2.3.1 Зміст та види потреби в капіталі
Третій розділ курсової роботи спрямований на визначення потреби в капіталі.
Потреба в капіталі – це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства в грошових коштах і матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги.
Потреба в капіталі розраховується на основі методології нуль-базис бюджетування (ZBB) і традиційного бюджетування (ТБ).
Нуль-базис бюджетування (zero-base-Buageting ZBB). Цей спосіб використовується у разі заснування нового підприємства, розширення діючих виробничих потужностей (для збільшення обсягів та асортименту продукції) чи в рамках контролінгу витрат з метою виявлення резервів їх зниження.
Базою для ZBB є так звана точка-нуль (інформація про результати діяльності попередніх періодів, зокрема витрати до розрахунків не беруться)).
Бюджетні показники за цим способом розраховуються на основі нового обрахунку потреби в капіталі для фінансування необоротних і оборотних активів з використанням широкого масиву інформації щодо технологічних процесів, норм і нормативів, калькулювання собівартості продукції, ціноутворення тощо.
Головною метою ZBB є визначення оптимального рівня витрат підприємства та пріоритетних напрямів використання обмежених фінансових ресурсів. У рамках ZBB аналізуються всі статті затрат і по кожній з них визначають можливості економії.
Традиційне бюджетування (ТБ). В основі традиційного бюджетування лежать показники діяльності, зокрема показники потреби в капіталі та рівня витрат попередніх періодів.
При цьому застосовується методика екстраполяції. Цей спосіб використовується за відносно стабільних тенденцій в сфері виробництва та реалізації продукції (асортимент та обсяги виробництва в плановому періоді суттєво не відрізняються від попередніх періодів або ж зміни відбуваються згідно з чітко вираженою тенденцією). У даному разі недоцільно наново здійснювати розрахунок всіх позицій затрат. Це можна зробити на основі коригування показників попередніх періодів на відповідні прогнозні величини.
У практиці фінансово-господарської діяльності підприємств у економічно розвинутих країнах прийнято вважати, що за інших рівних обставин стабільну матеріальну потребу в капіталі доцільно покривати за рахунок власного капіталу , а тимчасову різницю між максимальною і мінімальною потребою – за рахунок коштів інвесторів.
Види потреби в капіталі можна класифікувати за типом грошових виплат підприємств (дивись рисунок 2):
грошові видатки у результаті інвестиційної діяльності;
грошові видатки у результаті операційної діяльності;
грошові видатки у результаті фінансової діяльності.
Рисунок 2.2 – Види потреби в капіталі
2.3.2 Потреба в капіталі для фінансування основної діяльності підприємства
Потреба зумовлена незбігом в часі моменту здійснення грошових витрат (на придбання основних засобів, сировини, матеріалів тощо) та моменту надходження грошових коштів за продукцію на виробництво якої понесені витрати.
Загальна потреба в капіталі розраховується як сума:
капіталу, необхідного для фінансування основних засобів і нематеріальних активів (інвестиційна діяльність);
капіталу для фінансування оборотних активів (операційна діяльність).
Зауважимо, що грошові видатки для забезпечення основної діяльності можуть здійснюватись не лише в рамках операційної, а й в результаті інвестиційної діяльності.
У разі, якщо підприємство перебуває на стадії створення, то додатково створюється потреба в фінансових ресурсах, необхідних для покриття витрат на заснування, зокрема:
витрат на державну реєстрацію підприємства;
різного роду нотаріальні витрати;
комісійні винагороди, пов’язані із заснуванням підприємства і запуском його в дію.