостей соціальних явищ.
Статистичне зведення у вузькому значенні (просте зведення) -це підрахунок підсумкових даних, які характеризують сукупність.
За організацією робіт і формою обробки даних зведення може бути:
централізоване;
децентралізоване.
При централізованому зведенні всі первинні дані спостереження зосереджуються в одній, центральній установі (наприклад, у Державному комітеті статистики України), де вони обробляються та систематизуються. Прикладом такого зведення є обробка матеріалів перепису населення.
150
151
При децентралізованому зведенні кожна одиниця спостереження за єдиною програмою обробляє зібрані первинні дані та подає до вищої організації тільки зведені дані.
У правовій статистиці здебільшого застосовується децентралізоване зведення, коли орган, який веде спостереження, сам здійснює обробку первинних документів і відсилає їх до центру вже у зведених матеріалах для подальшого зведення. Це зведення є значно дешевшим й оперативнішим, аніж централізоване. Децентралізоване зведення - це головна організаційна форма зведення в нашій країні, особливо у правовій статистиці.
За способом виконання техніка зведення може бути ручною (при порівняно невеликому обсязі матеріалу) та механізованою (комп'ютеризованою), що набуває все більшого значення.
8.12. Поняття про статистичне групування
Одним з основних і найбільш поширених методів обробки й аналізу первинної статистичної інформації, що застосовується на етапі зведення, є групування.
Групування - це розподіл одиниць суспільного явища, що вивчається, за істотними ознаками.
Виділяють кілька типів групування:
типологічні;
структурні (варіаційні);
аналітичні.
Типологічне групування - це групування, за допомогою якого виділяють із загального масиву інформації типові явища та процеси.
Цей вид групування дає змогу виділити найхарактерніші групи, типи явищ, з яких складається неоднорідна сукупність, визначити істотні відмінності між одиницями статистичної сукупності, а також спільні ознаки. Прикладом таких групувань у правовій статистиці можуть бути: розподіл злочинів на однорідні категорії відповідно до глав Особливої частини Кримінального кодексу; розподіл цивільно-правових спорів на їх види; засуджених за соціальним статусом, судимістю, видами покарання тощо. Отже, при типологічних групуван-
нях основним завданням є розчленування сукупності на якісно однорідні групи.
Структурне (варіаційне) групування характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за інтенсивністю варіативної ознаки. За допомогою структурних групувань можна вивчати віковий склад населення; віковий склад злочинців або осіб, які вчинили якийсь конкретний вид злочинів.
Аналітичним є групування, що має на меті виявити взаємозв'язок між окремими явищами й ознаками, які їх характеризують.
У кримінально-правовій статистиці виділяють, зазвичай, групування за юридичними та соціально-демографічними ознаками, по регіонах і галузях народного господарства.
Кримінально-правові ознаки: І • за видами злочинів або статтями Кримінального кодексу
України, що дає змогу визначити структуру злочинності, виявити ступінь поширеності певних видів злочинів, питому вагу кожного з них у загальній злочинності;
за главами Кримінального кодексу України, що дає можливість одержати дані про кількість злочинів і засуджених за посягання проти власності, особи, порядку управління тощо;
за ступенем тяжкості злочинів;
за співвідношенням корисливих, корисливо-насильницьких і насильницьких злочинів;
за формою вини (умисні чи необережні). Кримінологічні ознаки:
за галузями господарства;
за територіями (область, місто, село та ін.);
за місцем вчинення злочину (побутова, вулична тощо);
за часом вчинення (день тижня і година вчинення);
рецидивна (повторність вчинення злочину);
економічна;
організована та ін.
Соціально-демографічні ознаки: стать, вік, рівень освіти, національність, громадянство, рід занять, сімейний стан тощо.
Групування за територіальними ознаками (район, місто, область) і галузями господарства дають можливість порівнювати рівень інтенсивності й поширеність злочинів по регіонах та сферах економіки.
152
153
Групування за часом вчинення злочину бажано проводити не по всіх злочинах, а тільки щодо тих, на які має вплив "сезонність" (так, зґвалтування, крадіжки, хуліганство), що дає можливість одержати необхідні дані для розробки відповідних запобіжних заходів.
Групування злочинців за соціально-демографічними ознаками (стать, вік, освіта, сімейний стан, соціальне походження) слід співвідносити з групуваннями населення, що проживає на певній території, за аналогічними ознаками. Це надасть можливість отримати правильне уявлення про поширеність злочинності в регіонах.
8.13. Табличний і графічний методи в правовій статистиці
Статистична таблиця - це форма раціонального викладення числових характеристик досліджуваних суспільних явищ і процесів.
Статистичними таблицями вважають тільки ті, що містять наслідки статистичного аналізу соціально-економічних явищ і процесів. Статистична таблиця містить низку горизонтальних рядків і вертикальних граф (колонок, стовпчиків). Перетинання граф та рядків утворює клітини таблиці. Сукупність горизонтальних рядків і вертикальних граф без наведення числових даних утворює макет статистичної таблиці, тобто сутність статистичної таблиці визначається сукупністю суджень, які характеризуються числовими показниками, а не словами. Ліві бічні та верхні клітини призначені для текстових заголовків, а решта — для числових даних.
Подібно до граматичного речення у статистичній таблиці розрізняють: підмет і присудок.
Підметом таблиці є та статистична сукупність, ті об'єкти чи їхні частини, що характеризуються низкою числових показників.
Присудок таблиці - це показники, що характеризують статистичну сукупність.
Обов'язковими атрибутами статистичної таблиці є загальний і внутрішні заголовки. Загальний заголовок таблиці повинен коротко та чітко характеризувати її зміст. У ньому
вказують, що характеризується в таблиці, до якої території чи об'єкта належать дані та за який період або на який момент часу. Внутрішні заголовки таблиці розміщуються збоку та зверху. У бічних заголовках розкривається зміст підмета, у верхніх — зміст присудка. Одиниці вимірювання даних таблиці зазначаються чи в загальному заголовку (якщо вони однакові для всіх показників таблиці), чи у внутрішніх заголовках рядків і граф таблиці. Види таблиць:
• простими називаються статистичні таблиці, в підметі яких
немає групувань;
• груповими називаються статистичні таблиці, підмет яких утворено в результаті групування одиниць об'єкта за однією
ознакою;
• комбінованими називаються статистичні таблиці, в підметі яких групи одиниць за однією ознакою поділяються на під групи за однією чи кількома іншими ознаками, взятими в ком бінації. Комбіновані таблиці мають важливі аналітичні власти вості, тому що вони детальніше характеризують досліджувані явища. Можна побудувати комбіновані таблиці розподілу на селення одночасно за статтю та віком, за родом занять і рівнем
освіти.
Графіком у статистиці називають наочне зображення статистичних величин за допомогою геометричних ліній і фііур (діаграм), картосхем (картограм) або того й того разом узятих (картодіаграм).
Графік доповнює статистичні таблиці, а подекуди замінює їх. За допомогою графіків статистичний матеріал стає зрозумі-лішим, краще усвідомлюється та запам'ятовується. Графік дає узагальнену картину стану й розвитку якогось явища, дає змогу швидше уявити закономірності цифрового матеріалу. При графічному зображенні стають особливо виразними взаємозв'язки між явищами та процесами суспільного життя, основні тенденції їхнього розвитку, ступінь поширеності.
Графічне зображення статистичних даних здійснюється за допомогою геометричнихплощиннихзнаків: крапок, ліній, площин, фігур і різних їх комбінацій.
154
155
8.14. Поняття про абсолютні величини та узагальнені показники
У процесі статистичного спостереження одержують дані про значення певних ознак, які характеризують кожну одиницю досліджуваної сукупності. Статистична інформація починає формуватися з абсолютних величин, якими вимірюються всі аспекти суспільного життя. Абсолютні статистичні величини безпосередньо пов'язані з фізичною та соціально-економічною суттю явищ, які вивчають.
Абсолютні статистичні величини - це кількісні показники, котрі отримують у результаті проведеного статистичного дослідження та які характеризують розміри (рівні, обсяги) суспільних явищ у певних умовах місця та часу.
Абсолютні величини (показники) є підґрунтям, відправною точкою будь-якого статистичного дослідження, що має як наукові, так і суто практичні цілі. Вони дають уявлення про розміри злочинності, інших правопорушень, а при зіставленні з аналогічними показниками за конкретні проміжки часу та по певних територіях дають можливість отримати уявлення і про хід процесів, що відбуваються. Однак такі показники відображають тільки деякі грані багатоаспектних соціальних явищ.
У криміиально-правовій статистиці абсолютним показником є рівень злочинності. Рівень злочинності - це абсолютна кількість зареєстрованих злочинів й осіб, які їх вчинили, на певній території за конкретний проміжок часу.
Застосування під час дослідження лише абсолютних величин не дасть можливості глибоко прояснити закономірності й взаємозв'язки, що зумовлюють ситуацію та тенденції розвитку досліджуваних явищ: у правовій статистиці правопорушень, осіб, які їх вчинили, заходів боротьби з ними. Саме застосування абсолютних величин під час аналізу правових явищ може призвести до висновків, що не відповідають дійсності. Тож неминуче виникає потреба привести наведені показники у зіставлювану форму через обчислення узагальнених показників.
Узагальнені показники - це такі показники, котрі відображають величини, приведені в порівнювану форму й одним числом характеризують найбільш типові риси явищ, які вивчаються в конкретному статистичному дослідженні.
Узагальнені показники поділяються на:
відносні;
середні величини.
Відносна величина - це узагальнений показник, який характеризує кількісне співвідношення двох порівнюваних величин. Відносні величини дають можливість глибоко проаналізувати якісний і кількісний боки соціальних явищ (наприклад, дати всебічну оцінку стану злочинності й ефективності боротьби з нею). Ось чому ми постійно знаходимо їх у звітах, аналітичних довідках, прогностичних розробках та інших документах, які фіксують основні напрямки роботи правоохоронних органів.
В основі достовірності отриманих відносних величин має лежати вимога порівнюваності показників, зіставлення яких створює вказані величини. Це означає, що поняття різних видів злочинів має базуватися на відповідних нормах Кримінального кодексу України, характеристика процесуальних показників боротьби зі злочинністю - на відповідних нормах Кримінально-процесуального кодексу України, а кримінологічні показники -бути тотожними в усі інтервали часу та по всіх зіставлюваних територіях. Водночас власне інтервали часу мають бути однаковими, а території - тотожними (скажімо, дослідження показників злочинності в області за різні роки буде коректним за тієї умови, якщо територія області не змінювалася). При встановленні змін у будь-яких зіставлюваних показниках потрібно попередньо зробити необхідні поправки та врахувати їх при обчисленні відносних величин.
Середня величина у статистиці - це узагальнений показник сукупності однорідних явищ, який характеризує її за якоюсь однією кількісно варіаційною ознакою на певній території за конкретний проміжок часу.
Вона завжди узагальнює кількісну варіацію ознаки, наприклад, середній вік правопорушників від 14 до 18 років, і середній вік від 18 до 60 років. Названа ознака хоча по-різному, але властива всім одиницям сукупності, тобто кожному правопорушникові властивий вік як у межах до повноліття, так і повноліття. Однією з важливих умов розрахунку середніх величин є якісна однорідність одиниць сукупності щодо осередненої ознаки.
156
157