5. Фонд соціального страхування на випадок безробіття: при­значення, джерела формування

Фонд соціального страхування на випадок безробіття є само­стійною фінансовою системою, яка має сприяти забезпеченню ефективної зайнятості, створенню нових робочих місць, надавати матеріальну допомогу та соціальні послуги на випадок безро­біття.

Джерелами формування коштів Фонду є:

• страхові внески страхувальників — роботодавців;

• страхові внески застрахованих осіб;

• асигнування з Державного бюджету;

• суми фінансових санкцій та адміністративних штрафів;

• благодійні внески підприємств, організацій, установ і фізичних осіб;

• інші надходження.

6. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

Фонд соціального страхування від нещасних випадків створений із метою проведення профілактичних заходів з охорони праці, від­новлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків, відшкодування їм завданої матеріальної та мо­ральної шкоди. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

•внесків роботодавців (для підприємств - із віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організа­цій — з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення);

• прибутку від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду;

• на депозитних рахунках;

• штрафних санкцій за порушення законодавства з безпеки праці;

• добровільних внесків;

• інших надходжень.

7. Фонд соціального захисту інвалідів

Фонд соціального захисту інвалідів створено з метою фінан­сування робіт і державних програм, що стосуються соціального захисту інвалідів. Бюджет Фонду формується за рахунок таких джерел:

• грошових коштів, які передаються з державного бюджету

• для здійснення державних заходів щодо соціального захисту ін­валідів;

• надходжень від підприємств і організацій, що не забезпечують дотримання

• встановлених нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів;

• благодійних внесків організацій, трудових колективів і гро­мадян;

• інших надходжень.

Тема: Державний кредит і державний борг.

План

1. Суть, функції, форми та класифікація державного кредиту.

2. Суть та види державного боргу.

3. Обслуговування державного боргу.

4. Поняття та методи управління державним боргом.

1. Суть, функції, форми та класифікація державного кредиту

Державний кредит — відносини між державою і суб'єктами господарювання, населенням, іншими державами, фінансовими інституціями з приводу залучення державними органами управ­ління грошових коштів на умовах позики. У такому випадку держава є позичальником коштів, а суб'єкти господарювання, населення, інші держави, фінансові інституції— кредитори.

За своєю сутністю державний кредит — це форма вторинного перерозподілу ВВП.

Державний кредит призначений для задоволення державних потреб.

Виділяють такі функції державного кредиту:

1. розподільна, за допомогою якої забезпечується формування централізованих грошових фондів держави або їх використання на принципах строковості, платності та повернення;

2. регулююча, яка характеризується тим, що держава, вступа­ючи у кредитні відносини, здійснює вплив на стан грошового обігу в державі, рівень відсоткових ставок на ринку грошей, капі­талів, на виробництво та зайнятість.

До основних форм державного кредиту належать:

1. Державні позики, які одержують на підставі кредитних угод.

2. Позики, які залучаються державними органами управління шляхом емісії та розміщення державних боргових цінних паперів.

3. Державні гарантії, що надаються урядом підприємствам і установам із метою залучення останніми кредитних ресурсів.

4. Вклади громадян в ощадні банки країни.

5. Інші форми.

Державні позики за місцем розміщення можуть бути внутрі­шніми і зовнішніми.

Основні форми внутрішнього державного кредиту:

• державні позики,

• використання частини вкладів населення в ощадних устано­вах,

• грошово-речові лотереї,

• використання коштів державного позичкового фонду.

Форми зовнішнього кредиту: державні зовнішні позики, пози­ки міжнародних фінансових організацій, міжурядові позики, бан­ківські кредити.

Відповідно до терміну погашення розрізняють короткостроко­ві позики (до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років), довго­строкові (понад 5 років).

За правовим оформленням бувають облігаційні та безоблігаційні позики (надаються на підставі угод, оформляються підпис­ними зобов'язаннями).

За правом емісії виділяють державні (випускаються держав­ними органами управління) і місцеві (випускаються місцевими органами влади).

За характером виплати доходу бувають процентні, виграшні, процентно-виграшні, безпроцентні, дисконтні.

Залежно від зобов'язань держави в погашенні боргу розріз­няють позики з правом і без права дострокового погашення.